Кандидат с.-г. наук, доцент Фіщук Б.П., Ганжа Т.І.

Вінницький національний аграрний університет

 

Методологічні підходи до розуміння природи конкуренції та конкурентоспроможності

 

Актуальність проблеми. Конкуренція є важливим елементом сучасної економіки. Конкуренція на ринку спонукає  товаровиробників покращувати процеси виробництва, ефективніше використовувати ресурси, прискорює науково технічний прогрес, дозволяє найповніше задовольнити потреби споживачів і сприяє загальному зростанню добробуту нації.

Аналіз останніх досліджень. Конкуренція стосується й зачіпає інтереси менеджерів, програмістів, банкірів, економістів, агроно­мів, інженерів тощо, які працюють в умовах ринкових відносин і впливу законів попиту та пропозиції. Тому питанням даної тематики присвячена велика кількість робіт вчених-економістів: Шевченка Л.С., Маніва З.О., Луцького І.М., Слободчикова, Ю.В., Базилевича В.Д., Завьялова П.С., Мочерного С.В., Юрчишина Л.І. та інших.

Постановка завдання. З’ясувати підходи до розуміння поняття конкуренція та визначити суть конкурентоспроможності продукції і модель її оцінки.

Виклад основного матеріалу. Будучи атрибутом ринку, конкуренція природно виникає з ринку і одночасно служить неодмінною умовою його існування і розвитку.

Конкуренцію в повсякденному розумінні прийнято вважати суперництвом економічних суб'єктів за кращі умови виробництва, купівлі і продажу товарів та послуг. Класики економічної теорії стверджують, що конкуренція є елементом ринкового механізму, який дає змогу зрівноважити попит і пропо­зицію.

Словникова й енциклопедична літерату­ра пояснює конкуренцію як: суперництво в будь-якій галузі, боротьбу за досягнення кращих результатів; боротьбу між приват­ними підприємцями за вигідніші умови ви­робництва й збуту товарів при товарному виробництві; економічне суперництво та боротьбу між приватними й колективними товаровиробниками та продавцями товарів і послуг за якнайвигідніші умови їх виробництва і збуту, за привласнення найбільших прибутків, у процесі якого стихійно регулюються пропорції суспільного виробництва [2].

Борисенко 3.М. характеризує конкуренцію, як критерій визначення типу структури галу­зевого ринку. Якщо можливість впливу міні­мальна, то йдеться про досконалу конкуренцію, якщо ж підприємці мають змогу пев­ним чином впливати на загальні умови рин­ку – це свідчить про наявність однієї з форм недосконалої конкуренції.

В таблиці 1 наведено класифікацію товарних ринків, на яких діють закони різних видів конкуренції в залежності від кількості покупців і продавців, що на ньому  знаходяться.

Таблиця 1. Класифікація товарних ринків на основі взаємин між учасниками [3]

Купівельний попит (покупець/споживач) Товарна пропозицію (товаровиробник/продавець)

Один покупець

Кілька покупців

Багато покупців

Один продавець

Двостороння монополія

Обмежена монополія

Досконала монополія

 

Кілька продавців

 

Обмежена монопсонія (монопсія)

Двостороння олігополія

Олігополія пропозиції

Багато продавців

Досконала монопсонія (монопсія)

Олігополія попиту

Досконала конкуренція (поліполія)

 

 Згідно із законодавством нашої країни, конкуренція є змаганням між суб'єктами  господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

На думку Ю.В. Слободчикова, конкуренція також є змаганням між виробниками (продавцями) товарів, а в загальному випадку – між будь-якими економічними, ринковими суб'єктами; боротьба за ринки збуту товарів та послуг з метою отримання вищих доходів, прибутку, інших вигод. Вона являє собою цивілізовану, ле­галізовану форму боротьби за існування й один з найбільш дієвих механізмів відбору та регулювання в ринковій економіці [5].

В.Д. Базилевич визначає конкуренцію, як потужний інструмент ринкової економіки, який примушує товаровиробників підвищувати ефективність виробництва, знижувати виробничі затрати, підвищувати якість продукції, прискорювати впровадження новітніх досягнень науки і техніки, проводити організаційні та структурні зміни в ході підприємницької діяльності. Він вважає, що ступінь розвитку економічної конкуренції є одним із вирішальних критеріїв розвиненості й цивілізованості ринкових відносин [4].

