Ст. викладач Римарева Л.М., Дідур Я.П., Ляшко Л.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут, Україна

Досвід франчайзингових відносин в Україні

Розвиток ринкових відносин в Україні сприяв появі нових іноземних та вітчизняних підприємств, що пропонують свої товари та послуги на певних умовах. Саме це вимагає продуктивного співробітництва між різними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Вирішення цієї проблеми здійснюється за допомогою нового виду партнерських відносин – франчайзингу.

В розвинутих країнах франчайзингові відносини відомі вже 150 років. Однак, в Україні це явище достатньо нове, тому у сучасній економічній літературі не існує єдиного визначення франчайзингу. Так на думку С. Суковитого, франчайзинг являє собою особливу форму організації та ведення бізнесу, при якій франчайзер (суб’єкт підприємницької діяльності) розробляє модель ведення бізнесу та передає права на його здійснення – франчайзі (іншому підприємцю). Деякі науковці надають франчайзингові інше визначення , вони вважають, що це угода, при якій виробник або одноосібний розповсюджувач продукції чи послуг, які захищені товарним знаком, дає права на збут на певній території власних товарів або послуг іншим незалежним підприємцям взамін на отримання від них роялті [ 2].

В цілому тлумачення поняття франчайзингу зводиться до таких напрямків:

- специфічний вид ліцензування;

- особлива форма організації та реалізації підприємницької діяльності;

- вид економічногоспівробітництва;

- форма взаємодії малих та великих підприємств.

Слово "франчайзинг" виникло у Франції в15-16 столітті. Його суть полягала у наданні привілеїв особам, які виробляли продукцію на замовлення держави за певну грошову винагороду. Інколи третім особам надавалась франшиза на організацію проведення різноманітних ярмарків та ринків.

Хоча, витоки франчайзингу походять з часів Середньовічної Європи, сучасного вигляду він набув у США в другій половині 19 століття. Американська фірма "Зінгер" вперше використала франчайзинг у його чистому позиціонуванні. Вона стала укладати з дистриб’юторами товарів (швейних машинок) письмовий договір на передачу франшизи, яким передавалось право на продаж та ремонт швейних машинок на певній території США [ 4 ].

В Україні франчайзинг почав розвиватися на початку 90-х років 20 століття та пройшов три етапи. Перший етап – входження на ринок іноземних франчайзерів; другий етап - створення та зміцнення вітчизняних франчайзингових систем; третій етап характеризується захопленням значної частини національно ринку франчайзингу українськими франчайзерами. Вперше в Україні з'явилися такі відомі франчайзери як: "KоdakExpress", "Coca-Cola", "Makdonalds" [ 1].

Робота іноземних-франчайзерів відбувається за двома схемами. За першою схемою в Україні працює офіційний представник головної компанії, яка знаходиться за кордоном. За другою – українська вітчизняна компанія купує генеральну франшизу, організовує мережу збуту, забезпечує постійне підвищення кваліфікаційного рівня працівників, а також отримує роялті.

За останніми даними в Україні функціонує 1533 бренда; мереж українських франчайзерів, які працюють закордоном – 22; ті, що не мають франчайзі в Україні або що не повідомляють про їх наявність, тобто віртуальних – 410; реальних франчайзерів 247.

Із усіх мережевих брендів, що діють на вітчизняному ринку 45 % є іноземними торговими марками. Пріоритетне місце за кількістю торгових марок займає Росія - понад 100 та Німеччина – 50 торгових марок. На ринку також присутні бренди з Франції, США, Італії. Закономірним є також те, що закордонні фірми обмежують кількість пунктів продажу, відкриваючи їх лишеу великих містах [ 3].

В Україні франчайзингові відносини можна прослідкувати у 15 галузях, головними з якихна 2008 рік були роздрібна торгівля та громадське харчування.Проте, на 2009 рік запити на купівлю франшизи стосувалися більше сільського господарства,охорони здоров'я,туризму та готельного бізнесу.

Як бачимо, франчайзинг в Україні не стоїть на місці, проте існуєбагато перешкод стрімкому його розвитку. По-перше, недосконалість нормативно-правової бази франчайзингу. Так, у США нараховується майже сотня законів, що регулюють франчайзингові відносини. По-друге, українським підприємцям бракує досвіду ведення франчайзингового бізнесу, лише мала частка компаній відповідає міжнародним стандартам. По-третє,відсутність у потенційних франчайзі - необхідного стартового капіталу для входження до франчайзингової системи. А також висока вартість франшизи, відсутність кваліфікованих кадрів, багато організаційно-адміністративних бар'єрів тощо.

Длявирішення цих проблем, необхідно, у першу чергу, створити досконалу нормативно-правову базу. Вона допоможе створити умови для реальної конкуренції франчайзингових систем, що традиційно склались, механізмами реалізації товарів; забезпечити зручність застосування законодавчих актів для учасників франчайзингової системи; створити спеціальні органи, які б здійснювали контроль,нагляд та аналіз над франчайзинговим бізнесом.

Створити мережу навчальних центів підготовкиспеціалістів у сфері франчайзингового бізнесу. В Україні такі навчальні курси діють лише у великих містах, тому варто їх створити по всій Україні.

Заборонити продаж франшизи без її перевірки..

Ринок франчайзингу в Україні не може розглядатися як розвинений, проте він характеризувався доволі стрімкими темпами росту.Аналізуючи проблеми франчайзингу, можна говорити, що франчайзинг має перспективні напрямки економічної діяльності в Україні. Проте для реалізації цього необхідно створити певні умови, а саме:

1. Включити системи розвитку франчайзингу в урядову програму підтримки малого підприємництва.

2. Розробити систему податкових пільг для франчайзі, особливо на початковому етапі розвитку франчайзингової системи.

3. Надати можливість застосування франчайзі спрощеної системи бухгал-терського обліку.

Література:

1. Галушка Є.О. Особливості та перспективи розвитку франчайзингу в Україні / Є.О. Галушка // Вісник Чернівецькоготорговельно-економічного інституту. – 2011. - ВипускIІ (42). – Частина 1.

2.Кіричук З.В. Теоретичні засади франчайзингу / З.В. Кіричук // Проблемы материальной культуры - Экономические науки. - с. 80-85.

3. Ногачевський О.Ф. Франчайзинг в Україні: проблеми та перспективи / О.Ф. Ногачевський // Економіст. – 2010. - № 3. –с. 22-25.

4. Шинкаренко В.О. Поняття франчайзингу, йогоеволюція та правовахаракте-ристика / В.О. Шинкаренко // Гілея: науковийвісник. - 2010. - № 37.