Экономические науки/ 2.Внешнеэкономическая деятельность

Немченко А. О., наук. кер. Дранович М.П.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Проблеми європейської економічної інтеграції України

З проголошенням незалежності Україна почала створювати свою власну зовнішньополітичну біографію. Геополітичне становище та внутрішньополітичні фактори обумовили стратегію розвитку зовнішньої політики України, що повинна орієнтуватися як на Захід, так і на Схід.

Одним із перспективніших зовнішньополітичних, економічних векторів України є Європейський Союз (ЄС) [1].

Євроінтеграція України являється сьогодні одним із тих питань життя держави, що хвилюють не тільки чиновників і політиків, але й практично всіх громадян нашої країни. Намагання жити «як в Європі» виникло і закріпилось серед наших співвітчизників ще до здобуття незалежності України, а бажання приєднатись до благ Євросоюзу практично з перших кроків його створення. Бізнесмени намагались привернути увагу європейських інвесторів і партнерів, а десятки тисяч громадян України, особливо з західних регіонів, направились на Захід в пошуках роботи.

І дійсно, повага до свободи особистості і прав людини, мінімум бюрократії, ефективна боротьба зі злочинністю і корупцією, економічні свободи, рівень життя і сервісу, досконала система соціального захисту країн-засновників Євросоюзу не могли не викликати повагу і певну заздрість. Не випадково біля 70% населення України заявили в процесі нещодавнього опитування про підтримку вступу нашої країни в ЄС, а політичні сили з задоволенням включають євроінтеграцію в свої передвиборчі програми [6].

Процес міжнародної економічної інтеграції України має певні особливості:

По-перше, наша держава ще не визначилась повною мірою з основними напрямами і механізмом структурної перебудови економіки. Критерії цього процесу повинні вироблятися з врахуванням особливостей розвитку світової системи господарювання, а також реальних можливостей і напрямів інтегрування до неї України.

По-друге, дуже гостро стоять питання як безпеки у сфері зовнішньоекономічних відносин, так і взагалі економічної безпеки, які необхідно вирішувати з позицій активного конкурентного протистояння на світовому ринку.

По-третє, існують певні суперечності регіонального характеру, усунення яких можливе тільки на довгострокових договірних засадах шляхом активного включення до інтеграційних процесів з визначенням глобальних національних пріоритетів та їх збалансуванням з іншими, що існують у світовому економічному просторі.

По-четверте, спроби активного спілкування та діалогу з міжнародними фінансовими інститутами - як гарантами входження України до світового ринку і оновлення економіки - поки що спричиняють неадекватну реакцію широких кіл української громадськості, оскільки досі чітко не визначено орієнтири нашої держави ні в розвитку її внутрішньої економіки, ні в пошуках її майбутнього місця в світовому господарстві.

Проблема економічної інтеграції для України є однією з першочергових, а враховуючи те, що Україна - одна з найбільших європейських держав, то для неї особливо важливою є інтеграція саме з країнами Європи і, в першу чергу, з країнами-членами Європейського Союзу [3].

Країни-члени ЄС чітко та урочисто висловили в своїй Спільній Пропозиції у листопаді 1994 року намір підтримувати незалежність, територіальну цілісність і суверенітет України. ЄС запропонував реальну підтримку Україні шляхом передачі ноу-хау в рамках своєї програми TACIS, створюючи основу для цієї діяльності, він розпочав переговори для створення рамок, Угоди про партнерство та співробітництво, націлених на посилення діалогу та забезпечення рівноправного партнерства фактично у всіх сферах потенційного співробітництва.

Фактором розвитку процесу інтегрування України з ЄС є зовнішньоекономічна політика держави, весь комплекс проблем щодо створення договірного простору та забезпечення національної безпеки, розвитку усіх форм зовнішньоекономічного співробітництва, орієнтації на глобальні зміни та тенденції - це може призвести до позитивних змін у становищі України в Європейському просторі.

У процесі інтегрування України в ЄС особливого значення набуває проблема залучення іноземних інвестицій, вирішенню якої сприяє поліпшення інвестиційного клімату в країні, зумовлене дією макроекономічних факторів.

За останні роки Україна поступово формувала і уточнювала свою стратегію вступу в перспективі у Європейський Союз. Однак на підготовчому етапі та довгому шляху у напрямі інтеграції до ЄС попереду чекає велика робота з структурної перебудови економіки, реформування власності, здійснення макроекономічної стабілізації, форсуванню економічного росту, демократизації суспільства, проведення належної судової реформи. Необхідно досягти тих високих макроекономічних стандартів, які склались в економіці країн Західної Європи.

Розвиток відносин з Європейським Союзом у довгостроковій перспективі має залишатися одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Основні зусилля мають спрямовуватися на:

ü інтеграцію господарства України у загальноєвропейський економічний простір шляхом розширення доступу українських товарів на європейські ринки, ліквідацію економічних бар'єрів у торгівлі та поглиблення виробничої кооперації;

ü підтримку вітчизняних товаровиробників і вдосконалення міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів;

ü гармонізацію економічного законодавства у відповідності до стандартів ЄС і СОТ та створення економічних і правових передумов для створення зони вільної торгівлі Україна-ЄС.

