Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Жидков О. А., Чепеленко Н. А.

Харківський національний економічний університет, Україна

Необхідність забезпечення платоспроможності

та фінансової стійкості страхових компаній

Світова фінансова криза підкреслила недоліки українського страхового ринку, пов'язані з недостатністю ресурсів для забезпечення стійкості в несприятливих зовнішніх умовах та з відсутністю надійного і гнучкого нагляду.

Зрозуміло, що для подолання негативних тенденцій на страховому ринку не достатньо зусиль окремих компаній, які демонструють кращу ринкову практику й у кризових умовах. Тож гостро постає потреба в системній модернізації цього ринку в цілому та моделі його державного регулювання зокрема.

Визначальним фактором стабільності інтегрованого страхового ринку завжди є наявність ефективного й адаптованого регулювання, здат¬ного випереджати розвиток несприятливих подій. Застаріле або недосконале регулювання, спрощений нагляд може негативно впливати на ефективність страхової діяльності та надійність профільних компаній.

У сучасних умовах усі країни ЄС визначають цілями державного регулювання збереження платоспроможності страховиків і захист прав споживачів, хоча додатково можуть виділяти окремі пріоритетні завдання:

- підтримку стабільності ринку або довіри до ринку;

- підтримку ефективного ринку;

- ведення ринкового нагляду;

- боротьбу з фінансовими правопорушеннями;

- підтримку конкурентоспроможного ринку;

- надання інформації для споживачів;

- забезпечення компенсаційних механізмів для споживачів.

В Україні державний нагляд за страховою діяльністю здійснювало задля дотримання вимог законодавства про убезпечення, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів споживачів згідно зі статтею 35 Закону України «Про страхування».

Розглядаючи фінансову систему в цілому, а також її взаємопов'язаність зі світовими ринками, головними цілями державного регулювання та нагляду можна визначити збереження й посилення безпеки і фінансової стабільності (системний захист), захист індивідуальних учасників ринку (індивідуальний захист) та гарантію функціональності фінансового ринку (функціональний захист).

Мета пруденційного (запобіжного) регулювання полягає у збільшенні його ефективності шляхом мінімізації ціни ризику банкрутства для суспільства, у яку включають суму прямих утрат внаслідок неплатоспроможності страховиків, вартість запобігання такій неліквідності та обсяг фінансування тих банкрутств, що неодмінно відбуваються.

Висхідним пунктом створення сучасної системи страхового нагляду має стати теза стосовно платоспроможності компаній: рівень ліквідності окремого страховика слід визначати на основі його індивідуальних ризиків (чим вищий (більший) ризик діяльності конкретної компанії, тим вищими (більшими) мають бути вимоги стосов¬но її капіталу). Директивою від 10.11.2009 р. № 2009/138/ЄС Європейської комісії затверджено систему регулювання платоспроможності страхувачів (Solvency II), що базується на трьох складових:

- кількісні вимоги до фінансових ресурсів (норми страхових резервів, мінімально необхідного капіталу, маржі платоспроможності, правила інвестування);

- якісні вимоги (стандарти внутрішніх систем контролю й управління ризиками, принципи пруденційного нагляду);

- ринкова дисципліна (вимоги до прозорості та публічного розкриття інформації).

Актуальним завданням із наближення функціонування вітчизняного страхового ринку до міжнародного рівня і підвищення надійності національних страховиків є формування системи пруденційного нагляду, що передбачає забезпечення максимального обліку в діяльності страховиків за такими параметрами, як рівень ризиків, адекватність оцінки страховиком реального рівня ймовірних утрат, якості внутрішньої системи управління і контролю за ризиками, відповідного бухгалтерського обліку й фінансової звітності, виявлення недоліків у діяльності страховиків на ранніх стадіях їх розвитку.

Щоб побудувати якісну систему пруденційного (запобіжного) нагляду в Україні, державний уповноважений регуляторний орган потребує розробки змістовних підходів нагляду за страховою діяльністю, орієнтованих на ризик, виходячи з реальної оцінки ймовірних утрат унаслідок роботи страхових компаній із позиції впливу потенційних загроз на фінансову стійкість страховиків.

Не менш важливими видаються поправки до законодавства щодо поширення на страхову діяльність Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Розбіжності між ними та Національними стандартами бухгалтерського обліку (НСБО) настільки значні, що існує ймовірність суттєвої зміни інформації, поданої у фінансових звітах компаній. Поточні недоліки НСБО, у тому числі недостатня консолідація або відсутність відповідної чи розгорнутої пояснювальної інформації щодо афілійованих осіб та кінцевих бенефіціарних власників, не дають змоги споживачам послуг чи користувачам інформації дати правильну оцінку фінансовому стану і діяльності страховика. Тому необхідно, аби парламент підтримав також і проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік», спрямований на усунення зазначених розбіжностей і на впровадження МСФЗ і у сфері страхової діяльності.

Третім елементом системних законодавчих змін правил страхової діяльності, без якого запровадження Solvency II не дасть бажаного ефекту в консолідації ринку страхування, є створення умов для переходу сектору убезпечення на універсальні принципи оподаткування прибутку. Адже за оцінками зарубіжних експертів, до 90 % українських страхових компаній є так званими схемними, що не поширюють справжні страхові продукти, а розробляють схеми податкової оптимізації. Відповідні законодавчі ініціативи також не один рік перебувають у парламенті.

Крім названих напрямів удосконалення правових засад страхування, важливо не полишати принципового питання стосовно зміцнення інституційної спроможності державного регуляторного органу - Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Засади її формування і функціонування та практика останніх років свідчать про нагальну потребу посилення політичної й фінансової незалежності цього колегіального органу для забезпечення кадрової сталості та практичної послідовності в досягненні цілей державного регулювання не- банківських фінансових установ.

Формування ефективної системи нагляду та регулювання страхової діяльності на основі Solvency II сприятиме забезпеченню консолідації та в подальшому стабільності, цілісності й розвитку українського страхового ринку, захисту інтересів споживачів і підвищенню конкурентоспроможності національних профільних компаній в умовах глобалізації. Упровадженню нагляду на основі оцінки ризиків має передувати схвалення Верховною Радою України законопроектів стосовно змін до базових законів із питань страхування, оподаткування, бухгалтерського обліку, регулювання ринків фінансових послуг.

Література:

1. Страхування : теорія та практика : [навч.- метод. посіб.] / Н. М. Внукова, В. І. Успаленко, Л. В. Временко. – Х. : Бурун книга, 2004. – 371 с.

2. Жабинець О. Й. Державне регулювання страхової діяльності у контексті глобалізації світового страхового простору / О. Й. Жабинець // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. – Львів : НЛТУ України. – 2008. – Вип. 18.10. – С. 187-194.

3. Фарат О. І. Передумови створення в Україні ефективної системи гарантування виплат у сфері страхування життя згідно з європейськими стандартами / О. І. Фарат // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. – Львів : НТЛУ України. – 2007. – Вип. 17.8. – С. 249-256.