Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

Замчевська Н.В., Ісайко Н.С., Яворська А.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Інвестиційний аналіз діяльності агропромислових підприємств України

Інвестиційні процеси є одними із визначальних фінансово-економічних процесів розвитку економіки. Своєчасне залучення інвестиційних ресурсів в достатніх об’ємах та їх раціональне використання дозволяє розширювати об’єми виробництва, впроваджувати новітні технології та підвищувати якість продукції. Задача оптимізації інвестиційних процесів виникає в умовах економіки різних рівнів розвитку, однак вона є особливо актуальною для процесів економіки в періоди криз, що характеризуються високою динамікою протікання фінансово-економічних процесів, наявністю невизначеностей структурного, параметричного та статистичного характеру, впливом різнорідних збурень, недосконалістю законодавства. Перераховані особливості вимагають виконання глибокого аналізу процесів, що відбуваються і застосування оптимізаційних процедур для поліпшення якості прийняття рішень. Інвестиційні процеси є одними із визначальних фінансово-економічних процесів розвитку економіки.

Світовий досвід свідчить про те, що сфера агробізнесу завжди приваблива для інвестицій, оскільки на продукцію аграрної сфери завжди є стійкий попит, який не має тенденцій до зниження. Сільськогосподарська продукція на відміну від технологій її виробництва ніколи не застаріває «технічно і технологічно».

Все це підтверджено еволюційним процесом економічного розвитку. Проблеми здійснення інвестиційної діяльності в агропромисловому виробництві розглядаються в роботах Є.К. Бабець, К.С. Берестового, І.О. Бланка, О.В. Гаврилюка, Ю.О. Луценка, Т.В. Майорової, Л.О. Мармуль,   П.Т. Саблука, П.А. Стецюка, Н.В. Сербіненко, С.В. Захаріна, А.М. Третяк, Т.Ю. Сугай, В.В. Федоренка, Н.А. Мазур та ін.

Метою даної статті є аналіз інвестиційної діяльності у сільському господарстві, обґрунтування шляхів підвищення ефективності прийняття інвестиційних рішень, розробка практичних рекомендацій з управління інвестиційною діяльністю аграрних підприємств України на сучасному етапі.

Відповідно до зазначеної мети були поставлені та вирішені наступні завдання:

- з’ясовано вплив кризової ситуації на інвестиційну діяльність підприємств;

- визначено основні чинники оточуючого середовища вітчизняних аграрних підприємств, які вплинули на їх інвестиційну діяльність;

- визначено основні передумови та особливості інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств при реалізації їх антикризової стратегії;

- визначено напрями удосконалення управління інвестиційною діяльністю реформованих аграрних підприємств;

- досліджено явище входження сторонніх інвесторів у сільське господарство.

Об’єктом дослідження є інвестиційні процеси в умовах реформування економічних відносин у сільському господарстві. Предмет дослідження – інвестиційна діяльність аграрних підприємств.

А чи варто, дійсно, вкладати гроші в сільське господарство України? Це все одно, що запитати, а чи варто вкладати гроші в комп’ютерні технології Японії, в автомобілебудування США, в нафтову галузь ОАЕ, в зимовий туризм Австрії і Швейцарії або літній туризм побережжя Адріатики. У гонитві за швидкими і масштабними, а частенько просто разовими прибутками в Україні протягом майже двох десятків років інвестори випустили з вигляду той факт, що головним надбанням країни, яке відрізняє Україну від всіх інших держав, є родюча земля в сприятливих кліматичних умовах. В результаті потенціал прибутковості таких привабливих галузей як банківська справа, ринок нерухомості, колись потужні українська металургія і машинобудування і навіть торгівля - швидко вичерпався через технологічне старіння і економічну кризу, а замість індустріального прориву країна отримала майже повну деіндустріалізацію. Залишившись без уваги, практично втратило свою минулу економічну значущість сільське господарство, проте зберігши при цьому свій головний і вічний потенціал – землю, яка готова винагородити свого інвестора вже протягом одного календарного року і продовжувати робити це впродовж століть на відміну від 25-процентних кредитів у фінансовій сфері.

Стан с/г на даний момент з врахуванням економічної кризи у стадії хаосу, і відсутність бюджетної підтримки сільського господарства лише створюють додаткові можливості для потенційних інвесторів. Після руйнування старої колгоспної системи господарювання ринкові механізми так і не були створені. Переважна більшість акціонерних товариств, колгоспів, що стали наступниками, вже збанкрутіли або знаходяться на межі банкрутства, а приватні фермерські господарства не володіють достатніми можливостями не лише для впровадження нових технологій, але частенько навіть для простої культивації своїх 2-3 гектарів землі. Відсутній цивілізований механізм реалізації продукції, а «нав'язливі» послуги стихійних перекупників, хоча і дещо полегшують життя дрібних сільгоспвиробників, проте піднімають споживчу ціну в 2-3 рази, що різко знижує можливості і масштаби реалізації сільгосппродуктів, а отже, і гальмує рух ринку. В кращому разі третина грошей з кишені споживача потрапляє до виробника, чого не завжди вистачає навіть на те, аби покрити витрати на виробництво сільгосппродуктів. Якщо до цього додати неймовірну диспропорцію зростання цін на сільгосптехніку, паливо і добрива, то в українському селі без фінансової підтримки держави, доступних кредитів або інвестицій стає просто невигідно обробляти землю і тримати тварин. З іншого боку, вкладення засобів у виробництво, переробку і реалізацію продуктів харчування в Україні принесе інвесторам стабільну і багатолітню вигоду. Останнім часом, можливо частково завдяки фінансовій і економічній кризі, сільське господарство країни починає привертати все більше уваги ділових кіл. Про це свідчить динаміка питомої ваги в структурі ВВП галузей сільського господарства (включаючи полювання і лісове господарство) в 2008 році: 1-й квартал - 2,9%, 2-й - 4,3%, а в 3-у - вже 14,1%.

