Психология и социология/8. Педагогическая психология

К. пс. н. Гнатюк О.В.

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Україна

Валеологічне навчання школярів у сучасній школі

Cучасні умови життя та існуюча система навчання можуть дати достатній об’єм знань, але не спроможні виконати соціальне замовлення суспільства – зберегти здоров’я школярів. Підтвердженням цього є значне погіршення стану здоров’я підростаючого покоління, нестійка мотивація в збереженні і зміцненні свого здоров’я, відсутність впровадження принципів валеологічної парадигми в практику роботи більшості навчальних закладів.

Освіта та здоров’я є взаємодоповнюючими компонентами успішного повсякденного буття дітей та молоді. Зміни в суспільній свідомості зумовили появу нової оздоровчої парадигми освіти. Стандартизація освіти та її базові компоненти обумовлюють ситуацію, коли навчання в сучасній школі пов’язується зі сприйняттям та засвоєнням учнями значної кількості інформації за обмежений час, що спричиняє збільшення навантаження на центральну нервову систему, зоровий та слуховий аналізатори, опорно-руховий апарат, на весь організм у цілому. Спостерігається поширення серед учнів психогенних захворювань типу неврозів, які негативно впливають на функціональний стан їхнього організму, успішність у навчанні, формування особистості.

Сьогодні в Україні перед педагогами актуальною залишається проблема боротьби за збереження здоров’я нації. Здоров’я наших дітей – суспільне багатство. Нині формується нова стратегія сучасної української школи, в якій здоров’я розглядається як необхідний компонент освіти. Основна мета валеологічної освіти в Україні – збереження і зміцнення здоров’я українського народу шляхом формування валеологічного світогляду, виховання свідомого та дбайливого ставлення до власного здоров’я як головної умови реалізації творчого і фізичного потенціалу особистості. Звідси важливим завданням освітян є навчання валеологічної культури школярів, здатних нести відповідальність за своє здоров’я і здоров’я оточуючих людей.

За роки незалежності України зроблено суттєві кроки в розбудові національної системи освіти, що відкрило для освітян можливість ввійти в світовий педагогічний простір, залучитися до передових технологій управління навчально-виховним процесом, переглянути і збагатити свій досвід в галузі формування, збереження і зміцнення здоров’я школярів.

Головними пріоритетами системи освіти в Україні, згідно із Законом України “Про освіту”, Державною програмою “Освіта. Україна ХХІ століття”, Національною програмою “Діти України”, Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті та іншими нормативними документами, є збереження і зміцнення фізичного і психічного здоров’я учнів, виховання в них свідомого та дбайливого ставлення до здоров’я, дотримання принципів здорового способу життя, забезпечення різнобічного розвитку людини як найважливіших умов формування освіченої, творчої, культурної, духовної особистості. У Державні стандарти середньої освіти, до базових навчальних планів уведено освітню галузь „Здоров’я і фізична культура”, яка також передбачає формування в учнів свідомого ставлення до власного здоров’я як до найвищої соціальної та особистісної цінності, сприяє їх фізичному розвитку й формує основи знань з валеології.

Останнім часом все більше фахівців різних галузей науки – психологи, педагоги, валеологи, медики приділяють увагу проблемі здоров’я дітей. Так, проблема формування і забезпечення психічного здоров’я у навчально-виховному процесі розглядалася М.Є. Андросом, С.І. Болтівцем, С.Ю. Головіним, С.М. Громбахом, М.І. Кандибовичем, В.В. Клименко, С.Д. Максименко, А.Ю. Рождественським, Л.Г. Терлецькою, С.П. Тищенко, Р.І. Сірко та ін.; психологічним аспектам формування здоров’я дітей присвячені роботи О.В. Завгородньої, Л.О. Курганської, Н.М. Куінджі, О.С. Лісової, Н.Ю. Максимової; питання валеології та валеологічної освіти висвітлювали Т.Є. Бойченко, І.І. Брехман, М.С. Гончаренко, М.В. Гриньова, С.В. Попов, В.І. Шахненко; поняття і сутність «здоров’я» розкривали М.М. Амосов, Г.Л. Апанасенко, І.І. Брехман, Б.І. Бутенко, О.В. Вакуленко, Д.Д. Венедиктов, В.І. Войтенко, Д.А. Ізуткін, Б.М. Ільїн, О.М. Кудрявцева, Ю.П. Лісіцин, В.П. Петленко та багато інших авторів.

