Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность.

к.е.н. Хільська І.І., Семененко О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ЮНЕСКО: історя створення, завдання та діяльність.

Сьогодні організація ЮНЕСКО є однією із найбільш впливових установ у структура ООН, та разом з цим автономно є дуже впливовою у світі.

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, скорочено ЮНЕСКО (англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) — міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвиткові національної культури, охороні пам'яток культури тощо. [1]

Друга світова війна знищила багато пам'яток культури Європи. Зазнали втрат Франція, Великобританія, Чехія, Німеччина і багато європейських країн. Культурне життя багатьох країн практично припинилася - все крутилося навколо проблеми виживання. Саме в цей час в Англії проходить конференція глав міносвіти європейських країн. І хоча йшов лише 1942-й рік, вони вже міркували, як відновлювати систему освіти після перемоги над фашизмом. І коли цей час настав, ООН збирається для вирішення заснування Організації з питань освіти і культури. На початку листопада 1945-го ЮНЕСКО розпочало своє життя. Однією з цілей нової організації стало запобігання нової війни за допомогою культурних зв'язків. Це було занесено до Статуту, який прийняли 37 з 40 членів Конференції, що вступив в силу в 1946 після ратифікації 20-ма країнами. А право на голос отримали 30 держав, чиї представники і з'їхалися на першій Генеральної конференції в цьому ж році.

У 1968 році до складу ЮНЕСКО вступає інша організація, що має подібні цілі - Міжнародне бюро освіти. Створене в Женеві в 1925 році, воно і зараз має свій статут.

Взагалі ЮНЕСКО включає в себе три основні структури: Генеральну конференцію, Виконавчу раду і Секретаріат. Керівний орган, генконференції, збирається раз на два роки для прийняття програми і бюджету. У 4 рази частіше зустрічаються представники Виконавчого ради, які зобов'язані контролювати виконання програми. А Секретаріат займається безпосередньо втіленням програми в життя.

Штаб-квартира організації знаходиться в столиці Франції. Вона має 67 посольств, які знаходяться в різних країнах світу, але кількість країн-учасників значно більше - 191. [8]

ЮНЕСКО працює над створенням умов для діалогу між цивілізаціями, культурами і народами, що грунтується на повазі спільних цінностей. Саме за допомогою цього діалогу світ може прийти до глобального розуміння сталого розвитку, що охоплює дотримання прав людини, взаємну повагу і зменшення тягаря злиднів - усе це становить суть місії та діяльності ЮНЕСКО. [3]

В основі всіх стратегій і заходів ЮНЕСКО лежать широкі цілі та конкретні завдання міжнародного співтовариства - узгоджені на міжнародному рівні цілі в галузі розвитку, включаючи цілі розвитку, сформульовані в Декларації тисячоліття. [7] Досягненню цих цілей сприяє унікальний характер сфер компетенції ЮНЕСКО, що охоплюють освіту, науку, культуру і комунікацію та інформацію.

Місія ЮНЕСКО полягає у сприянні зміцненню миру, викоріненню бідності, сталому розвитку і міжкультурному діалогу за допомогою освіти, науки, культури, комунікації та інформації. У центрі уваги Організації знаходяться, зокрема, два глобальних пріоритети:

- Африка.

- Гендерна рівність .

А також ряд всеосяжних цілей:

- забезпечення якісної освіти для всіх і навчання протягом усього життя.

- мобілізація наукових знань і політики в інтересах сталого розвитку.

- рішення виникаючих соціальних і етичних завдань і проблем.

- заохочення культурного різноманіття, міжкультурного діалогу та культури миру.

- побудова інклюзивних товариств знань за допомогою інформації та комунікації. [6]

Україна є членом ЮНЕСКО (Організації Об'єднаних націй з питань освіти, науки i культури) з 12 травня 1954 року. Постійне представництво нашої держави при ЮНЕСКО функціонує з грудня 1962 року у Парижі. Координацію діяльності національних інституцій, яка пов'язана з участю України в ЮНЕСКО, здійснює міжвідомча Комісія у справах ЮНЕСКО, яку було створено у 1956 році, а у листопаді 1995 року Указом Президента України реорганізовано в Національну.

На даний час Україна є членом Виконавчої ради Міжурядової океанографічної комісії (МОК), Міжурядового комітету Міжурядової програми з інформатики (МПІ) та Міжурядової ради Міжнародної гідрологічної програми (МГП). На сьогодні в Україні також створена мережа наукових та культурно-освітніх осередків, що забезпечують участь в програмній діяльності ЮНЕСКО. Для реалізації довгострокових міжнародних наукових програм діють національні комітети та центри з таких програм, як "Людина i біосфера", геологічної кореляції, науково-технічної інформації, інформатики, біоетики, гідрологічної програми, Міжурядової океанографічної комісії. [3]

У вузах України сьогодні функціонують 10 кафедр ЮНЕСКО в галузях лінгвістики, філософії людського спілкування, застосування інформаційних та комунікаційних технологій в освіті, екології техногенних регіонів, кріобіології, клітинної i молекулярної нейробіології, прав людини i демократії, екологічно чистих технологій.

Слід також зазначити, що Україна є членом 11-ти міжнародних конвенцій ЮНЕСКО. Її участь у програмній діяльності ЮНЕСКО, дає змогу вітчизняним фахівцям виконувати різного роду проекти у сфері нашої компетенції, отримувати стипендії, гранти, обладнання, науково-технічну інформацію, консультативну допомогу та забезпечення за рахунок Організації, брати участь у міжнародних заходах. За останні 5 років від ЮНЕСКО та інших міжнародних фінансових джерел, які були залучені нею до реалізації програм, Україною було отримано прямих субсидій загальною сумою близько 4 мільйонів доларів США. [4]

В списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО (станом на 2011 рік), в Україні налічується п'ять найменувань: чотири культурних об'єкти та один природний (Київський Софійський собор, Києво-Печерська лавра, Ансамбль історичного центру Львова, Пункти геодезичної дуги Струве, Букові праліси Карпат, Резиденція Буковинських митрополитів). Із них один об`єкт - Собор Святої Софії у Києві та Києво-Печерська лавра визнані шедевром творчого людського генія. [3,5]

Співпраця України з ЮНЕСКО сприяє розвитку міжнародного гуманітарного співробітництва українських інституцій, а відтак, зміцненню національного інтелектуального потенціалу та його інтеграції в регіональні та світові науково-технічні i культурно-освітні процеси.

Література:

1. http://uk.wikipedia.org

2. ЮНЕСКО: защита нематериального культурного наследия // Обсерватория культуры. - 2004. - № 2. - С. 92-98.

3. Україна та ЮНЕСКО - перспективи співпраці: наша держава могла б поповнити список Всесвітньої спадщини ще 16-ма пам'ятками / В. Прокаєва // День. - 2011. - 18-19 березня. - С. 14.

4. Взаємовідносини Україна - ЮНЕСКО. Національна ідентичність / В. Прокаєва // День. - 2011. - 14 квітня. - С. 14.

5. http://diaspora.ukrinform.ua

6. http://www.unesco.org

7. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_621

8. http://nasledie-unesco.ru