Экономические науки/3.Финансовые отношения

 

К.е.н. Даценко Г.В., Ковальчук Л.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Контроль дотримання кошторисної дисципліни

 

Останніми роками першочергового значення набуває посилення фінансового контролю з боку держави за раціональним та ефективним використанням фінансових та матеріальних ресурсів бюджетними установами, оскільки у бюджетній сфері кількість порушень залишається настільки значною, що потребує безперервного контролю за ефективністю управління бюджетними коштами. Нинішня ситуація в країні свідчать про необхідність підвищеної уваги до організації ефективної системи фінансового контролю бюджетних механізмів управління і контролю за бюджетними коштами. Тому дана тема є досить актуальною в наш час і потребує особливої уваги.

Метою статті є дослідження повноважень та обов’язків розпорядників бюджетних коштів, що є важливим при виконанні кошторису бюджетною установою. Контроль дотримання кошторисної дисципліни є однією з найважливіших ділянок контролю в бюджетній установі.

Складовою фінансового контролю є бюджетний контроль. Бюджетний контроль — це сукупність заходів, які проводять державні органи пов'язані з перевіркою ефективності утворення, доцільності і законності, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування.

Основні завдання бюджетного контролю: дотримання процедури складання, розгляду і затвердження бюджету, а також його виконання; дотримання бюджетного і податкового законодавства; контроль за правильністю формування дохідної частини бюджету та інше. Це дозволив виявити основні проблеми у сфері державного фінансового контролю бюджетних установ, які є причиною достатньо високого рівня порушень законодавства.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2000 року № 17.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень [ 2, с.123].

Здійснюючи контроль дотримання чинного законодавства при складанні та затвердженні кошторисів доходів та видатків контр­олерам необхідно керуватись постановою, затвердженою Кабінетом Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ». Даною Постановою визначено, що кошторис бюджетних установ (далі - кошторис) має такі складові частини: загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною кла­сифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бю­джету за класифікацією кредитування бюджету; спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціаль­ного фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритет­них заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету [1].

Розпорядниками коштів є керівники міністерств, відомств і установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, виділеними на відповідні заходи. Залежно від ступеня підпорядкованості та від обсягу наданих прав їх поділяють на головні і нижчестоящі.

Головними розпорядниками коштів є: міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади — з державного бюджету; керівники відділів обласних, міських, районних держадміністрацій — із місцевих бюджетів; голови сільських і селищних Рад — із сільських і селищних бюджетів. Головним розпорядникам надано право розподіляти бюджетні кошти між нижчестоящими розпорядниками, а також витрачати їх на централізовані та інші заходи, на утримання апарату управління.

Нижчестоящих розпорядників коштів поділяють, в свою чергу, на розпорядників коштів другого і третього ступеня. Розпорядниками коштів другого ступеня є керівники, які одержують кошти на витрати установи і розподіляють їх у межах, визначених головним розпорядником для перерахування безпосередньо підлеглим їм організаціям і установам.

Головні розпорядники відповідно до Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи, організації доводять нижчестоящим розпорядникам коштів лімітні довідки про витрати з бюджету, що є підставою для складання єдиного кошторису доходів і видатків.

У місячний строк після затвердження Державного бюджету головні розпорядники коштів і видатків у розрізі підвідомчих установ розподіляють за адміністративними територіями, загальна сума яких повинна відповідати сумі розподілу доходів і видатків державного бюджету, затвердженого Міністерством фінансів. Розпорядники коштів другого ступеня подають зведений кошторис доходів і видатків у розрізі підвідомчих установ і адміністративних територій (місто, район) до відділу обліку лімітів витрат і контролю за виконанням кошторисів територіальних управлінь Державного казначейства, де він звіряється з розподілом видатків, одержаних від Головного управління Державного казначейства. Складання і доведення розподілу видатків державного бюджету своїм підпорядкованим органам, територіальному управлінню казначейства, здійснюється в порядку, встановленому для Головного управління Державного казначейства.

Розпорядники коштів третього ступеня подають затверджені кошториси доходів і видатків до відповідних відділень Головного управління Державного казначейства, де вони звіряються з розподілом витрат, доведеним цими органами Державного казначейства.

Фінансування із бюджету може здійснюватись відповідно двох схем 1 і 2.

У процесі фінансування із бюджету за схемою 1 фінансові органи пов'язані з головними розпорядниками коштів, яким в установах банків відкривається два бюджетних рахунки: один - на видатки установи, другий - для переказу підвідомчим установам і на централізовані видатки.

У процесі фінансування із бюджету за схемою 2 фінансові органи пов'язані з розпорядниками коштів трьох ступенів, кожному із яких відкриваються реєстраційні рахунки в фінансових органах.

Отже, установи та організації, що знаходяться на бюджетному утриманні, для забезпечення своєї діяльності та виконання покладених на них функцій складають та затверджують кошторис доходів і видатків відповідно з бюджетними призначеннями. Так як одне з найважливіших завдань удосконалення обліку в бюджетних установах є облік коштів спеціального фонду, їх зв’язок з показниками виконання кошторису в загальному фонді, то його вирішення необхідне для максимального використання внутрішніх резервів, правильного та економічного витрачання коштів загального фонду відповідно до одержаних асигнувань та їх цільового призначення в межах обсягів, затверджених кошторисом установи.


Література

1.       Бодюк А.В., Ковальчук М.К. Державний фінансовий контроль. Теоретичні положення й нормативно-правові акти. Навчальний посібник – К.: Кордон,2009. – 552с.

2.       Гуцаленко Л.В. Державний фінансовий контроль: навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 424 с.

3.       Білуха М.Т., Микитенко Т.В. Фінансовий контроль: теорія, ревізія, аудит: Підручник – К.: Українська академія оригінальних ідей, 2005. – 888с.