Экономические науки / 10.Экономика предприятия.

Слободянюк Ю. Ю.,

науковий керівник Богацька Н. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Амортизація: економічна сутність та ступінь впливу на відтворення основних засобів

Підвищення ефективності використання основних фондів підприємств є одним з основних питань у ринкових умовах господарювання. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку. У зв`язку з цим, процес відтворення основних засобів має першочергове значення з метою підвищення ефективності їх використання.

У класичному розумінні цього поняття відтворення основних фондів покликане в процесі господарської діяльності підприємств у повній мірі повертати вкладені кошти та дозволяти накопичувати додаткові кошти для розширення цієї діяльності. Але сьогоднішня практика більшості вітчизняних підприємств свідчить про зовсім інше: по-перше, за рахунок амортизації повністю не повертаються вкладені інвестиції, що змушує спрямовувати на просте відтворення кошти з заробленого прибутку; по-друге, як наслідок, нестача власних інвестиційних ресурсів на розширене відтворення та погіршення ефективності діяльності підприємства.

Водночас, проблемними питаннями залишаються підходи до визначення об’єкта амортизації; вартості, яка амортизується; строків експлуатації необоротних активів; методи нарахування амортизації та пов’язані з цим процесом питання.

Питання сутності амортизації та її вплив на відновлення основних засобів входить до кола наукових інтересів багатьох учених. Окремо слід наголосити на працях таких авторів, як Бондар М. І., Бабіч В. В., Гладій І. О., Ігнашкіна Т. Б., Клименко А. А., Кучірка М. В., Шура Н. О., Череп А. В.

Метою дослідження є визначення сутності амортизації та її впливу на відновлення основних засобів в Україні.

Проблема амортизації основних засобів ускладнюється наявністю у середовищі вітчизняних економістів різних концептуальних поглядів щодо сутності амортизації, способів її нарахування та ступеня впливу на відтворення основних засобів (табл.1).

Таблиця 1

Основні облікові концепції амортизації [3]

Концепція	Поширеність концепції	Недоліки концепції	Роль (значення) амортизації	Причина амортизації
1	2	3	4	5
Казуальна (причинна) концепція	Широко використовувалася в СРСР, у капіталістичних країнах не була поширена	На практиці не можна виміряти суму фізичного та морального зносу основних засобів, строк використання об`єкта може відрізнятися від строку його технічної експлуатації	Забезпечує легітимність визнання витрат на амортизацію в складі витрат підприємства	Знос, старіння, тобто відповідні фізичні та функціональні чинники
Концепція витрат (ресурсна)	Досить широко використовується в зарубіжних країнах	Не враховує відновлювальну функцію амортизації та фінансові аспекти її нарахування	Заснована на загальновизнаних принципах бухгалтерського обліку (періодичності та відповідності)	Розрахунок чистого прибутку через розподіл вартості активів між відповідними обліковими періодами
Концепція відновлення	Набула широкого використання у соціалістичних країнах	Нарахування амортизації автоматично не призводить до акумулювання грошових коштів, амортизація нараховується на ті активи, які не будуть замінені, не відповідає сучасним механізмам ціноутворення	Забезпечує резервування коштів для заміни активів і сама є грошовими активами з цільовим призначенням	Забезпечує відновлення капітальних активів, використаних у процесі діяльності
Концепція оцінки	Не мала практичного використання	Не враховує зміну вартості активів під впливом інших чинників	Дає змогу уточнити вартісну оцінку активів0	Зміна оцінки активів внаслідок інфляційних процесів
Концепція зберігання капіталу	Використовується у системах інфляційного обліку	Має обмежену сферу використання через умовність розрахунків	Являє собою спрощений варіант нарахування амортизації інструментів	Коригування в умовах змін цін та інфляції

Впровадження П(С)БО, узгоджених із МСБО, по суті означає перехід від однієї облікової концепції амортизації, концепції відновлення, до іншої – концепції витрат. Саме паралельне функціонування в вітчизняній науці двох концепцій амортизації спричиняє плутанину при тлумаченні сутності амортизації та визначенні її ролі в процесі оновлення й модернізації основних засобів [3].

