К.ф.н. Гостюк Т.М.

Чернівецький національний університет

ОСОБЛИВОСТІ СТИЛІСТИЧНИХ ФІГУР СИНТАКСИСУ

У РОМАНІ П.ЗЮСКІНДА «ПАРФУМЕР»

Складно, напевно, і неможливо було б віднайти такого сучасного письменника, який був би автором популярних творів і при цьому ховався від журналістів, не даючи інтерв’ю і не коментуючи власні тексти. Прикладом подібної скромності та бар’єрної роз’єднаності життя на приватне та письменницьке, на думку О. Г. Чертенка, є Патрік Зюскінд [5, с. 84].

Світову славу письменнику приніс роман «Парфумер», написаний у 1985 році. В оригіналі назва роману звучить як «Das Parfum» - аромат, запах, тому назва твору часто зустрічається і в такому варіанті – «Запахи».

О.Д. Звєрєв підкреслює, що «Запахи» - це історія геніального злодія, в якій майстерно поєднано детектив і страшну казку. Текст роману побудовано за правилами «касового успіху»: кримінальна фабула, історичні замальовки і тривіально-філософська притча – ось що зробило цей твір надзвичайно популярним» [2, с. 43].

Серцевина роману, його ідея – це запах, метафора запаху. Сама техніка письма П. Зюскінда, як зауважує Г.А. Фролов, зорієнтована на цю центральну метафору і співпала з технологією парфумерної справи; роман, як і хороші парфуми, побудований на гармоній контрастів. У творі перегукуються дві теми: аромат і сморід, життя і смерть, все і нічого [4, с. 30]. Розглядаючи «Запахи» в контексті постмодерністської німецької літератури, дослідник підкреслює, що трактування таланту свого героя подано Зюскіндом в дусі німецьких романтиків: він не просто парфумер, він – Творець. А геній – це посланець багатьох стихій, у тому числі і зла [4, с. 31].

Отже, ця стаття є спробою об’єднання лінгвістики та літературознавства з метою дослідження ролі основних стилістичних фігур синтаксису у розкритті ідейного змісту твору і аналізу деяких характеристик авторського стилю популярного сучасного німецького письменника П. Зюскінда.

У сучасній стилістиці різних мов все більше уваги звертають на проблему синтаксису і стилістичних фігур зокрема, оскільки синтаксис відіграє надзвичайно велику роль у стилістичній організації тексту. Усі рівні мовної структури беруть участь у стилетворенні, однак синтаксичний рівень, зазвичай, вважається найпомітнішим, оскільки синтаксис сприяє об’єднанню в єдину систему елементів усіх мовних рівнів [1, с. 246].

Роман П.Зюскінда «Парфумер» відзначається великою кількістю стилістичних фігур синтаксису. Шляхом суцільної вибірки було виділено 4836 різних фігур, які потім вивчалися за допомогою контекстуального аналізу, класифікувалися за групами і стилістичним забарвленням.

Підсумовуючи результати роботи, ми дійшли висновку, що П.Зюскінд вживає в романі усі групи стилістичних фігур синтаксису у наступному про-центному співвідношенні: 1. редукцію синтаксичної структури (7,5%); 2. екс-пансію синтаксичної структури (64%); 3. трансформацію структури речення ( 12%); 4. свідоме порушення порядку слів в реченні (16,5%).

Найбільш вживаними в романі є фігури експансії моделі речення (64,1%) – розширення структури за рахунок лінійного збільшення кількості одиниць, які входять до неї. До прийомів розширення структури відносяться різні види повторів, перелічення, пролепса, приєднання, парантез, включення. Серед них в романі на першому місці – перелічення (26,5%), на другому місці за частотою вживання – лексичні повтори (11,7%)

Лексичні повтори відіграють в романі значну роль. Саме так, підкреслюючи слово, або кілька слів, автор звертає увагу на обставини, за яких відбувається дія, та роздуми героїв.

1. Nun roch er, dass sie ein Mensch war, roch den Schweiss ihrer Achseln, das Fett ihrer Haare, …, roch mit grösstem Wohlgefallen [6, с.54].

2. … da war ihm nichts lieber als die Vorstellung, er sässe auf so einem Schiff und flöge dahin durch den unendlichen Geruch des Meeres, der ja eigentlich kein Geruch war, sondern ein Atem, ein Ausatmen, das Ende aller Gerüche, und löste sich auf vor Vergnügen in diesem Atem [6, с.46-47].

