Економічні науки/

Кеверо Людмила

Науковий керівник : Якубяк І. М.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

Діяльність комерційних банків у сфері інноваційного кредитування економіки України

Інноваційний тип економічного розвитку дедалі більше стає тим фундаментом який визначає економічну міць країни та її перспективи у глобальній економіці. Формування інноваційної моделі розвитку в Україні можливе лише за умови виходу з фінансових обмежень, в яких опинилася вітчизняна економіка. Як показує зарубіжний досвід, одним із поширених способів фінансування інноваційної діяльності є банківські кредити. Банки є головною ланкою грошово-кредитної системи, вони мають можливість залучати необхідні фінансові ресурси та вкладати їх у найбільш привабливі проекти [1].

Дослідженням цієї теми займались такі сучасні науковці, як Вікулов В. С., Підлипчан О.А., Палиця С.В., Сомик А. П. та інші[4].

Метою нашого дослідження є визначити особливості здійснення інноваційного кредитування комерційними банками, дослідити його стан, проблеми та перспективи розвитку.

Сучасний стан економіки України за багатьма показниками можна оцінити як кризовий. Тому перед країною стоїть важливе та важке питання пошуку шляхів виходу з даної ситуації. Вже ні у кого не виникає питання, щодо необхідності розвитку нових ідей, які технологічно та технічно є конкурентоспроможними - впровадження наукоємних процесів виробництва продукції, тобто діяльність підприємств всіх секторів економіки (виробничих та невиробничих) повинна базуватися на інноваційних основах. Використання інноваційного підходу при створенні товарів призведе до раціональної та збалансованої економії при використанні ресурсів (матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших), які необхідні країні. У той же час інвестиції - це обов'язковий та необхідний елемент, джерело інноваційної діяльності. Але, зустрічаються інвестиції напрям діяльності яких не є інноваційним, що згодом деформує та руйнує структуру національної економіки, гальмує та консервує її, так як розвиток жодної системи не може відбуватися на основі застарілого технологічного устрою. Без інноваційного напрямку інвестицій не зможе відбутися становлення якісно-кількісного економічне зростання в країні. Таким чином, реальний шлях виходу із кризи вбачається у активізації інноваційно-інвестиційній діяльності галузей економіка країн[2].

В останні десятиріччя в Україні спостерігається стрімкий розвиток відносин банківського кредитування. Банківське система стає провідним сектором економіки. Загальний інвестиційний потенціал країни характеризується низькою економічною ефективністю, що приводить до уповільнення інноваційного розвитку економіки. За умов, коли ступінь розвитку й динамізму науково-технічної сфери визначає конкурентоспроможність країни на міжнародних ринках в довгостроковій перспективі, значно актуалізується потреба в активному використанні існуючих сьогодні переваг банківського кредиту для часткового вирішення проблеми фінансового забезпечення інноваційного розвитку економіки. Саме інноваційний шлях розвитку економіки дозволяє країні не лише зберегти або ефективно використати наявний науково-технічний потенціал, а й через його примноження забезпечити соціально-економічне процвітання нації в довгостроковій перспективі.

Однак, нині вирішення проблеми стимулювання інноваційного розвитку національної економіки шляхом банківського кредитування ускладнюється кризовою ситуацією в країні, яка додала нових перешкод та факторів.

Основними чинниками, що стримують розвиток банківського кредитування інноваційної сфери в Україні:

1. Високі процентні ставки. Так, середньозважена процентна ставка за кредитами терміном понад 1 рік станом на грудень 2010 р. в національній валюті становила 15,5% річних. Проте, насправді, враховуючи всі приховані комісії, реальна процентна ставка за кредитами наближається до 20% річних. Висока вартість кредитування робить банківські ресурси для підприємств невигідними, оскільки відсоткова ставка визначається як сума базової ставки та премії за ризик, який для інноваційних проектів є занадто високим .

2. Обмежений обсяг довгострокових ресурсів, оскільки багато українських банків є надто слабкими і неспроможними акумулювати достатні кредитні ресурси та обслуговувати інвестиційний процес . Крім того відбулось значне зниження довгострокових ресурсів банку в період кризи, через відтік депозитів та зменшення терміну їх розміщення. Так, станом на 01.01.2011 частка депозитних коштів терміном понад 1 рік становить 9,6%, депозити до 1 року - 52% і депозити на вимогу - 38,4%, тоді як станом на 01.01.2009 дане співвідношення, відповідно, було: 39,5%; 60,5% та 0,0%[5]. Це зумовлює використання кредитних ресурсів в основному на поповнення обігових коштів підприємства, а не на реалізацію інноваційних проектів.

3. Складність отримання та висока вартість рефінансування НБУ. Ресурси НБУ могли б стати важливим джерелом кредитування інновацій, але отримати рефінансування НБУ під інноваційні проекти вкрай складно, крім того НБУ продає ресурси за ціною, що перевищує облікову ставку, це приводить до завищення відсотків за банківським кредитом, і, як наслідок, зростає вартість виробництва. Середньозважена ставка за всіма кредитами рефінансування станом на січень 2011 р. становить 10%, при обліковій ставці 7,75% та середньозваженій кредитній ставці в гривні на міжбанківському ринку 4,4%[5].

