Куликова Вікторія

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут”

Лексико-граматична інтерференція (на матеріалі французької мови Люксембургу)

У сучасному мовознавстві все більшої уваги привертає до себе проблема мовних контактів, як генетично близьких так і неблизьких мов, і пов’язана з ними низка лінгвістичних феноменів як то інтерференція, кодове переключення, поява креольських мов тощо. Зокрема великий інтерес викликає явище інтерференції, під яким розуміють зміни, що відбуваються в різних мовних системах (літературної мови чи діалекту) під час мовного контакту. Саме цим явищем представники контактної лінгвістики поясняють більшість фонетичних, граматичних і лексичних особливостей мов, які перебувають в мультилінгвістичній ситуації.

Темою нашої доповіді є лексико-граматичні особливості французької мови у Люксембургу.

Люксембург – багатонаціональна країна, в якій співіснують офіційні французька і німецька мови та люксембурзька, яка з 1984 року зведена в ранг національної, і в основі якої лежить діалект німецької мови з численними запозиченнями з французької. Крім того, значна кількість населення володіє англійською мовою.

Інтенсивність взаємодії мов, які функціонують на одному геополітичному просторі, значною мірою залежить від структури цих мов і впливу екстралінгвістичних факторів, зокрема, функціонального розподілу мов у суспільстві та сфери їх використання.

На перший погляд Люксембург може здатися суто франкомовною країною, оскільки французька широко використовується в топоніміці й антропоніміці. Наприклад, в назвах вулиць, площ, станцій (Place de Théâtre, rue de Strasbourg), вивісках з назвами магазинів, кафе (brasserie), власних іменах (Jacques, Pierre). Поширеними є французькі форми ввічливості та звертання (Madame, Monsieur, bonjour, salut, merci, s’il vous plaît). Проте у побуті більшість жителів Люксембурга використовує люксембурзьку мову, при цьому з легкістю переходить на одну з офіційних мов – французьку або німецьку. Розподіл сфери користування між останніми також має свої особливості. Французька переважає в урядових установах, тоді як німецька є мовою ділових кіл і преси. В сфері ж туризму поширена англійська.

Паралельне існування офіційних мов, які належать до різних мовних сімей, викликає певні труднощі у населення на побутовому рівні і не може не впливати на функціонування французької мови. Було встановлено, що результатом впливу німецької та люксембурзької мов на французьку є інтерференція на усіх без винятку рівнях мови, серед яких найбільшого впливу зазнає лексичний.

Проаналізований матеріал дає нам можливість встановити типові лексико-граматичні особливості французької мови, яка функціонує на теренах Люксембургу.

1. Наявність численних лексем, які відсутні у французькій мові Франції. Деякі з них є прямими запозиченнями з німецької мови. Наприклад, вживання дієслова аbsolver замість французького terminer в словосполученні absolver ses études, les crolles в значенні “кучері” замість французького boucles.

2. Утворення нових лексичних одиниць, відсутніх у нормованій французькій мові, з використанням існуючих французьких лексем як основи: balletteuse замість ballerine, correctures замість corrections, compresser замість comprimer.

3. Зміна семантики слів під впливом німецької та люксембурзької мов. Наприклад, слово coupé, значеннями якого є “балетне па; тип автомобіля; купе діліжансу” у французькій мові Люксембургу розширило своє значення: “відділення, купе”, якому у нормативній мові відповідає сompartiment; слова quartier, tablette навпаки, звузивши своє значення, набувають відповідно “квартира”, “таблетка”.

4. Вживання великої кількості англійських слів. На письмі у франкомовному тексті ці слова записуються різними способами. Наприклад, друкуються іншим шрифтом, найчастіше курсивом (Une fois sur ce site, la victime, sans se méfier, donne les informations confidentielles qui lui sont demandées et celles-ci sont récupérées et exploitées par le cracker), беруться в лапки (Le "meltingpot" luxembourgeois ne paut fonctionner qu'à ce prix), або ж зовсім не виділяються (Ils apprendront à communiquer entre eux par l'expression corporelle et le body talk).

5. Невірне вживання роду іменників, здебільшого під впливом німецької мови. Наприклад, французькі іменники чоловічого роду le cigare, l’étage, le garage переходять в розряд жіночих, оскільки в німецькій мові зазначені слова – жіночого роду.

6. Неправомірне використання незворотних дієслів у зворотному значенні, наприклад marier, baigner замість se marier, se baigner.

7. Неправильне вживання допоміжних дієслів avoir і être.

8. Хибне вживання сполучників. Наприклад, ailleurs замість d’ailleurs, encore toujours замість encore – Il est encore toujours là.

9. Поширення прислівника respectivement у значенні et. Наприклад, Mon frère respectivement moi.

Таким чином, одні граматичні особливості французької мови Люксембургу виникають внаслідок певних внутрішніх структурних процесів, інші – під впливом німецької та люксембурзької мов.

Так само зазнає змін і лексична система мови. Словник поповнюється новими номінативними одиницями шляхом їх запозичення з німецької, люксембурзької та англійської мов. Крім того, семантичних модифікацій зазнають власне французькі лексичні одиниці.

Отже, явище інтерференції зумовлюється феноменом мовного контакту у мультилінгвальній ситуації. Саме в такій ситуації знаходиться французька мова, яка співіснує з германськими мовами на території Люксембургу, що призводить до появи інтерференції на її лексико-граматичному рівні.