Таким чином, перспектива інтеграції у ЄС України залежить значною мірою від вирішення ряду економічних проблем. Тільки в результаті успішного здійснення ринкових реформ і досягнення високого рівня розвитку економіки Україна може претендувати на членство у Європейському Союзі [2].

Також можна сказати, що європейський простір представляє собою сукупність політичних та економічних організацій, з якими Україна активно співпрацює. Ця співпраця може бути оцінена умовним ступенем інтегрованості України до європейського простору. На даний момент на території Європи існує 8 значних міжнародних організацій, членами яких є лише європейські країни. Серед них Європейський Союз (ЄС), Рада Європи, Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), Європейська асоціація вільної торгівлі, Митний союз ЄС, Європейська економічна зона, Шенгенська зона та Єврозона.

Щоб оцінити ступінь інтегрованості країни в європейський простір, порівняємо її участь в європейських організаціях з найбільш інтегрованими країнами. Для цього найбільш інтегровані країни умовно позначимо 1. Тоді розрахуємо відносний ступінь інтегрованості для таких країн, як Україна, Білорусь, Польща і Росія.

Мал. 1 Динаміка зміни відносного ступеня інтегрованості за період 1991-2011 рр

Як видно з малюнку 1, євроінтеграційні процеси Польщі відбувалися найбільш активно у порівнянні з іншими пострадянськими країнами. Суттєве зростання даного показника для Польщі відбулося в період 2004-2007 рр., коли Польща стала членом ЄС та Шенгенської зони [4].

Таким чином можна зробити висновок, що євроінтеграція представляє собою процес зростання участі країни у політичному, економічному, культурному та соціальному житті Європи і є поняттям набагато ширшим, ніж приєднання до якої-небудь окремої організації. Повна євроінтеграція свідчить про те, що країни цілком інтегрувалися в єдиний простір.

Для України євроінтеграція має важливе значення оскільки вона може забезпечити країну стабільністю у політичних, економічних і соціальних сферах за допомогою об'єднання та співпраці з іншими, більш розвиненими, країнами Європи.

Європейська інтеграція України має відбуватися насамперед через ефективне реформування країни, заявляє президент України Віктор Янукович.

"Україна має свій шлях... Він передбачає, що Україна повинна інтегруватися в ЄС через реформи. Ми розуміємо, що лише політичні гасла не вирішують проблеми", - сказав глава Української держави в інтерв'ю грецькій газеті «Ethnos tis Kyriakis», опублікованому 9 жовтня 2011 р.

У зв'язку з цим президент зазначив, що йдеться про напружену роботу.

"Це випробування і для політиків, і для чиновників, і, звісно, для народу", - додав В.Янукович, зазначивши, що в державі є чимало проблемних питань, які потребують вирішення.

"Це потрібно, перш за все, нам, це потрібно нашій країні, тому що ми хочемо жити краще, хочемо мати вищі стандарти якості життя, захисту прав людини, безпеки", - наголосив президент [5].

Отже, темпи та перспективи української євроінтеграції залежатимуть від того, чи зможе Україна сформувати і достойно реалізувати свої національні інтереси з урахуванням інтересів сторін, що беруть участь у Євробудівництві та впливають на нього. А також від того, наскільки вона буде внутрішньо підготовленою до цього процесу. Оскільки сценаріїв розвитку може бути декілька, то найбільш сприятливим є – подолання наслідків економічної кризи, паритетна, взаємовигідна політика з Росією, відмова від форсування членства в НАТО, створення зон вільної торгівлі, полегшення візового режиму з країнами ЄС та отримання асоційованого членства, що гарантує вступ до ЄС; найменш сприятливим – затяжна економічна і політична криза, погіршення відносин з Росією, відсутність чіткої перспективи вступу до ЄС, відносини до України, як до «буферної» зони між США (НАТО) та РФ (ОДКБ). Який з цих сценаріїв здійсниться, буде залежати від самої України.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Большой Российский энциклопедический словарь [Текст]. - М. : Дрофа, 2008. - 1888. - ISBN 978-5-85270-

2. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук'яненко та ін. - К.: КНЕУ, 2005.

3. Еллан М., Іванов І. Розширення Євросоюзу: сценарій, проблеми, наслідки // Україна на шляху європейської інтеграції. Науково-практичний збірник матеріалів. - К.: Мінекономіки України, CDG, 2009. - С. 39.

4. Інформаційне агентство «Інфтерфакс-Україна» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.interfax.com.ua/ukr/main/81942/

5. Евроинтеграция Украины. Долгая дорога в Европу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.business-politika.net/

6. Gateway to the European Union [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://europa.eu/index_en.htm. - 20.02.2011.