3. Der Bauer stank wie der Priester, der Handwerkgeselle wie die Meistersfrau, es stank der gesamte Adel, sogar der König stank, wie ein Raubtier stank er [6, с.6].

Треба зазначити, що на основі частоти вживання лексичних повторів, визначено одиниці, які належать до ядра найуживанішої лексики роману. До таких лексичних одиниць, як свідчать приклади (1, 2, 3) належать: der Geruch, riechen, stinken, der Atem. Усі ці слова пов’язані з запахами. І це не випадково, оскільки в романі П.Зюскінд показав, яку велику і могутню силу мають запахи. Є.В. Венгерова, перекладач роману російською мовою, слушно відзначає, що у фундамент твору закладена «метафора запаху …» [3, с.298].

Крім лексичного повтору, який зустрічається в межах одного речення, автор використовує лейтмотив - такий від повтору, при якому одна і та ж мовна одиниця (слово, словосполучення, речення) повторюються в різних місцях тексту цілого роману і який слугує для підкреслення головної думки твору. До лейтмотиву, як свідчить наш аналіз, відносяться слова-запахи, всього 376 слів. Перевагу автор надає лексемам: der Geruch, der Duft, riechen, das Parfum, duften, stinken, der Atem. Рідше використовує П.Зюскінд: der Gestank, der Brodem, die Ausdünstung, die Verdichtung, der Dunst, der Qualm, der Odem, der Menschenbrodem, der Milchdunst, der Küchendunst, das Blütenparfum, der Tabaksqualm, das Odeur, der Schweiss. Усі ці слова-запахи вдало ілюструють наступні речення:

4. Schauplatz dieser Ausschweifungen war - wie konnte es anders sein - sein inneres Imperium, in das er von Geburt an die Konturen aller Gerüche eingegraben hatte, denen er jemals begegnet war und um sich in Stimmung zu bringen, beschwor er zunächst die frühesten, die allerentlegensten: das ledrig verdorrte Odeur ihrer Hände; den essigsaueren Atem des Pater Terrier; den hysterischen, heissen mütterlichen Schweiss der Amme Bussie; den Leichengestank des Cimetiere des Innocents; den Mördergeruch seiner Mutter [6, с.158].

5. Und was für Düfte waren das! Nicht nur Parfums der höchsten, allerhöchsten Schule …[6, с. 134].

Як свідчать усі вищенаведені приклади, гама емоційних реакцій людини на запах дуже широка – від захоплення до відрази, тому що, як відомо, хороший парфум виготовляється на основі гармонії контрастів. В очі також кидається, що для більш детальної характеристики запахів П.Зюскінду не вистачає іменників і тоді він звертається до епітетів, в ролі яких виступають прикметники і дієприкметники, а також до різних порівнянь.

П.Зюскінд – прихильник довгих речень, тому у його творі ми зустрічаємо багато перелічень. Вони служать для зображення дій героїв, опису запахів, рис характеру людини або її зовнішності. При цьому автор використовує всі види перелічення: асиндетон, синдетон і полісиндетон. Але, як свідчить аналіз, він надає перевагу синдетону, коли перші два-три перелічених елементи з’єднуються без сполучника, а перед останнім стоїть сполучник und, aber; або асиндетону. Автономне вживання асиндетона – це особливий прийом обробки мови. Такі речення підкреслюють ритм і динамічність того, про що розповідається.

Особливостью стилю П.Зюскінда є вживання перелічень в синтаксичних конструкціях з великою кількістю двокрапок і крапок з комою. Двокрапка і крапка з комою – один із найулюбленіших знаків пунктуації письменника. На сторінках роману відображено широкий спектр використання цих знаків у найрізноманітніших ситуаціях:

6.Viele dieser Grundstoffe kannte er schon von den Blumen- und Gewürzständer des Marktes her; andere waren ihm neu, und diese filterte er aus den Duftgemischen heraus und bewahrte sie namenlos im Gedächtnis: Amber, Zibet, Patschuli, Sandelholz, Bergamotte, Vetiver, Opoponax, Benzoe, Hopfenblüte, Bibergeil …[6, с. 18 ].

