К.е.н. Касьяненко В.О.

Сумський державний університет, Україна

Інновації як фактор формування конкурентоспроможності країни

Як неодноразово зазначалося багатьма дослідниками, сучасний світ являє собою конкурентне поле націй-держав, союзів держав, транснаціональних корпорацій та світової промислово-фінансової еліти [1]. Від того, якім чином підібрані і діють головні фактори конкурентоспроможності, залежить пріоритетне становище цих глобальних утворень у світовій економічній системі. 

Розглядаючи конкурентоспроможність країни слід виділити такий фактор як інновації. Зокрема, Й.Шумпетер вважав конкуренцію, засновану на інноваціях, яка призводить до “творчого руйнування” сформованих галузей і ринків, а також творчість людини, новатора-підприємця, здатного втілити нові ідеї в ефективні економічні рішення, основними факторами економічного зростання [3].

Огляд економічної літератури показав, що на сьогоднішній день у залежності від об'єкта і предмета дослідження різні економісти розглядають інновацію по-різному, зокрема, як процес змін, кінцевий результат інноваційної діяльності, та як систему.

На наш погляд, доцільним є поглиблення розуміння сутності економічної категорії “інновація” шляхом поєднання в єдине комплексне визначення цих сутнісних характеристик. В результаті отримаємо наступне визначення: інновація – це керований процес організації системних та спрямованих на отримання вимірюваного результату змін щодо розробки нових чи вдосконалення існуючих товарів/послуг/технологій, використання нової сировини чи засобів виробництва, застосування нових механізмів ринкової адаптації, запровадження нових організаційно-управлінських технологій, які направлені на збільшення здатності підприємства до стійкого зростання в умовах нестабільності внутрішнього та зовнішнього середовища.

Такий підхід, на відміну від існуючих, дозволяє підкреслити: цілеспрямованість і системність інноваційного процесу; його орієнтацію на підвищення конкурентоспроможності підприємства (товарів чи послуг); базування на новому науковому чи технічному знанні; необхідність формування забезпечувальної підсистеми, яка дозволяє зробити його кількісно та якісно керованим, застрахуватися від можливих негативних змін та примножити позитивні; орієнтацію на досягнення чітко визначеного кінцевого результату, що може бути описаний набором кількісних і якісних характеристик об’єктивної оцінки отримання ефекту.

Аналіз світового досвіду свідчить, що для країн, які найбільш стрімко розвиваються, основним фактором конкурентоспроможності є саме конкуренція на основі нововведень. Зокрема, у табл. 1. наведено фактори конкурентоспроможності деяких найбільш економічно розвинених країн світу (за даними [2], де затіненням показано фактори за якими, переважно, визначається конкурентоспроможність економіки вказаних країн, а більший ступінь затінення характеризує більший вплив позначених факторів).

Таблиця 1

Співвідношення основних чинників конкурентоспроможності [2]

Країна	Конкуренція на основі факторів виробництва	Конкуренція на основі інвестицій	Конкуренція на основі нововведень	Конкуренція на основі багатства
Сінгапур
Корея
Італія
Японія
Данія
Швеція
Німеччина
Швейцарія
США
Велика Британія

Що стосується України, то проведений аналіз основних показників розвитку промисловості України за 2005-2011 рр. (дані про впровадження інновацій на промислових підприємствах, обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт, тощо) показав, що в Україні до останнього часу ріст економіки не супроводжувався відповідним зростанням кількості інноваційних розробок та їх впровадженням промисловими підприємствами. Отже, в таких умовах більшість вітчизняних підприємств приречені на самостійне вирішення актуальних проблем організації інноваційних процесів, розробки і впровадження інновацій з метою підвищення конкурентоспроможності. На сьогоднішній день в Україні рівень фінансування інновацій та науково-технологічної сфери не задовольняє потреб економіки та суспільства. Показники фінансування інноваційних проектів у два-три рази нижче аналогічного показника у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Література.

1. Білецький В.С. Загрози глобалізму // Социальные, экономические, политические и психологические последствия глобализации в современном обществе: Материалы всеукраинской научно-практической конференции (13-14 марта 2003 года, г.Донецк) / Отв.ред В.И.Носков. – Донецк: Донецкий институт управления, 2003. – С. 23-27.

2. Ілляшенко С. М. Формування ринку екологічних інновацій: економічні основи управління : монографія / С. М. Ілляшенко, О. В. Прокопенко ; за ред. С. М. Ілляшенка. – Суми : Університетська книга, 2002. – 250 с.

3. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. – М. : Прогресс, 1982. – 456 с.