Для учасників ринкових відносин, і в першу чергу для товаровиробників, конкуренція носить об'єктивно примусовий характер, змушуючи їх систематично застосовувати нові технології, підвищувати продуктивність праці, знижувати або стримувати ціни на вироблені товари. Інакше кажучи, конкуренція систематично змушує знижувати індивідуальні витрати виробництва, економити ресурси, домагатися найбільш раціонального поєднання використовуваних факторів виробництва.

   Узагальнюючи теоретичні погляди на конкуренцію, можна сказати, що економічна наука традиційно використовує три основні підходи до її визначення:

·          поведінковий, який розглядає конкуренцію як зіткнення, боротьбу, змагання суб’єктів господарювання;

·          структурний – передбачає аналіз структури ринку й конкурентного середовища, тобто умов і факторів, що визначають і впливають на розвиток підприємництва, змагальності в економіці;

·          функціональний підхід акцентує увагу на ролі конкуренції в економіці [6].

Кожна з концепцій характеризує певну сторону ринкових відносин (описує поведінку агентів ринку чи модель ринку, визначає роль конкуренції) і має свої переваги та недоліки. Проте в останні роки відбулась певна еволюція і з’явилось інше трактування означеної категорії. На відміну від своїх попередників, які спиралися на традиційну конфліктну парадигму маркетингу (розглядали конкуренцію як боротьбу, в якій переможець отримує все), маркетологи М. Кристофер, А. Пейн, Д. Беллантайн та їх послідовники запропонували концепцію маркетингу відносин, згідно з якою, в основі маркетингу лежить не конкуренція, а взаємовигідний обмін і співробітництво учасників ринкового процесу. Ця ідея збагатила економічну теорію, послужила основою для більш широкого розуміння діяльності, в якій поряд з конкуренцією чільне місце відводиться взаємодії та співробітництву.

З конкуренцією нерозривно пов'язана конкурентоспроможність товару, фірми-товаровиробника, галузі, національної економіки. Універсального, загальноприйнятого визначення конкурентоспроможності не існує. Зазвичай під конкурентоспроможністю розуміється здатність економіки країни, галузі, господарської одиниці випереджати суперника в досягненні поставлених економічних цілей.

Існують різні підходи до класифікації конкурентоспроможності, Шевченко Л.С. визначає наступну (рис. 1) [8].

Територіально-географічна

Масштабність економічного об’єкта

Часовий прояв

міжнародна

внутрішньонаціональна

в межах окремих регіонів (районів)

товар

підприємство-виробник

галузь (комплекс галузей)

національна економіка

на певну дату

проміжок часу в минулому

поточна конкуренція

конкурентоспроможність в перспективі

Рис. 1.  Класифікація  конкурентоспроможності

 

Економічна категорія конкурентоспроможності є відображенням теорії конкуренції, що характеризує можливості окремого суб'єкта господарювання у використанні економічних переваг. Тобто найважливішим показником конкурентоспроможності економічного об'єкта будь-якого рівня є наявність у нього конкурентних переваг, тобто якостей, які відсутні або менш виражені у суперників. Визначаючи конкурентоспроможність товару, підприємець має точно знати вимоги потенційних споживачів його продукції. Таким чином формування конкурентоспроможності продукції починається з ринку. Приблизна схема оцінювання конкурентоспроможності продукції підприємства на ринку представлена на рис.2 [7].

Вивчення ринку

Збирання даних про конкурентів

Потреби потенційних покупців

Вивчення вимог до виробів

Визначення переліку параметрів,

які підлягають оцінці

Аналіз ціни реалізації

Економічні параметри

Технічні параметри

Нормативні параметри

Визначення одиничних показників за економічними параметрами

Визначення одиничних показників за технічними параметрами

Визначення одиничних показників за нормативними параметрами

Визначення групових показників конкурентоспроможності за відповідними групами параметрів

Розробка пропозицій з підвищення конкурентоспроможності продукції та її оптимізації з урахуванням витрат

Рис. 2 Схема оцінювання конкурентоспроможності продукції підприємства на ринку

 

Конкуренцію вважають дуже тонким і гнучким механіз­мом регулювання вільного ринку, який до­помагає фірмам миттєво реагувати на будь-які зміни ринкової кон'юнктури.

