Отливанська Г.А. Крисіловська І.В.
Одеська національна академія зв'язку ім. О.С. Попова
Характерні риси визначення ефективності
інноваційної діяльності підприємства
В сучасних умовах розвитку
суспільства інноваційна діяльність є потужним джерелом посилення
конкурентоспроможності підприємства. Тому отримання об’єктивної оцінки її ефективності є однією з найважливіших задач
будь якого підприємства, яке прагне розвиватися на ринку.
Виходячи з розуміння поняття
ефективність, сутність оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства
полягає в співставленні результату (ефекту) від її реалізації з витратами на
його досягнення. В залежності від різновиду впроваджуваної інновації ефект
реалізації інноваційної діяльності може проявлятися як науково-технічний,
економічний ресурсний, соціальний, екологічний (табл. 1) [1].
Таблиця
1. Види
ефекту від реалізації інновацій
Види ефекту |
Показники |
Науково-технічний |
відображають зміну техніко-експлуатаційних і споживчих характеристик
новацій |
Економічний |
враховують у вартісному вираженні, усі види результатів і витрат,
обумовлених реалізацією інновацій |
Ресурсний |
відображають вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання певного
виду ресурсу |
Соціальний |
враховують соціальні результати реалізації інновацій |
Екологічний |
враховують вплив інновацій на навколишнє середовище |
Формами
прояву ефекту (синтезу ефектів за видами) від реалізації інноваційної
діяльності підприємства виступають такі процеси як [1-3]:
-
поліпшення використання ресурсів;
-
збільшення обсяг продажу;
-
одержання прибутку від упровадження
винаходів, патентів, ноу-хау, ліцензійної діяльності;
-
зниження собівартості продукції;
-
збільшення виробничої потужності;
-
екологічність технології
виробництва;
-
підвищення якості і, отже, зростання
конкурентоспроможності продукції або послуг;
-
підвищення безпеки умов праці
персоналу;
-
зміна асортименту продукції та
поліпшення його якості, створення нових товарів і послуг, що повніше
задовольняють потреби споживача;
-
зміна умов праці та підвищення її
ефективності;
-
приріст і накопичення нових знань,
умінь і навичок;
-
підвищення кваліфікації робітників;
-
можливість навчання, зміни професії
і соціального статусу працюючого;
-
підвищення рівня задоволеності
умовами та змістом праці, можливість самореалізації;
-
поліпшення системи управління й
організації як виробництвом, так і суспільством у цілому (розвиток демократії,
гуманізації управління, упровадження принципів самовдосконалення соціотехнічних
систем);
-
зміна якості і стилю життя людей,
формування нової культури.
Об’єктом оцінки ефективності інноваційної
діяльності підприємства зазвичай виступають конкретні проекти щодо впровадження
різних видів інновацій. Проте як відзначає Туміна Т.А. [2] незважаючи на
спільність методології оцінки економічної ефективності інноваційних та інвестиційних
проектів, інноваційні проекти мають ряд специфічних особливостей, які неможливо
не враховувати в ході оцінки їх ефективності. До них, належать наступні.
1)
Більш широке коло учасників. Широта кола учасників інноваційних проектів
обумовлює значущість проблеми координації їх інтересів та контролю за
дотриманням контрактних зобов'язань кожним з них. Вирішення цієї проблеми
вимагає використання спеціальних методів управління проектами, таких як методи
мережевого планування, методи проектного фінансування. При реалізації
великомасштабних інноваційних проектів може бути доцільним залучення підрядної
організації, що спеціалізується на управлінні проектами, або створення окремої
керуючої компанії.
2) Обов'язкове
проведення порівняльного аналізу ефективності. Ефективність можна визначити не
тільки як співвідношення результатів і витрат, але і як ступінь відповідності
отриманих результатів очікуванням зацікавлених осіб. А ці очікування залежать
не тільки від зроблених витрат ресурсів, часу, капіталу, а й, не меншою мірою,
від інформації про результати функціонування аналогічних або подібних об'єктів
у порівнянних умовах. Більшість інноваційних проектів реалізується на діючих
підприємствах для досягнення найкращих результатів в порівнянні з тими, які є
на сьогоднішній момент. Тому суб'єкт, який проводить оцінку, повинен виходити
не тільки з абсолютних значень розрахованих критеріїв ефективності, але і з
того, наскільки дана інновація сприяє поліпшенню поточної ситуації. Для
об'єктивної оцінки ефективності проектів необхідно оперувати сумами змін
показників діяльності компанії ініціатора проекту.
3) Багатокритеріальність
оцінки ефективності. Дана особливість виникає внаслідок різноманіття цілей, які
ставлять перед собою ініціатори інноваційних проектів та різноманіття типів
інновацій. Тому для оцінки ефективності інновацій кожного типу та конкретної
цілі впровадження важко використовувати якусь універсальну систему критеріїв.
4) Складність
використання тільки кількісних критеріїв ефективності, особливо на інноваційній
стадії, що обумовлено наступними взаємозалежними обставинами: тривалість циклу
інноваційного процесу; об'єктивно притаманна інноваційного процесу
невизначеність результатів; широта спектра ризиків інноваційної діяльності.
З
урахуванням вищесказаного можна стверджувати, що визначення ефективності інноваційної діяльності підприємства
не можливо лише за одним критерієм та має бути засноване на застосуванні комплексу
методів оцінки ефективності, які дадуть змогу отримати найбільш достовірні
характеристики як всіх позитивних результатів, що отримує підприємство від
впровадження інноваційного проекту, так і найбільш повний та точний склад
витрат на його реалізацію.
Література:
1.
В.В. Іжевський Оцінка
ефективності інноваційної діяльності підприємства /
Іжевський В.В.: зб. наук.-тех. праць «Науковий вісник НЛТУ України». – 2010. –
Вип.4. – С.160 – 166.
2.
Тумина Т.А. Методология оценки эффективности инновационной деятельности
[Електроний ресурс] / Тумина Т.А. // Транспортное дело России, 2009. – №1.–
Режим доступу: http://morvesti.ru/archiveTDR /element.php?IBLOCK_ID=66&SECTION_ID=1389&ELEMENT_ID=4112
3.
Дудар Т. Г. Інноваційний менеджмент
/ Т.Г. Дудар, В.В. Мельниченко: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури,
2009. –256 с.