Аналіз психологічних, педагогічних і медичних досліджень показує, що на сьогодні недостатньо наукових розробок, дидактичних і методичних матеріалів, які можна було б використати для поліпшення валеологічної освіти в Україні та формування в учнів уявлень про здоров’я, як особистісну цінність. Навіть у ґрунтовних наукових працях з проблем валеології Г.Л. Апанасенка, І.І. Брехмана, В.П. Войтенка, О. М. Кудрявцевої, Ю.П. Лісіцина та ін. зазначена проблема не знайшла достатнього розвитку.

Аналіз наукових праць, у яких висвітлюються проблеми валеологічного навчання та формування основ здоров’я, дав змогу виявити розбіжності у трактуванні поняття „валеологічне навчання”. Тому ми розглядаємо його як процес створення стійкої системи навчання практично здорової людини, здатної самостійно підтримувати та зберігати своє здоров’я на основі набутого валеологічного досвіду й валеологічної практики.

Зокрема, Е. Казін, Н. Блінова та Н. Літвінова валеологізацію освітнього середовища розуміють як впровадження до системи освіти здоров’язберігаючих методик, які базуються на таких принципах: організація особистісно зорієнтованого навчання з урахуванням індивідуальних можливостей особистості; діагностика рівня індивідуального здоров’я з урахуванням психофізіологічного стану та соціально-духовних особливостей учня; вибір ефективних педагогічних технологій та навчальних програм з урахуванням вікових та статевих особливостей школярів, соціального та екологічного середовища; формування здобутих знань особистісних можливостей і особливостей соматичного, психічного, інтелектуального, духовного та соціального здоров’я, індивідуальних потреб особистості; оволодіння методами самодіагностики, самооцінки, самоконтролю й самокорекції психосоматичного стану організму на різних етапах життя; оптимізація соціально-гігієнічних умов життєдіяльності дітей, вихователів, педагогів.

Програмою констатувального етапу нашого експерименту передбачалося провести психолого-діагностичний моніторинг здоров’я дітей молодшого шкільного віку і визначити уявлення учнів про здоров’я.

Для визначення критеріїв фізичного здоров’я ми використовували програму «Школяр». У результаті визначення фізичного здоров’я за антропометричними та медико-біологічними показниками учнів молодших класів в кількості 120 чоловік були одержані такі дані: 6,8 % осіб мають рівень фізичного здоров’я високий та вищий середнього, 52,1 % обстежуваних школярів мають середній рівень фізичного здоров’я, 41,1 % учнів мають рівень фізичного здоров’я нижчий середнього та низький.

Стан психічного здоров’я молодших школярів оцінювався за результатами анкетування, тестування, спостережень, опитувань, бесід з учителями й батьками.

В результаті встановлено, що високий рівень тривожності мають 28,5 % учнів, середній – 62,3 %, низький – 9,2 %. Дослідження самооцінки виявили 64,8 % школярів з адекватною самооцінкою, із заниженою – 16,2 %, із завищеною – 19 %. Спостереження показали, що діти з адекватною самооцінкою активні, бадьорі, комунікабельні, із заниженою – невпевнені в собі, ранимі, підвищено тривожні, із завищеною – самовпевнені, критичні до інших.

Згідно з результатами дослідження виявилося, що для учнів молодших класів найбільшими стресорами є: розлади у сім’ї (33,4 %); втрата батьків (28,1 %); зміни умов життя (18,5 %); народження молодших дітей (10,3 %); поява у сім’ї нерідних батьків (9,7 %).

Рівень духовного розвитку учнів визначався за методикою Е.О. Помиткіна «Визначення рівня духовного розвитку школярів». Ми встановили, що високий рівень духовного розвитку мають 21,6 % досліджуваних учнів, у 45,4 % – рівень духовності перебуває у стадії розвитку, у 33 % школярів рівень духовності низький.

