К.ю.н. Романюк О.І., Щегольська М.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені М. Туган-Барановського, Україна

РЕКЛАМА В ІНТЕРНЕТІ ЯК ОБ'ЄКТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

       Чисельність інтернет-аудиторії в Україні станом на кінець 2008 року складала близько 10,3 млн. осіб. А якщо порівняти ці дані з кількістю користувачів Інтернету у 2004 році (3,88 млн.), то стає зрозумілим, що інтернет як всесвітня інформаційна система загального доступу стає все популярнішим. Такий стрімкий розвиток інтернет-технологій не зміг залишатися поза увагою у рек­ламній діяльності, адже це ефективний засіб інформування споживачів про продукцію, діяльність чи послуги рекламодавця, їх ціни, перелік тощо.

       Спочатку доцільно розібратися з термінологічною системою досліджуваної теми. Ле­гальне визначення Інтернету до 2003 року пе­ребувало у правовому вакуумі, але після прийняття Закону України «Про телеко­мунікації» законодавець визначив, що інтер­нет є системою телекомунікаційних мереж та засобів для накопичення, зберігання та пере­давання інформації у формі, придатній для обробки її засобами обчислювальної техніки. Щодо реклами, то згідно з чинним законо­давством реклама — це насамперед інфор­мація про особу чи товар, яка призначена сформувати або підтримати обізнаність спо­живачів реклами та їх інтерес щодо таких осо­би чи товару.

       У процесі підготовки і виробництва рек­лами можливе створення чи використання цілого ряду об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються законом. В ос­новному такі об'єкти захищаються авторсь­ким правом, наприклад, використані в рек­ламі чи створені для неї фотографії, музичні твори, відеоролики тощо. Під охороною: мо­жуть також знаходитися торговельні марки як елементи реклами. Але реклама в цілому як об'єкт права інтелектуальної власності не виділена окремо ні в Цивільному кодексі Ук­раїни (ЦКУ), ні в Законі України «Про ав­торське право і суміжні права». Але, якщо враховувати те, що реклама — це передусім зовнішня форма вираження інформації про особу чи товар, визначена рекламодавцем, яка наділена індивідуальними ознаками, що відрізняють її від реклами інших виробників, то її слід розглядати як «інші твори», котрі входять до переліку об'єктів авторського пра­ва (п. 4 ч. І ст. 433 ЦКУ) [1].

       Під час створення реклами рекламодавець надає виробнику реклами певну інформацію про товар чи особу, свої ідеї чи побажання щодо форми, в якій він хоче донести до споживача цю інформацію, а конкретний проект реклами (фотографія, напис, анімація) реалізується безпосередньо фізичною особою або групою осіб (авторами), які передають виключні майнові права на створену рекламу замовнику. Закон України «Про рекламу» чітко встановлює заборону імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефек­ти, що застосовуються в рекламі інших то­варів.

        З вищезазначеного випливає, що реклама є об'єктом авторського права, тому необхідно також звернути увагу на відносини, що вини­кають між автором, замовником та роботодав­цем при розподілі виключних майнових прав. Оскільки виробником реклами може виступа­ти як фізична, так і юридична особа, то і відносини щодо виключних майнових прав будуть дещо відрізнятися. Якщо рекламу за­мовляють у юридичної особи, то над створенням реклами безпосередньо працює конкретна особа чи група осіб, які і є авторами чи співавторами проекту реклами.

         А якщо виникне питання щодо розподілу май­нових прав на об'єкт права інтелектуальної власності, то можливі дві ситуації:

—за ч. 2 ст. 429 ЦКУ майнові права на створену рекламу належать спільно працівни­ку та роботодавцю, якщо інше не встановлено договором;

—за ч. 2 ст. 16 Закону України «Про ав­торське право і суміжні права» виключне майнове право на рекламу належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим або цивільним договором [2].

         З огляду на зазначене, з метою уникнення порушень авторських прав необхідним є укладання з працівником договору про розподіл майнових прав, у якому і потрібно визначити, які саме майнові права, а можливо й всі інші, належать роботодавцю.

         Якщо поширення в мережі Інтернет спеціальної інформації про товари чи послу­ги, а також про осіб, з метою одержання при­бутку є рекламною діяльністю, то під рекла­му підпадають усі види рекламної діяльності в Інтернеті: push-реклама, реклама через електронну пошту, контекстна реклама, банерна реклама, навіть власний інтернет-сайт суб'єкта господарювання [3].

Міжнародна фінансова криза негативно вплинула на всі сфери економіки України, в тому числі і на рекламу індустрію. Проте за результатами аналітичного дослідження ринку інтернет-реклами, який у 2008 році склав близько 20$ млн., попит на таку рекламу залишається досить високим, і сьогодні цей ринковий сегмент має найвищу динаміку розвитку. Нині в Україні немає єдиного комплексного підходу, який би регулював комерційну діяльність в інтернеті, зокрема і рекламну діяльність. Тому виникає безліч спірних питань у сфері господарського, цивільного, авторського права які потребують детального аналізу і юридичного обґрунтування.

 

Література:

1. Цивільний кодекс України віл 16 01 2003 //Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2003. — №№40-44. - ст. 356.

2. Про авторське право і суміжні права: закон України від 11.07.2001// Відомості Верховної Ради Ук­раїни (ВВР). - 2001. - № 43. - ст. 214.

3.Фесенеко В. Правове регулювання рекламної діяльності//Юридичний журнал - 2008. — №1. — С.