Ст.викл. Мацак Ж.Г., ст.викл. Скоробогатова Т.І.

Кременчуцький державний університет, Україна

Машинний переклад та його специфіка

Перекладом називається процес та результат створення на основі вхідного тексту однією мовою рівноцінного йому в комунікативному відношенні тексту іншою мовою. При цьому комунікативна рівнозначність, або еквівалентність, розуміється як така якість тексту перекладу, котра дозволяє йому виступати в процесі спілкування носіїв різних мов у ролі повноправної заміни вхідного тексту (оригіналу) в сфері дії мови перекладу.

Комунікативна еквівалентність нового тексту у відношенні до оригіналу забезпечується виконанням трьох основних вимог:

· текст перекладу повинен в більш повному обсязі передавати зміст оригіналу, що, перш за все, означає неприпустимість довільного опущення або додавання інформації;

· текст перекладу повинен відповідати нормам мови перекладу, тому що їх порушення, принаймні, створює перешкоди для сприйняття інформації, а іноді веде й до її викривлення;

· текст перекладу повинен бути приблизно рівний з оригіналом за своїм об’ємом, чим забезпечується подібність стилістичного ефекту з погляду лаконічності або розгорнутості вираження.

Однак виконання вказаних вимог до тексту перекладу часто пов’язане з подоланням різного роду об’єктивно існуючих перепон. Створені працюючі системи машинного перекладу передбачають етапи редагування як обов’язковий елемент оброблення одержаного українського тексту. Сучасний машинний переклад має ряд особливостей: наявність неперекладених слів і помилок, що виникають при переносі вихідного іноземного тексту на носій, що читається машиною, граматичні й стилістичні недоліки тексту перекладу, що синтезуються через погрішності в машинній граматиці. Переклад може здійснюватися:

· з однієї мови на іншу – нерідну, родинну, близькоспоріднену;

· з літературної мови на її діалект та навпаки, або з діалекту однієї мови на іншу літературну мову;

· з мови древнього періоду на мову у її сучасному стані (наприклад, з давньоруської мови на сучасну російську, зі староанглійської на сучасну англійську та т.п.).

Розвиток новітніх технологій зробив можливим машинний переклад, тобто переклад, який побудовано на використанні машиною визначених та постійних для даного виду матеріалу відповідностей між словами та граматичними явищами різних мов. У наш час є достатньо широкий вибір програм, які полегшують працю перекладача, котрі умовно можна підрозділити на дві основні групи: електроні словники (electronic dictionary) та системи машинного перекладу (machine translation system). Системи машинного перекладу забезпечують послідовний переклад текстів, що враховує морфологічні, синтаксичні та семантичні зв’язки членів речення.

Програми перекладу (системи машинного перекладу) з'явилися у відповідь на потреби користувачів в оперативному перекладі різної комерційної, технічної або Інтернет - інформації, яка подана в електронному вигляді. Аналізуючи програми машинного перекладу, потрібно відразу зазначити, що вимоги до них не повинні бути такими ж, як і до перекладу, який виконує людина. Переклад, зроблений комп'ютером, поки що далеко не ідеальний, але текст, отриманий в результаті роботи електронного перекладача, дозволяє у більшості випадків зрозуміти суть документа, який перекладається. Далі цей документ можна корегувати, маючи базові знання іноземної мови та добре орієнтуючись в предметній галузі, до якої належить інформація, що перекладається.

Сьогодні програми - перекладачі вміють будувати осмислені фрази, й за останні декілька років якість перекладу поліпшилася. Однак комп’ютер ще погано розбирається в граматичних нюансах та жаргоні, автоматичний переклад художніх текстів неможливий, тому його головне призначення – переклад бізнесових паперів, керівництв, листів з електронної пошти, сторінок з Інтернету (Web-сторінок). Інше застосування систем – полегшення рутинної роботи перекладачів, виконання за них підрядкового перекладу, котрий можна легко підправити.

Системи машинного перекладу здійснюють автоматичний переклад тексту. Одиницями перекладу при цьому служать слова або словосполучення, причому останні розробки дозволяють враховувати морфологію перекладеного слова. Розвинені системи машинного перекладу здійснюють переклад по заданому розробником або корегованим користувачем алгоритмам перекладу.

Для здійснення машинного перекладу в комп’ютер вводиться спеціальна програма, яка реалізує алгоритм перекладу, під котрим розуміється послідовність однозначно та строго визначених дій над текстом для знаходження перекладних відповідностей в даній парі мов при заданому напрямі перекладу (з однієї конкретної мови на іншу). Система машинного перекладу включає в себе двомовні словники, які містять потрібну граматичну інформацію (морфологічну, синтаксичну та семантичну) для забезпечення передачі еквівалентних, варіантних та трансформаційних перекладних відповідностей, а також алгоритмічні засоби граматичного аналізу, які реалізують яку-небудь з вжитих для автоматичної переробки тексту формальних граматик.

Найбільш поширеною постає наступна послідовність формальних операцій, які забезпечують аналіз та синтез в системі машинного перекладу:

1. На першому етапі здійснюється введення тексту та пошук вхідних словоформ (слів в конкретній граматичній формі, наприклад, давального відмінку, множини) у вхідному словнику (словнику мови, з котрої робиться переклад) з супровідним морфологічним аналізом, в ході котрого встановлюється належність даної словоформи до визначеної лексеми (слова як одиниці словника). В процесі аналізу з форми слова можуть бути одержані також відомості, стосовно до інших рівнів організації мовної системи.

2. Наступний етап включає в себе переклад ідіоматичних словосполучень, фразеологічних єдностей або штампів даної предметної області (наприклад, при англо-російському перекладі обороти типу in case of, in accordance with одержують єдиний цифровий еквівалент та виключаються з подальшого граматичного аналізу); визначення основних граматичних (морфологічних, синтаксичних, семантичних та лексичних) характеристик елементів вхідного тексту (наприклад, числа іменників, часу дієслова, синтаксичних функцій словоформ в даному тексті та т.п.), яке робиться в рамках вхідної мови; розв’язання омографії ,лексичний аналіз та переклад лексем. Звичайно на цьому етапі однозначні слова відділяються від багатозначних, після чого однозначні слова перекладаються по спискам еквівалентів, а для перекладу багатозначних слів використовуються так звані контекстологічні словники, словникові статті котрих представляють собою алгоритми запиту до контексту на наявність/відсутність контекстного значення.

3. Остаточний граматичний аналіз, в ході котрого з’ясовується потрібна граматична інформація з урахуванням даних вихідної мови (наприклад, при іменниках типу ножиці дієслово повинно стояти в множині, незважаючи на те, що в оригіналі може бути й однина).

4. Синтез словоформ та речень в цілому на вихідній мові.

В залежності від особливостей морфології, синтаксису та семантики конкретної мовної пари, а також напряму перекладу, загальний алгоритм перекладу може включати й інші етапи, а також модифікації названих етапів або порядку їх проходження, але варіації такого роду в сучасних системах, як правило, незначні. Аналіз та синтез може проводитись як пофразно, так і для всього тексту, введеного в пам’ять комп’ютеру; в останньому випадку алгоритм перекладу передбачає визначення так званих анафоричних зв’язків. Програма – перекладач - це, перш за все, інструмент, котрий дозволяє вирішити проблеми перекладу або підвищити ефективність праці перекладача тільки в тому випадку, якщо він грамотно використовується.