Діяльність будь-якої господарської одиниці в умовах конкуренції піддається подвійному контролю: внутрішнього безпосереднього контролю в рамках фірми і зовнішньому опосередкованого контролю на ринку з боку фірм-конкурентів, через кінцеві результати ринкової діяльності. Друга форма контролю є жорсткою, але неупередженою. Неупередженість та об'єктивність оцінки можливостей будь-якої господарської одиниці визначається тим, що в кінцевому рахунку цю оцінку проводить покупець, який, керуючись власними інтересами, віддає перевагу товарам того чи іншого конкурента.

Конкуренція – це найефективніший і дешевий метод економічного контролю, бо варто суспільству мінімальних витрат. Такого роду контроль, як згадувалося, постійно змушує виробника скорочувати витрати виробництва і ціни, збільшувати обсяг збуту, боротися за замовлення і споживача, поліпшувати якість продукції.

Проте не всяка конкуренція сприяє ефективному функціонуванню ринку – недобросовісна конкуренція робить негативний вплив на економіку.

Недоліками конкуренції Л. І. Юрчишина називає:

 1. Відволікання значних коштів на невиробничі потреби, зокрема, видатки сучасних фірм на рекламу дуже високі, що дає підстави вважати їх нераціональними, адже конкуренти також використовують рекламу і рекламні об'яви конкуруючих фірм, і таким чином нейтралізують одне одного.

 2. Конкурентна система не гарантує того, що першочергово будуть задоволені потреби тих споживачів, які є найменш захищеними в соціальному плані, а вже потім потреби більш забезпечених верств населення. В умовах конкуренції розподіл доходів відбувається автоматично, не враховуючи етичні аспекти цього питання.

 3. У конкурентному середовищі не враховуються потенційно негативні наслідки рішень, які приймаються, якщо це не буде безпосередньо стосуватися діяльності даного підприємства в майбутньому [1, c. 41].

Висновки. Конкуренція є основою функціонування ринкового механізму, забезпечує ефективне використання ресурсів, стимулює виробництво та інноваційні процеси, підвищення конкурентоспроможності (товарів, підприємств, національної економіки), найбільш повне і якісне задоволення потреб споживачів, зростання добробуту нації.

Розвиток ринку у першу чергу пов’язаний з таким важливим суспільним інститутом як конкуренція, і  її захист є одним із найважливіших завдань держави. Тобто домінуюча роль у створенні сприятливого середовища для реалізації потенційних можливостей конкуренції належить державі, що обумовлює необхідність створення науково обґрунтованої та ефективної економічної політики.

Література.

1.                  Юрчишина Л. І. Аналіз концептуальних підходів до розуміння природи конкуренції та конкурентоспроможності / Л. І. Юрчишина // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - № 18. - C. 41-47.

2.                  Економічна енциклопедія: у 3 т. / за заг. ред. С.В. Мочерного. – К.: Академія. 2000. – Т. 1. – 864 с.

3.                  Завьялов П.С. Фрагмент главы из книги «Маркетинг в схемах, рисунках, таблицах» ИД «ИНФРА-М», 2007 год.

4.                  Політекономія : підручник / [В. Д. Базилевич та ін.] ; за ред. В. Д. Базилевича. – 7-ме вид., стер. – К. : Знання-Прес, 2008. – 719 с. – ISBN 966-311-058-9

5.                  Слободчикова, Ю.В. Теоретичні аспекти формування конкурентного середовища / Ю.В. Слободчикова // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2009. - № 6. - C. 200-203.

6.                  Методологічні підходи до трактування категорії “економічна конкуренція” та їх практичне значення [електронний ресурс]: Антимонопольний комітет України – Режим доступу:http://www.kmu.gov.ua/amc/control/uk/publish/article;jsessionid=190184C559C865EEF3A89950DBA929AE?showHidden=1&art_id=58427&cat_id=47051&ctime=1202807414046

7.                  Манів З. О., Луцький І. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 580 с.

8.                  Шевченко Л.С. Конкурентноеуправление: уч. пособие / Л.С. Шевченко. – Харьков: Эспада, 2004. – 520 с.