Отже, проведені нами дослідження виявили в основному факти середнього та низького стану різних компонентів здоров’я учнів молодших класів.

Дані, отримані у процесі діагностики здоров’я учнів, були занесені
у «Психолого-педагогічну карту учня», які допомогли нам спланувати навчально-виховний процес з урахуванням рівня розвитку кожного школяра. Зміни, що відбувалися у стані здоров’я дітей, систематично фіксувалися, що сприяло успіху в навчанні, оздоровчій роботі, корекції психічного стану дітей, попередженню конфліктних ситуацій, формуванню міжособистісних відносин.

Для з’ясування психологічних особливостей уявлень про здоров’я у молодших школярів нами було проведено анкетування, тестування, індивідуальні бесіди, опитування, спостереження. У процесі дослідження ми з’ясовували ставлення молодших школярів до власного здоров’я, їхню мотивацію до його зміцнення, рівень знань з основ здоров’я і ступінь його сформованості, а також вивчали практичні уміння й навички щодо збереження і зміцнення здоров’я.

Результати констатувального етапу експерименту показали, що переважна більшість учнів не розуміє сутності здоров’я і має про нього уявлення на побутовому рівні, а також не володіє необхідними валеологічними уміннями й навичками. Так, на початку експерименту не було виявлено учнів з високим рівнем знань про збереження і зміцнення здоров’я. Середній рівень знань мали 55 % школярів і 45 % учнів – низький. Для досліджуваних учнів характерне розмаїття однобічних поглядів, відсутнє чітке уявлення про тенденції свого здоров’я і бажання краще турбуватися про свій організм.

Аналіз стану досліджуваної проблеми в експериментальних школах показав, що у початковій школі посилилась увага до процесу формування у молодших школярів уявлень про здоров’я, але при цьому відсутня цілеспрямована, комплексна робота з прищеплення валеологічних умінь і навичок, застосовуються одноманітні форми й методи роботи з формування культури здоров’я, відчувається недостатня увага до діяльнісних форм роботи з молодшими школярами, спостерігаються організаційно-методичні труднощі, не завжди враховуються психологічні особливості дітей, не застосовуються корекційно-розвивальні форми роботи з учнями.

За результатами констатувального етапу експериментального дослідження ми визначили критерії (когнітивний, мотиваційний, діяльнісний) та відповідні їм показники сформованості у молодших школярів уявлень про здоров’я. На основі критеріїв та їхніх показників виділено три рівні сформованості у молодших школярів уявлень про здоров’я: високий, середній, низький.

Виходячи з результатів констатувального експерименту, визначено завдання формувального етапу експерименту – розробити експериментальну програму та комплекс методичних прийомів і завдань з основ здоров’я для формування в учнів молодшого шкільного віку уявлень про здоров’я; здійснити порівняльний аналіз ефективності застосування розробленої програми.

ЛІТЕРАТУРА

1. Брехман И. И. Валеология – наука о здоровье. – Л.: Наука, 1987. – 123 с.

2. Булич Е.Г., Муравов І.В. Валеологія. Теоретичні основи валеології: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 224 с.

3. Валеологія в школі і вдома: Посібник для батьків. / Бойченко Т., Колотій Н., Царенко А. та ін. – К.: Логос, 1999. – 88 с .

4. Гнатюк О.В. Основи здоров’я і фізична культура: Підруч. для 1 кл. /За ред. акад. С.Д. Максименка. – К.: Форум, 2003. – 127 с.: іл.

5. Гнатюк О.В. Основи здоров’я і фізична культура: Підруч. для 4 кл. – К.: Промінь, 2004. – 142 с.

6. Гнатюк О.В. Основы здоровья и физическая культура: Учебн. для 1 кл. / Под ред. акад. С.Д. Максименко. – К.: Проминь, 2003. – 128 с.: ил.

7. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). – К.: Райдуга, 1994.

8. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. – 2001. – № 1. – С. 27 – 54.