Магістр початкової освіти С. Коленська

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

ОСНОВИ ЛІТЕРАТУРНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

      Особливо важливим серед  дисциплін гуманітарного циклу є читання. Читання твору — це перший етап його вивчення. Якщо учень не ознайомився з текстом художнього твору ніякий його аналіз не може бути ефективним, у шко­лярів так і не виникнуть глибокі за своєю силою емоції - почуття радості, пре­зирства, гніву або відрази.

           Читача, знавця і поцінювача літератури, передусім, потрібно виховувати. Наукові дослідження (Д.Тихомиров, В.Водовозов, В.Стоюнін, О.Леонтьєв, М.Рибникова,  О.Никифорова. Л.Воєводська, О.Савченко, Н.Скрипченко, О. Джежелей та ін.) свідчать, що розуміння твору, його осмислене сприймання приходить із набуттям певних знань про творчість самого автора, композиційної структури твору, його жанрових особливостей тощо. Щоб пізнати, усвідомити ідейно-естетичний зміст твору одночасно і суть зображених у ньому життєвих явищ, замало чуттєвого сприймання образів, картин твору - потрібне їх осмислення, логічні судження, певна теоретико-літературна  освіченість молодших школярів.

           Усвідомлення потреби введення літературознавчої пропедевтики привело нас до необхідності організації на уроках читання такої діяльності учнів, в якій вони б оволодівали не лише наукою про літературу, а й самим мистецтвом літератури , не суто об'єктивною літературознавчою теорією про художній твір, а знаннями, особливо художньо-естетичними, які відповідали б індивідуальному характерові школяра.

         Методика аналізу художніх текстів у початкових класах базується на основах літературознавства. Передусім вона враховує важливе літературознавче положення про те, що художні твори передають життя образно і що першоеле­ментом літератури є слово. Звідси й одне із завдань уроків читання розвивати художній смак, прищеплювати усвідомлене розуміння функцій слова в худож­ньому творі, формувати елементи літературознавчих уявлень [1, 44].Широкі можливості для такої всебічної роботи дає вивчення різних жанрів літературних творів. Опрацьовуючи їх, діти знайомляться з елементами віршування, з компо­зицією твору, з образними засобами, навчаються визначати головну думку тво­ру, характеризувати художні образи (їх зовнішність, вчинки, дії). Відомості про всі ці поняття дає наука про художню літературу - літературознавство. Тому вчителеві початкових класів при проведенні літературознавчого аналізу текстів, треба добре знати характеристику основних понять теорії літератури, які ви­вчаються в початкових класах (без опанування термінів) на доступному рівні для молодшого школяра. Це тема, ідея твору, сюжет, композиція, літературний пер­сонаж, образні засоби мови.

         Аналізуючи текст, нам           потрібно визначити, наскільки глибоко письменник проник у життя, якої ваги     процеси та явища відобразив, які закономірності життя допоміг читачам зрозуміти. Так ми підходимо до з'ясування ідейно-тематичної основи твору. Що ж означають поняття "тема" та "ідея" художнього твору? Тема - основне питання, яке висвітлюється в художньому творі на конкретному життєвому матеріалі.     З'ясування теми художнього твору є необхідним моментом його аналізу.

         Дуже часто тему твору плутають з його фабулою, зокрема в тих випадках, коли на прохання визначити тему твору, починають переказувати його подіє-вість, зміст.  Галич О.А. наголошує на тому, що "тема - це та фабулотворна причина, внаслідок якої фабула, власне, і з'являється, водночас, фабула ,з'явившись, виступає як засіб подання теми, розгортання окресленого в ній кола конфліктних явищ. Тема художнього твору усвідомлюється нами тіль­ки після того, як ми ознайомимося з його фабулою" Б.Томашевський, напри­клад, визначає тему як те, що "є єдністю значень окремих творів", а Д.Чижевський - як такий "задум, таку думку, що єднає окремі частини твору, аж до окремих слів." [2, 74] Ідея  - це загальний висновок, який логічно ви­пливає з усього зображеного в художньому творі. Розкрити ідейний зміст твору - значить показати, яке розуміння певних явищ і сторін життя  подається в ньому і як письменник оцінює зображене. Ідею можна правильно визначити лише тоді, коли буде глибоко осмислено все зображене у творі. Тема та ідея твору в єдності складають ідейно-тематичну основу художнього твору.

