Экономические науки/ 14.Экономическая теория

Іонаш І. В., Крукова В. А.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Головним завданням штучного інтелекту (artificial intelligence) є комп'ютерне вирішення складних задач, властивих людському мозку. Такі задачі традиційно вирішуються людьми в умовах неповноти, неточності та суперечливості знань про об'єкт дослідження, для розв'язання яких немає чітко заданого алгоритму.

При цьому в більшості визначень терміну "штучний інтелект" вказується на можливість застосування при його реалізації методів, які не обов'язково біологічно правдоподібні. Значна кількість дослідників у галузі штучного інтелекту реалізують його із залученням різноманітного математичного інструментарію, починаючи з елементарних методів теорії

ймовірностей.

У сучасному розумінні термін «штучний інтелект» (Artificial intelligence) – це науковий напрям, в рамках якого ставляться і розв’язуються завдання апаратного і програмного моделювання тих видів людської діяльності, які традиційно вважаються інтелектуальними, тобто потребують певних розумових зусиль [2].

У Державному Стандарті України ДСТУ 2938-94 (Системи оброблення інформації). Штучний інтелект визначається як «здатність систем оброблення даних виконувати функції, що асоціюються з інтелектом людини, такі як логічне мислення, навчання та самовдосконалення» [1].

Штучний інтелект (ШІ) як наука почав розвиватися практично зразу (через два роки)після того, як «General Electric» установив перший комп’ютер для використання у бізнесі. 1956 року в коледжі м. Дартмут (Dartmouth) була проведена конференція, тему якої «Artificial intelligence» запропонував Джон

Маккарті (John McCarthy).

В наш час розрізняють два основні підходи до моделювання штучного

інтелекту (AI – artificial intelligence): машинний інтелект, який полягає в строгому завданні результату функціонування, і штучний розум, направлений на моделювання внутрішньої структури системи.

Розділення робіт зі штучного інтелекту на два напрями пов’язане з існуванням двох точок зору на питання, яким чином будувати системи штучного інтелекту. Прихильники однієї точки зору переконані, що «найважливіше результат», тобто хороший збіг поведінки штучно створених і природних інтелектуальних систем, а що стосується внутрішніх механізмів формування поведінки, то розробник штучного інтелекту зовсім не повинен копіювати або навіть враховувати особливості природних, живих аналогів. Інша точка зору полягає в тому, що саме вивчення механізмів природного мислення і аналіз даних про способи формування розумної поведінки людини можуть створити основу для побудови систем штучного інтелекту, причому побудова ця повинна здійснюватися перш за все як моделювання, відтворення технічними засобами принципів і конкретних особливостей функціонування біологічних об’єктів.

Перший напрям, таким чином, розглядає продукт інтелектуальної діяльності людини, вивчає його структуру, і прагне відтворити цей продукт засобами сучасної техніки. Моделювання систем машинного інтелекту досягається за рахунок використання законів формальної логіки, теорії множин, графів, семантичних мереж і інших досягнень науки в області дискретних обчислень. Основні результати полягають в створенні експертних систем, систем розбору природної мови і простих систем управління виду «стимул-реакція». Ясно, що успіхи цього направлення штучного інтелекту виявляються тісно пов’язані з розвитком можливостей ЕОМ і мистецтва програмування, тобто із тим комплексом науково-технічних досліджень, які часто називають комп’ютерними науками.

Другий напрям штучного інтелекту розглядає дані про нейрофізіологічні і

психологічні механізми інтелектуальної діяльності і, в ширшому плані, розумної поведінки людини. Він прагне відтворити ці механізми за допомогою тих або інших технічних пристроїв, із тим щоб «поведінка» таких пристроїв добре збігалася із поведінкою людини в певних межах, що заздалегідь задаються. Розвиток цього направлення тісно пов’язаний з успіхами наук про людину. Для нього характерне прагнення до відтворення ширшого, ніж в машинному інтелекті, спектра проявів розумної діяльності людини. Системи штучного розуму базуються на математичній інтерпретації діяльності нервової системи на чолі з мозком людини і реалізуються у вигляді нейроподібних мереж на базі нейроподібного елемента – аналога нейрона [3].

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок про те, що основні направлення штучного інтелекту пов’язані з моделюванням, але в разі машинного інтелекту ми маємо справу із моделюванням феноменологічним, імітаційним, а в разі штучного розуму – із моделюванням структурним. Нейроподібні мережі останнім часом є одним з найперспективніших напрямів в області штучного інтелекту

Література:

1. Державний Стандарт України ДСТУ 2938-94 (Системи оброблення інформації). 1994 – 33 с.

2. Козлова О.В. Переваги експертних систем над традиційними системами штучного інтелекту//Системи озброєння і військова техніка. – 2011. - № 1(25). –С.104-106.

3. Перегуда О.М. Варіант класифікації сучасних систем штучного інтелекту//Вісник ЖДТУ. – 2010. - № 3(54). –С. 103-107.