7. Dieser Geruch hatte Frische; aber nicht die Frische der Limetten oder Pomeranzen, nicht die Frische von Myrrhe oder Zimtblatt oder Krauseminze oder Birken oder Kampfer oder Kiefernadeln, nicht von Mairegen oder Frostwind oder von Quellwasser … und er hatte zugleich Wärme; aber nicht wie Bergamotte, Zypresse oder Moschus… [6, с. 52].

Використання двокрапки і крапки з комою в романі зумовлено їх роз’яснювально-пояснювальною функцією. П.Зюскінд зосереджує свою увагу в таких складних реченнях на відображенні причинної обумовленості, обґрунтуванні певних фактів, намагається якомога повніше розкрити зміст, конкретизувати деякі загальні поняття. Але одним із визначальних факторів вживання цих знаків пунктуації є їх використання перед переліченнями, які конкретизують значення загального поняття, про що свідчать приклади (6,7), де автор підкреслює полювання Гренуя на різноманітні запахи і його процес знайомства із запахом прянощів, квітів, дерев і т.п., для того, щоб потім відфільтрувати все це і запам’ятати назавжди.

У романі доволі часто зустрічаються такі перелічення синтаксичних одиниць, кожна наступна з яких сильніша чи точніша за своїм змістом, ніж попередня. В таких випадках мова їде про висхідну градацію:

8. Tausende und Abertausende von Gerüchen …[6, с. 289].

9. Eine vieltausendköpfige Menge … begleitete das Spektakel mit begeisterten Achs und Ochs und Bravos und sogar mit Vivats…[6, с. 308].

За допомогою градації, яка вживається у романі як засіб виділення і експресивності, П.Зюскінд підкреслює емоційний стан героїв (9) і силу запахів (8). І це не дивно, оскільки емоції, запахи і події переповнюють головного героя.

Характерним у синтаксисі П.Зюскінда ми вважаємо також непослідовне місце розділових знаків чи взагалі їх відсутність у синтаксичних конструкціях з великим обсягом мовних одиниць. Так, наприклад, в деяких реченнях немає коми перед сполучниками «und, oder», хоча відомо, що при переліченні вона завжди використовується. В даних випадках відсутність коми ще більш, на нашу думку, підкреслює значення іменників, що перелічуються. Особливо яскраво це відбувається в наступному реченні, коли перелічуються прикметники без сполучника і без коми:

10. Und Jünglinge werden nächtelang zu Mandolinenklängen heulend unter ihrem Fenster sitzen … dicke reiche alte Männer [6, с. 243].

Таким чином, надзвичайно широке використання автором фігур, які відносяться до експансії моделі речення, підкреслює епічний характер твору, де переважають не короткі й ізольовані речення, а більш складні синтаксичні конструкції. За нашими даними, більшу частину твору складають довгі речення, які є переважно складнопідрядними та складносурядними реченнями з розгалуженою і багатоступеневою системою підрядних речень, а також окремі частини таких речень відділені одне від одного крапкою з комою, двокрапкою, тире та іншими розділовими знаками. Ускладнення структури цих речень відбувається, як свідчить аналіз, за допомогою в першу чергу різних перелічень, лексичних повторів, висхідної градації, винесень за рамку, відокремлень. Подібні речення характерні для стилю не всіх письменників, а тому можуть вважатися однією з ознак стилю П.Зюскінда.

Література:

1. Бойко Ю. Частота вживання підрядних речень як параметр авторського та функціонального стилів // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. Вип.. 165-166: Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2003. – с. 245-259.

2. Зверев А.Д. Преступление страсти: вариант Зюскинда П. // Иностранная литература. 2001. - №7.- с. 42-46.

3. Зюскинд П. Парфюмер. История одного убийцы. Роман. // Перевод с немецкого Венгеровой Э.В. – Санкт-Петербург, 2003. – 304 с.

4. Фролов Г.А. Постмодернизм в литературе Германии // Филологические науки. – 1991. - №1. – с. 26-31.

5. Чертенко О.Г. Мандри руїнами храму // Огляд творчості П.Зюскінда. Всесвітня література в навчальних закладах України. – 2002. №5-6. с. 84-87.

6. Süsskind P. Das Parfum. Die Geschichte eines Mörders // Diogenes Verlag AG Zürich, 1994, - S. 320.