         Ідею художнього твору можна визначити як ставлення письменника до зображуваного, - зауважує О.Ревякін, - "це ставлення може нести в собі пояснен­ня (усвідомлення), оцінку (вирок) і прагнення (перспективу, завдання на майбу­тнє). Розкрити ідею художнього твору - значить зрозуміти ставлення письмен­ника до зображуваних у творі людських характерів, питань, явищ, предметів, тобто зрозуміти, як вони автором усвідомлюються, пояснюються, оцінюються і які в цьому зв'язку у творі висловлюються прагнення, бажання, мрії письмен­ника" [2, 114].

         У початкових класах терміни «тема» та «ідея» твору не вводяться. Од­нак, у практиці навчання молодших школярів знаходить місце такий підхід до аналізу художнього твору, згідно з яким з'ясовується, про що автор розповідає у тексті (тема), що він хотів сказати головне (головна думка оповідання).

         Основна думка твору «не видається» учням як щось головне, вимагаючи запам'ятовування. Це висновок, до якого письменник підводить усім розвитком сюжету. Отже, при розкритті ідеї твору можна йти двома шляхами:

а) від конкретного змісту до узагальненого висновку;   

б) від висновку (ідеї) до конкретного змісту, на підставі якого він був зроблений.         У художньому творі ідея розкривається через образ або систему образів, через вчинки героїв, їх взаємовідношення.

         У початко­вих класах в аналізі твору термін «образ» не вживається, його замінює термін «діюча особа». У початковій ланці школи робота над діючими особами не но­сить тієї міри узагальненості та глибини, котра характерна для уроків літератури в середніх та старших класах. Це пояснюється особливостями сприймання молодшими школярами, окремих рис, вчинків діючих осіб. При самостійному читанні діти звертають увагу на дії та вчинки героїв, залишаючи поза увагою їх мотиваційну сторону. Відокремлений від розвитку сюжету, опис героя, не конкретизований вчинками, діями, молодшими школярами не сприй­мається. У дослідженнях Б.Д.Брайсмана визначені основні етапи розуміння уч­нями молодших класів мотиваційної поведінки літературних героїв.

         На І ступені розуміння (1 клас) діти в основному описують зовнішній ви­гляд, конкретні вчинки героя, як правило, не торкаються його внутрішніх пере­живань і мотивів поведінки.

         II ступінь розуміння (2 клас) характеризується тим, що учні починають замислюватися над мотивами вчинків діючих осіб, але розкривати їх са­мостійно не можуть. На цьому ступені про мотиви поведінки головної діючої особи діти говорять лише тоді, коли перед ними ставлять відповідні запитання.

         Для III ступеня розуміння (3 клас) характерне прагнення виділити мотиви вчинків героїв. Але не завжди учні в змозі це зробити повністю. Мотиви роз­криваються частково (увага зосереджується не на головних, а на другорядних мотивах).На IV ступені розуміння (4 клас) характеристика вчинків спирається на аналіз уже достатньо складної мотивації поведінки літературного героя.

         Умовою успішної роботи над художнім образом - персонажем є цілісне сприйняття всього тексту. При першому сприйнятті діти знайомляться з змістом твору, у них народжується відповідне ставлення до подій, фактів, ге­роїв у цілому. Далі учні повинні виділити й запам'ятати імена, прізвища діючих осіб. Як правило, з'ясування відомостей про головну діючу особу штовхає дітей неодноразово звертатися до тексту, підтверджувати свої відповіді прикладами з твору. У дослідженнях психологів відзначено, що учні молодшого шкільного віку приходять до розуміння головної думки через конкретні вчинки дійових осіб. Тому в роботі над образом - персонажем необхідне спрямування на харак­теристику конкретних вчинків, їх оцінку. Разом з тим, молодші школярі по­винні навчитися розуміти, що вчинки героїв можуть бути складними, супереч­ливими і не завжди можна  вирішити, що гарно, а що погано і, головне, чому. Глибше розуміти художній образ допомагає прийом порівняння діючих осіб одного твору чи діючих осіб, близьких за тематикою. У молодшому шкільному віці діти не можуть з цим самостійно впоратись. Тому значна увага приділяється керівній ролі вчителя в такому аналізі, вдало дібраним питанням. Твір перечитується за уривками, знаходиться матеріал, який характе­ризує героя, його вчинки, мотиви поведінки. Далі складається план розповіді про персонаж. Від того, наскільки правильно вчитель організує аналіз тексту, залежить глибина і якість розповідей дітей про діючу особу. Робота над роз­повіддю про персонаж закінчується з'ясуванням його ролі в ідейному змісті твору. Усі ці вміння, якими поступово оволодівають молодші школярі, мають за мету забезпечити повноцінне сприйняття художнього твору, навчити його емоційно сприймати, бути вдумливим читачем. Художній твір є складною будовою, що об'єднує в собі певну кількість більших і менших частин - елементів: епізоди, описи, діалоги, ав­торські відступи, картини, сцени.                  Для того, щоб читач сприйняв усе зображене у творі як правду, зрозумів характери діючих осіб, усвідомив ідею, художній матеріал повинен бути викладений у логічній послідовності, тобто композиційно організований. Композиційна структура у творах різних жанрів буде неоднакова, бо кожний з них має свої специфічні засоби й прийоми зображення дійсності.

