Герасименко Ю.В., к.е.н., доцент

Бондаренко А.В., студентка

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Управління конкурентним статусом підприємства

Вступ. Інтеграція України у світову економічну спільноту тісно пов’язана з розвитком конкурентного середовища, і питання забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств у нових умовах стає особливо актуальним. Конкурентоспроможність є певною здатністю підприємства, яка передбачає вироблення, створення та реалізацію товарів та послуг у більш привабливих умовах, певних перевагах над продукцією конкурентів. Конкурентоспроможність ґрунтується на конкурентних перевагах, відображає позицію продукту відносно конкурентів, створює здатність витримувати конкуренцію на певному ринку. Проблема створення товарів, які стануть конкурентоспроможними досі залишається центральною для виробників. Для того, щоб підприємство було ефективним слід створювати план, стратегію або певний алгоритм, який допоможе керувати безпосередньо виробничим процесом. Дана тема на сьогоднішній день є досить актуальною, адже саме конкурентоспроможність продукту безпосередньо впливає на майбутній розвиток підприємства, його подальше успішне функціонування на ринку, потенційний прибуток.

Результати дослідження. Рівень конкурентоспроможності підприємства полягає в можливості адекватної реакції підприємства на дії конкурентів. Реакція повинна сприяти збереженню конкурентного статусу підприємства чи його зростанню. Конкурентний статус організації – це позиція організації в конкурентній боротьбі, своєрідний визнач ник її положення на ринку.

В процесі розвитку на ринку підприємство може завоювати один з чотирьох типів конкурентного статусу: високий конкурентний статус; перспективний конкурентний статус; високий конкурентний статус за браком синергізму зусиль; низький конкурентний статус.

Розвиток конкурентного статусу підприємств може реалізовуватися за двома напрямками. Перший напрямок – прогресивний, другий – регресивний. І. Ансофф і Е. Дж. Макконнел запропонували формулу для розрахунку показника конкурентного статусу підприємства (КС) [1]:

, де

I_F – рівень стратегічних капітальних вкладень підприємства;

I_K – критична точка об’єму капітальних вкладень, яка знаходиться на межі прибутків і збитків та показує, що об’єм капіталовкладень нижче цієї точки не призведе до одержання доходу;

I_O – точка оптимального об’єму капіталовкладень, після якої збільшення капітальних вкладень призведе до зменшення доходу;

S_F, S_O – відповідно діюча та оптимальна стратегія підприємства;

C_F, C_O – відповідно існуючі та оптимальні можливості підприємства.

Виходячи з даного підходу, на конкурентний статус підприємства впливає рівень капіталовкладень, вибрана стратегія і його потенційні можливості щодо розвитку основних напрямів діяльності.

В загальному під конкурентоспроможністю підприємства розуміють певну відносну інтегральну характеристику, що відображає його відмінність від конкуруючої фірми і, відповідно, визначає його привабливість для споживачів [2].

Конкурентоспроможність організації не є її постійною характеристикою, вона визначає здатність вести успішну конкурентну боротьбу, протистояти у певний період основним конкурентам. Зі змінами у зовнішньому та внутрішньому середовищах змінюються також порівняльні конкурентні переваги щодо інших підприємств галузі. Конкурентоспроможність підприємства залежить від об’єкта порівняння, а також від факторів, які застосовуються для оцінки конкурентоспроможності [3].

Висока конкурентоспроможність підприємства обумовлюється наявністю наступних трьох ознак:

1) споживачі задоволені й готові купити повторно продукцію цієї фірми (споживачі повертаються, а товару немає);

2) суспільство, акціонери, партнери не мають претензій до фірми;

3) працівники пишаються своєю участю в діяльності фірми, а сторонні вважають за честь трудитися в цій компанії.

Конкурентна перевага, – за словами М. Портера, – це перевага фірми в якійсь сфері діяльності чи випуску товарів порівняно з конкуруючими фірмами. Але сутність конкурентних переваг більш повно проявляється через їх властивості, а саме [4]:

- порівняльний, відносний характер;

- прив’язаність до конкретних умов і причин (географічних, часових);

- підкореність неоднозначному впливу множини різнорідних чинників.

Наслідком останніх двох властивостей конкурентної переваги є її динамічність, тобто зміна у часі, яка описується за допомогою концепції життєвого циклу, відповідно до якої процес розвитку і наступного занепаду конкурентних переваг поділяється на декілька етапів (рис. 1).

Розмір

конкурентної

переваги

здобуття

вигоди

становлення зникнення

Час

Рис.1. Життєвий цикл конкурентної переваги

Стабільність функціонування підприємства на ринку визначається конкурентоспроможністю товарів, які нею виробляються, наданих нею послуг і можливостями, що забезпечують успіх у конкурентній боротьбі. Отже, для завоювання власної ринкової ніші, підприємствам необхідно створювати механізм управління конкурентоспроможністю [5].

На рис. 2 представлено узагальнений підхід щодо формування конкурентного статусу підприємства.

Рис. 2. Узагальнений підхід щодо формування

конкурентного статусу підприємства

І як видно з рисунку, управління конкурентним статусом підприємства передбачає використання комплексного підходу, який охоплює всі основні сфери діяльності підприємства і, відповідно, специфіку управління ними.

Висновки. Конкуренція виступає важливою рушійною силою розвитку підприємств, оскільки саме вона є об’єктивним економічним законом, дія якого є для товаровиробників зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, прискоренні науково-технічного прогресу, впровадження нових форм організації виробництва, тощо. І вітчизняним підприємствам необхідно врахувати, що сутність конкурентної боротьби полягає не в діях проти підприємств-суперників, а в завоюванні довіри споживачів, що користуються продукцією або послугами конкурентів.

Література

1. Ансофф И., Макконнел Э.Дж. Новая корпоративная стратегия: Пер. с англ. – СПб.: ПитерКом, 1999. – 416 с.

2. Балук Н.Р. Оцінка конкурентоспроможності підприємства на регіональному ринку комунікацій // Економічний простір. – 2011. – №46. – С. 201

3. Должанський І.З., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства. – К., 2006. – С. 76-79.

4. Норік Л.О. Конкурентний статус підприємства: визначення і формалізація // Електор. ресурс. – режим доступу: http://eprints.kname.edu.ua

5. Піхур І.В. Конкурентоспроможність підприємства: сутність поняття та шляхи підвищення // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2007. – № 3 (Т.2) – С. 158-162