Так, в указі Президента України «Про концепцію амортизаційної політики» відображено як «відновлювальний», так і «витратний погляди» на амортизацію: «Економічна роль амортизації полягає у фактичному відшкодуванні діючих основних фондів; відповідні амортизаційні відрахування відображають реальне знецінення основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності суб`єктів господарювання». Далі в указі пропонується «закріпити за суб`єктами господарювання право на використання коштів власного амортизаційного фонду та заборонити будь-які централізовані вилучення з нього» [2].

Однак, нарахування амортизації саме по собі не призводить до формування фонду грошових коштів, оскільки сума нарахованої амортизації характеризує грошовий потік минулого періоду, частина якого відноситься на витрати звітного періоду відповідно до принципу нарахування. Отже, визначення суми нарахованої амортизації джерелом фінансування, використання якого підлягає контролю, є помилковим.

Дехто з прихильників відновлювального підходу до амортизації стверджують, що амортизація повертається підприємству у складі виручки. На противагу цьому, прихильники теорії витрат пояснюють, що амортизація є процесом, під час якого відбувається нарахування пасивів, але вона не здатна перетворити їх на активи, оскільки забезпечує визнання витрат на придбання основних засобів, але аж ніяк не їх покриття. Далі Бернстайн пояснює: «Отже, якщо діяльність підприємства неприбуткова, амортизація не покриватиме вартість, тобто буде збиток».

Таким чином, «повернення» сум бухгалтерської амортизації, включеної до собівартості продукції, не означає формування додаткових до прибутку грошових коштів, а являє собою покриття частини витрат минулих періодів згідно з принципом відповідності доходів і видатків.

Слід зазначити, що відповідно до п. 4 П(С)БО 7, амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації) [3].

В п.22 П(С)БО 7 “Основні засоби” визначено, що об’єктом амортизації основних засобів є вартість, яка амортизується (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій), а в п.4 цього положення підкреслено, що вартість, яка амортизується, – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості. Якщо ліквідаційна вартість дорівнює нулю, то вартість, що підлягає амортизації дорівнює початковій або переоціненій. Таким чином, вартість яка амортизується може бути менша початкової або переоціненої, може дорівнювати їй, але не може перевищувати цю вартість.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об`єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об`єкта активом, і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Відповідно до п.26 П(С)БО 7 передбачено наступні методи нарахування амортизації: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий. Кожен метод нарахування амортизації має свої як позитивні, так і негативні сторони. Відмінність застосовуваних методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а також у способі їх розподілення. Тому, в залежності від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності, підприємства по власним бажанням повинні застосовувати найбільш ефективний і доцільний метод амортизації. Практично всі розвинені країни використовують прискорену амортизацію [1].

Враховуючи те, що в сучасних умовах за рахунок амортизації повністю не повертаються вкладені інвестиції, на підприємстві можуть бути сформовані додаткові резерви інвестиційних ресурсів на відновлення основних засобів. Запровадження інвестиційного фонду має проводитися за бажанням підприємств, з метою накопичення власних коштів на просте і розширене відтворення основних засобів. Чітких ставок відрахувань не існує, вони напряму залежать від бажання підприємств розширювати свою діяльність в майбутньому та оновлювати свої основні засоби [4].

Отже, в ході проведеного дослідження виявлено, що проблеми усвідомлення економічної сутності амортизації обумовлені наявністю у науковому середовищі кількох облікових концепцій амортизації і насамперед конфліктом «відновлювальної» та «витратної концепцій». Причиною цієї проблеми є, зокрема, відображення обох підходів в різного роду нормативних актах, які забезпечують законодавчу базу для здійснення амортизаційної політики підприємств. Тому, пропонується, насамперед, гармонізувати законодавство країни.

Зважаючи на те, що в сучасних умовах за рахунок амортизації повністю не повертаються вкладені інвестиції, на підприємстві можуть бути сформовані додаткові резерви інвестиційних ресурсів на відновлення основних засобів. Саме тому, пропонується відновити практику відрахувань коштів підприємств до інвестиційного фонду.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.

2. . Про Концепцію амортизаційної політики: указ Президента України 07.03.2001 р. №169/2001 – http://www.president.gov.ua/documents/618.html

3. Довгопол Н., Нестеренко М. Амортизація: предметна сутність і ступінь впливу на відтворення основних засобів. – 2010. – № 12. – С. 3-13.

4. Ігнашкіна Т. Б. Методичні підходи до оцінки ефективності відтворення основних фондів підприємств // Економіка & держава. – 2011. – № 1. – С. 61-63.