к.е.н., доц. Мединська Т. В.

Львівська комерційна академія

Вплив непрямих податків на формування доходів Державного бюджету України

Державний бюджет України за рахунок податків формує більшу частину доходів держави, що дозволяє фінансувати наукові дослідження та державні капітальні вкладення у розвиток різних галузей національного господарства, соціально-культурні заходи, програми соціального захисту населення і структурну перебудову економіки. Також з державного бюджету передбачені асигнування на фінансування оборони, будівництва житла для військовослужбовців, житлово-комунального та дорожнього господарства, зовнішньоекономічної діяльності, утримання митних і правоохоронних органів та податкових служб, органів законодавчої і судової влади.

Податки стають основним знаряддям реалізації державної політики з питань економіки і соціального розвитку, за їх допомогою здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту на адміністративно-територіальному і галузевому рівнях, а також між різними соціальними групами. Однак, податкові надходження формують немалу частку доходів бюджету держави, що має свій вплив на доходи не лише юридичних а й фізичних осіб, зокрема у формі податків на споживання.

Детальніше проаналізуємо динаміку доходів державного бюджету і зокрема непрямих податків в Україні за 2008-2010 рр., дамо оцінку динаміці змін (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка доходів державного бюджету України за 2008-2010 рр.*

Показники	Роки			Темп зміни, %
	2008 (млн. грн.)	2009 (млн. грн.)	2010 (млн. грн.)	2009р. до 2008р.	2010р. до 2009р.
Податкові надходження:	167883,4	148915,6	149529,8	88,7	100,4
в т. ч. непрямі податки:	47456,3	32569,8	37028,4	68,6	113,7
· податок на додану вартість	92082,6	84596,7	75781,9	91,9	89,6
· акцизний збір із вироблених в Україні товарів	10125,0	17584,5	20806,8	173,7	118,3
· акцизний збір із ввезених на територію України	2553,0	3690,0	4111,1	144,5	111,4
· мито	11932,8	6328,8	7635,9	53,0	120,7
Неподаткові надходження	52817,6	50676,8	58088,9	95,9	114,6
Інші надходження	10985,3	10107,9	7658,1	92,0	75,8
Всього доходів	231686,3	209700,3	215276,8	90,5	102,7

* Складено автором за даними Держкомстату України за 2008-2010 рр.

За даними таблиці можна прослідкувати динаміку зміни абсолютної величини непрямих податків за 2008-2010 роках в Україні. Основна частка припадає на податок на додану вартість. Темп зміни загальної суми непрямих податків у співвідношенні 2010 р. до 2009 р. значно перевищує показник попереднього 2009 р. до 2008 р. – ця зміна спостерігається в основному за рахунок підняття ставок по акцизному збору за останній рік, а зменшення відбувається в основному за рахунок зменшення величини податку на додану вартість і мита.

За даними табл. 1 розрахуємо динаміку структуру доходів державного бюджету України за 2008-2010 рр. і результати оформимо у табл. 2. Загалом, податкові надходження формують понад 70% доходів державного бюджету України.

Таблиця 2

Динаміка структури доходів Державного бюджету України

за 2008-2010 рр. (у %)

Показники	Роки
	2008	2009	2010
1. Податкові надходження	75,0	68,5	73,2
1.1. ПДВ	41,1	38,9	41,0
1.2. Акцизний збір	5,7	9,8	11,0
1.3. Мито	5,3	2,9	3,6
1.4. Податок на прибуток	21,2	15,0	16,0
1.5. Інші податкові надходження	1,7	1,9	1,6
2. Неподаткові надходження	23,6	30,5	26,0
3. Інші надходження	1,4	1,0	0,8
Всього доходів	100,0	100,0	100,0

Як видно з розрахунків табл. 2, податок на додану вартість формує близько 40% доходів державного бюджету України: так, у 2008 і 2010 роках, його частка складала 41,1% і 41,0%, а у 2009 році – вже 38,9%, що пояснюється фінансово-економічною кризою в країні, відтак і зменшенням валових доходів з реалізації товарів (робіт, послуг). За рахунок акцизного збору формується в середньому 8% доходів державного бюджету: 5,7% у 2008 році і 11% у 2010 р. Близько 5% формування доходів державного бюджету припадає на митні платежі – 5,3% та 3,6% у 2008 р. та 2010 р.

Темпи зміни непрямих податків у формуванні доходів Державного бюджету України за 2008-2010 рр. зображені на рис. 1.

Рис. 1. Темпи зміни непрямих податків у формуванні доходів Державного бюджету України за 2008-2010 рр.

Спостерігається тенденція до зменшення частки ПДВ, а значне збільшення акцизного податку, що зумовлено стрімким зростанням ставок за останні кілька років. У 2011 році теж спостерігатиметься збільшення акцизу (з прийняттям Податкового кодексу, ставки знову зросли).

Значний внесок у нерівномірність оподаткування вносить ПДВ. Обрахунок реального навантаження цим податком валової доданої вартості в національній економіці є вельми непростим завданням через складний рух коштів, пов’язаних з надходженням, транспортуванням та відшкодуванням ПДВ. Наявність значних податкових преференцій за ПДВ обумовлює нерівномірність обкладання цим податком, що робить середні показники малодостовірними. Передбачене Податковим кодексом України [1] зменшення ставки ПДВ з 1 січня 2014 р. до 17% зменшить податкове навантаження на споживачів, однак стрімке зростання ставок акцизного податку вже починаючи з 1 січня 2011 р. та підвищення мита, залишить за непрямими податками у доходах бюджету держави домінуючу роль.

Тому не слід забувати, що непрямі податки є дуже небезпечною зброєю в розпорядженні держави. Без наукової концепції, розробки планів податкової політики вони можуть перетворитися на гальмо економічного розвитку держави. Концепція податкової політики держави має містити обґрунтовані висновки про вплив оподаткування на результати господарської діяльності підприємств і організацій, обсяг, напрями і характер інвестицій, розмір і структуру фонду споживання, галузеву і територіальну структуру економіки.

Податкова система має будуватися таким чином, щоб, виконуючи основну функцію – фіскальну, непрямі податки, принаймні, не заважали розвитку економіки, не гальмували підприємницьку ініціативу та економічне зростання. Це не означає відмову від проведення регулюючої податкової політики. Однак інструменти її проведення мають добиратися виважено, на наукових засадах, застосовуватись з урахуванням конкретних умов та різноманітних факторів, що можуть впливати на результати податкової політики.

Лише за цих обставин можливе досягнення відносної рівноваги між фіскальною та регулюючою функціями податків, коли реалізація регулюючої функції не призводить до суттєвих втрат бюджету держави, а в кінцевому підсумку сприяє активізації господарського життя і зростанню надходжень до бюджету, коли більш активне використання одних податків як інструментів державного регулювання поєднується з підсиленням фіскальної ролі інших податків.