Заважає інвестуванню в сільгоспвиробництво одна з основних проблем України – несприятливий інвестиційний клімат в країні. По глобальному рівню конкурентоспроможності Україна сьогодні займає лише 72-е місце з показником 4,1, а по простоті ведення бізнесу - 145-у позицію з 181єї країни.

Другий момент, який відлякує потенційних інвесторів, – це існуюча заборона на вільну торгівлю землею. Схоже, що цю перешкоду ще не швидко буде усунено, хоча заборона, що діє, закінчується на початку 2010 року.

І нарешті, серйозним політичним впливом в країні користуються ділові групи, що роблять гроші на імпорті сільгосппродукції, і продуктів харчування, частенько в обхід існуючого законодавства, які ніяк не зацікавлені у відродженні і процвітанні сільського господарства України.

Іноземні інвестиції в с/г на даний момент чекають державних реформ. За час незалежності України серйозних інвестицій в сільське господарство не відмічено як з боку держави, так і з боку українських і зарубіжних інвесторів. Власні капіталовкладення носять швидше приватний і точковий характер, зарубіжні ж дуже малі.

За структурою реалізації інвестицій аграрний сектор України має наступні можливості. Найбільш успішним буде комплексне інвестування, тобто вкладання грошей не лише у вирощування сільгоспкультур, але і в їх зберігання, переробку, реалізацію, виробництво машин і добрив. Така агропромислова кооперація виправдовує себе в інших країнах, дозволяє управляти собівартістю продукції на всьому ланцюжку від поля до споживача і є традиційно прийнятною в Україні, де ще збереглися залишки економічних зв'язків колишніх агропромислових комплексів.

Оскільки землю купити не можна, то найбільш прийнятними можливостями є довгострокова оренда, об’єднання дрібних землевласників в асоціації, створення спільних підприємств з агрофірмами, що існують нині, або покупка агрофірм що володіють земельними паями що знаходяться в оренді.

Найшвидше інвестиції можуть окупитися в рослинництві – протягом вже першого сільськогосподарського сезону, практично протягом року.

При інвестуванні в тваринництво слід пам’ятати, що через суворі зими необхідно забезпечити тварин не лише стаціонарними і теплими фермами але і достатньою кількістю кормів, що робить виробництво м'ясо-молочної продукції дорожчим в порівнянні з країнами Центральної і Південної Америки, Австралії і навіть Європи.

Вигідними виявляться також інвестиції в сільськогосподарські науки і освітні установи, які включають Українську академію аграрних наук з її 56 науково-дослідними інститутами, 22 вищими учбовими закладами, 113 середніми спеціальними учбовими закладами, проте безпосередньої віддачі доведеться чекати довше.

Дуже вигідними можуть виявитися інвестиції у вирощування технічних культур, особливо для виробництва біопалива, проте в цьому випадку необхідно брати на себе і всі витрати по відновленню родючості землі, інакше такі проекти можуть викликати протести в суспільстві і відповідну несприятливу для інвесторів реакцію державних структур. У цьому плані серйозні побоювання у власників землі викликатимуть пропозиції короткострокових (до 5 років) проектів.

Перш ніж інвестувати засоби в с/г України доцільно провести експертизу передбачуваних до використання земель на предмет радіоактивного і іншого забруднення, що дасть можливість спочатку вивчити можливість виробляти екологічно чисту і економічно найбільш вигідну сільгосппродукцію. З іншого боку, «менш чисті землі», які можна використовувати для виробництва біопалива, дешевше коштуватимуть.

Протекціонізм власних аграріїв в провідних розвинених країнах стане істотною перешкодою для повноцінного виходу України на світовий ринок, не дивлячись на її членство в СОТ. У зв’язку з цим, велику привабливість представляє для України ринковий простір колишнього СРСР.

Для ефективного розвитку сільського господарства України необхідне становлення в країні активно функціонуючого фінансового ринку, формування інтегрованої системи взаємозв'язків з міжнародними фінансовими потоками, підвищення рівня інвестиційної забезпеченості сільськогосподарських підприємств. Структура та обсяги інвестиційної діяльності на рівні кожного господарюючого суб’єкта є головними факторами, що обумовлюють інвестиційний розвиток країни.

Литература:

1. Букатова Д. Актуальні проблеми здійснення державного контролю на ринках фінансових послуг України / Д. Букатова // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – №8. – С. 78-80.

2. Касьяненко Л.М. Організація контрольного процесу за функціонуванням фінансових ринків: зарубіжний досвід / Л.М. Касьяненко // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2010. – №3. – С. 132-136.

3. Маматов В. Система оцінювання якості діяльності органів державного контролю / В. Маматов, Т. Маматова // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2008. – №5. – С. 40-44.

4. Пісьмаченко Л.М. Контроль в системі державного управління економікою: стан, проблеми та напрями вирішення / Л.М. Пісьмаченко // Економіка і держава. – 2006. – №8. – С. 67-69.

5. Плескач В.Л. Фінансовий контроль у контексті трансформаційних процесів економіки / В.Л. Плескач, К.С. Жадько // Фінанси України. – 2009. – №6. – С. 85-92.

6. Попелюк В. Правова природа відносин контролю у сфері господарювання / В. Попелюк // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – №3. – С. 144-147.