Людське життя проходить у боротьбі суперечливих явищ, у боротьбі нового й старого. Це загальний закон життя. Прагнучи показати у своїх творах людське життя, письменники зустрічаються з численними виявами цієї боротьби, з життєвими конфліктами, які стають предметом відображення в художніх творах. Суть цих конфліктів розкривається в художніх творах у певних подіях, у розвитку дій.

         Розвиток подій, які відбуваються в житті персонажів твору, називається сюжетом. Основним предметом сюжету є характер, персонаж і те, що з ним відбувається. Рух сюжету в художньому творі визначається розвитком характерів, взаємин персонажів, їх зіткненням. Розгортаючи сюжет, письменник розташовує події так, щоб показати ви­никнення, розвиток і розв'язання конфлікту. Умовно визначають такі основні елементи сюжету:

-Експозиція - частина твору, в якій повід­омляється про час і місце події, про обставини, в яких розгортатимуться події, деякі дані про якості характеру діючих осіб, про взаємини між персонажами.

-Зав'язка - це виникнення або виявлення таких суперечностей між діючими особами, які мають характер конфлікту і стають основою сюжету тво­ру.

-Кульмінація  - момент найвищого напружен­ня дії, в якому художній конфлікт найбільше загострюється.

-Розв'язка — місце у творі, де показано результати кульмінаційного зіткнення між персонажами. У розв'язці остаточно визначається ідейне значен­ня конфлікту, виділяється головне, що було закладено письменником у зобра­жених ним характерах.

-Епілог  - заключна частина твору, в якій розповідається про дальшу долю героїв і події, що трапились з ними потім.

         Усі елементи сюжету найчастіше наявні у творах великих епічних жанрів. У творах малих жанрів нерідко бувають відсутніми деякі композиційно - сюже­тні елементи (експозиція, епілог).

         Художній образ у літературі створюється за допомогою слів, мови. У свій час Л.Тимофєєв визначив, що "образ - це конкре­тна і водночас узагальнена картина людського життя, що створена за допомо­гою вимислу й має естетичне значення" [3, 60]. С.Бочаров зазначає, що "образність є взагалі буття художнього твору, його "матерія". Характери героїв, сюжетні по­ложення, композиційна будова мовлення, особливості мови, авторської та дійо­вих осіб, вся ця видима плоть, "тканина" літературного тексту, модифікації образу, його "перетворення"[3, 112].

         Для більшої художньої виразності мови, емоційності, точності, для яскра­вішого відтворення обставин і персонажів письменники часто вживають порівняння, епітети, метаформи.

         Робота над мовою художніх творів у початкових класах починається з ви­ховання в дітей чутливого, уважного ставлення до слова.У початкових класах перш за все формується уміння чути слово, розуміти його значення в контексті, визначати, для чого воно вживається, яку художню функцію воно виконує у творі і оперувати ним у мовленні, коли дається аналіз твору, переказ.

         Аналіз твору у школі не може проводитися окремо від смислового відтінку тексту. І, навпаки, вивчення смислового змісту твору не можливе без аналізу мови. Принцип аналізу твору в єдності його форми і змісту спостерігається та­кож і в початкових класах. Розуміння того, для чого використовується слово у творі, як воно характеризує предмет, персонаж, дає можливість дітям глибше усвідомити ідею твору.

         Таким чином, у початкових класах робота над темою та ідеєю твору, сюжетом і композицією, літературним персонажем, образними засобами мови є складовою частиною аналізу художнього твору. Такий підхід забезпечує повноцінне сприйняття художнього твору, розвиває культуру мовлення учнів.

Література:

1.     Пастушенко Н. Нетрадиційне навчання і викладання української літератури// Дивослово. – 1998. -№2.- С.43-47

2.     Ревякин А.Н. Проблемы преподования литературы. – М.:Просвещение.1972.

3.     Тимофеев Л.Н. Основы теории литературы. – М.,1976.