4. Недосконале законодавство, оскільки відсутній реальний законодавчий захист прав кредитора: не створені умови своєчасного та повного повернення кредитів і відсотків, складний механізм реалізації господарського права банків при зверненні стягнення на заставне майно тощо.

5. Недоліки в оподаткуванні: стягнення податків відбувається навіть тоді, коли нараховані відсотки фактично не сплачені позичальником. Податкова служба має пріоритет перед вимогами банку на майно, яке перебуває в податковій заставі та є найбільш ліквідним.

6. Недосконалі та невідпрацьовані механізми довгострокового інвестиційного кредитування: відсутність необхідних технологій і досвіду ефективного проектного фінансування та вузький перелік способів нарахування відсотків за довгостроковими кредитами, питання кредитування новостворених підприємств, які ще не мають позитивної ділової репутації.

7. Відсутність надійної системи страхування кредитних ризиків.

8. Високий ризик неповернення та зростання обсягів проблемних кредитів в кризовий період (частка проблемних кредитів зросла з 1,4% кредитного портфелю банків станом на 01.01.2009 до 7,2% станом на 01.01.2011), що зумовило втрату банками ресурсної бази, доходів, спричинило формування великих резервів, що унеможливлює нарощування кредитування[5].

9. Антикризова стратегія «виживання» банків: підтримка ліквідності навіть за рахунок прибутковості. Відповідно, сьогодні склалась ситуація, що в акумульована надлишкова ліквідність не розміщується в кредитні операції, а утримується у високоліквідній формі на коррахунках банків чи депозитних сертифікатах НБУ[3].

Отже, банківський сектор є основним елементом ринкової інфраструктури, який повинен сприяти інноваційному розвитку економіки, проте реальне кредитування інноваційних проектів відбувається надто повільно. Банківський кредит, як джерело фінансування інноваційних проектів, наразі не набув популярності в Україні.

Для активізації процесу кредитування інновацій в Україні необхідно:

- Продовжити процес зниження облікової ставки НБУ, що сприятиме зниженню ціни на позичкові кошти і зробить інновації більш дешевими.

- Підвищити довіру населення до банківської системи, створити привабливіші умови для довгострокових вкладів населення, з метою забезпечення банків довгостроковими ресурсами.

- Зниження вартості кредитів рефінансування НБУ та встановлення її на рівні нижчому від облікової ставки, полегшення доступу до них комерційних банків, активізація механізмів довгострокового рефінансування, надання стимулюючих кредитів (до 5 років), з метою кредитування інноваційних галузей, цільове рефінансування банків, що здійснюють кредитування інноваційної сфери.

- Удосконалення законодавства в частині захисту прав банків-кредиторів, визнання неповернення кредитів злочином й реалізація цих положень на всіх щаблях державної та судової влади (проведення судової реформи).

- Удосконалення податкового законодавства, встановлення податкових пільг для банків під довгострокові кредити в інноваційну діяльність.

- Впровадження державної системи страхування ризиків інноваційної діяльності, зокрема спеціально створеною державною страховою компанією, механізму державного страхування інноваційних кредитів. Надання державних гарантій по кредитах в інноваційну сферу.

- Прискорення капіталізації банків шляхом поліпшення умов інвестування в банківську систему, введення податкових пільг на інвестиції в банківський капітал.

- Створення мережі спеціалізованих банків - інвестиційних, іпотечних, земельних, тощо, які здійснюватимуть довгострокову кредитну підтримку інноваційних проектів[4].

- Забезпечення монетарних умов для довгострокового банківського кредитування, а саме: низький і стабільний рівень інфляції, курсова стабільність, довіра до національної грошової одиниці, низький рівень доларизації економіки.

Отже, банківські кредити виступають вагомим фінансовим важелем стимулювання та забезпечення інноваційної діяльності. Зміцнення банківської системи сприятиме раціональнішому розподілу фінансових ресурсів в економіці в напрямі високотехнічних сфер економічної діяльності та стимулюватиме розвиток економіки України.

Список використаної літератури:

1. Вікулов В.С. Інноваційна діяльність кредитних організацій /В.С. Вікулов // Фінансовий ринок України. – 2011, №5,-с. 37.

2. Єгоричева С. Методичні засади організації інноваційного процесу в комерційних банках/С.Єгоричева // Вісник Національного банку України. – 2011. №1, с.53-57.

3. Гриценко О. Дослідження ефективності діяльності комерційних банків на основі некомерційного аналізу/О. Гриценко // Банківська справа. – 2010, №5,с. 31-42.

4. Сомик А., Жуйков С. Сучасний стан та напрями стимулювання розвитку банківського інвестиційного кредитування в Україні // Вісник НБУ. - 2010. - №7. - С. 28-34.

5. Статистичні дані офіційного сайту Національного банку України// www.bank.gov.ua