К.е.н. Доц. Даценко А.В.,Довженко В.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,Україна

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Ключові слова: доходи, фінанси, місцевий бюджет, фіскальна політика.

Анотація. В даній праці ми досліджуємо методологічні аспекти формування доходів місцевих бюджетів спираючись на наукові роботи таких авторів, як Зайчикова, О. Кириленко, В. Кравченко,Мокрого В.С.[1-3,] та інших.

Актуальність. Полягає у додержані загальних принципів оподаткування на рівні місцевих бюджетів, що є необхідною передумовою для створення зваженої системи розподілу податків між ланками бюджетної системи.

Мета. Дослідження фінансово-економічних відносин органів місцевого самоврядування, що виникають у результаті акумулювання коштів до місцевих бюджетів та надання суспільних послуг громадянам.

Система формування доходів місцевих бюджетів являє собою сукупність форм і засобів мобілізації доходів до місцевих бюджетів, а також відносин, які виникають у процесі організації системи фінансування місцевих бюджетів, між органами управління, суб’єктами підприємницької діяльності та громадянами, що є економічною сутністю системи.

Отже, система формування доходів місцевих бюджетів має такі складові: нормативно-правове забезпечення, що полягає у визначених чинним законодавством організаційно-правових і майново-фінансових положеннях щодо розвитку місцевих фінансів; форми і методи мобілізації доходів для наповнення місцевих бюджетів (самооподаткування, залучення коштів внаслідок їх перерозподілу між бюджетами різних рівнів; кредити, внутрішні місцеві позики тощо); органи управління фінансовими ресурсами місцевого бюджету (територіальна громада; селищні, міські, районні ради; виконавчі органи рад; органи самоорганізації населення тощо); форми організації системи фінансування, тобто місцеві бюджети (бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах і бюджети місцевого самоврядування); функції, компетенції, сфери відповідальності, закріплені за різними рівнями державної влади і місцевого самоврядування; фінансові інструменти формування доходів; види та різновиди послуг, які надаються громадянам, підприємницьким структурам і неприбутковим організаціям; методичні рекомендації щодо моніторингу фінансової діяльності місцевих органів.

Суб’єктами системи формування доходів місцевих бюджетів виступають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадяни, асоціації органів місцевого самоврядування, бюджетні установи, громадські некомерційні організації та приватний сектор.

Теоретико-методологічні засади у сфері місцевих фінансів висвітлені у наукових працях таких провідних фахівців, як В. Зайчикова, О. Кириленко, В. Кравченко Мокрого В.С. Однак у системі формування доходів місцевих бюджетів є певні теоретично-методологічні неузгодженості, які потребують подальшого дослідження.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в рамках національної економічної політики мають право на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень. Фінансові системи, які складають підґрунтя ресурсів органів місцевого самоврядування, мають достатньо диверсифікований і підвищувальний характер, вони повинні забезпечувати можливість приводити наявні ресурси, наскільки це практично можливо, у відповідність до виконуваних ними завдань [4].

В Україні найбільш дієвим напрямом розподілу повноважень, обов’язків і сфер відповідальності рівнів державної влади вважають розвиток місцевого самоврядування, в якому найбільш яскраво виражається ідея наближення влади до народу (економічна демократія). Економічна демократія – це система суспільних відносин, яка ґрунтується на безпосередній участі більшості громадян у процесі прийняття та реалізації рішень у галузі економіки, забезпеченні їхніх економічних інтересів. Економічна демократія передбачає розширення економічних повноважень органів представницької влади, зміцнення об’єднань підприємців, підвищення ролі профспілок [5].

В Україні фіскальна справедливість, в першу чергу, залежить від методів проведення фіскальної політики, яка може бути дискреційною чи не дискреційною. Перша передбачає свідоме використання державного оподаткування і власних витрат для досягнення макроекономічної рівноваги. Друга – автоматичну, об’єктивну зміну параметрів національного виробництва під дією державних заходів.

У зв’язку з тим, що місцеве самоврядування передбачає певний ступінь фінансової автономії, в Україні на нинішньому етапі розвитку виникла необхідність забезпечити справедливий розподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів, ураховуючи повноваження органів місцевого самоврядування; гарантувати цим органам фінансування їхніх видатків; переглянути правові й адміністративні норми місцевого оподаткування, посилюючи таким чином вплив системи формування доходів місцевих бюджетів на соціально-економічний розвиток і поліпшення добробуту громадян України.[6]

Потрібно зауважити, що ефективність системи формування доходів місцевих бюджетів значною мірою залежить від рівня економічного розвитку країни та її регіонів. Серед головних чинників, які безпосередньо визначають обсяги регіональних фінансових ресурсів виділяють галузеву структуру та дохідність регіональних комплексів; відмінності соціально-економічного розвитку регіонів; ефективність використання місцевих ресурсів багатоцільового призначення (трудових, земельних тощо); рівень розвитку соціальної та виробничої інфраструктури тощо.

У вітчизняній науковій літературі фінанси традиційно розділяють на публічні та приватні. До публічних фінансів належать: державні та муніципальні фінанси (фінанси місцевих органів влади). Первинним для публічних фінансів є видатки, оскільки фінансуються чітко регламентовані завдання і функції публічного утворення. До приватних фінансів належать: особисті фінанси, сімейні фінанси, фінанси малого бізнесу, корпоративні фінанси (фінанси підприємств), фінанси банків (банківська справа) та фінанси некомерційних організацій. В. Кравченко до публічних фінансів відносить державні фінанси, місцеві фінанси, фінанси неприбуткового сектору, а також фінанси міждержавних об’єднань, участь у яких бере Україна [6, с 5]. Роль публічних фінансів розглядається в двох аспектах. По-перше, як важливий інструмент державного управління, здійснення державної влади. По-друге, як найголовніший сегмент фінансової системи країни, що визначає вектор розвитку економіки та забезпечує її розширене відтворення.

Отже, сучасна практика розвитку місцевого самоврядування в різних країнах свідчить про те , що природа місцевого самоврядування не може бути визначена однозначно, зокрема, паралель між повноваженнями органів влади різних рівнів провести досить важко.

Література:

1. Зайчикова В.В. Місцеві фінанси України та Європейських країн / В. В. Зайчикова. – К.: НДФІ, 2010. – 299 с

2. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України / В. І. Кравченко. – К. : Знання, 2009. –487 с.

3. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (Історія, теорія, практика) / О. П. Кириленко. – К. : НІОС, 2009. – 384 с.

4. Європейська хартія місцевого самоврядування : Міжнародний документ від 15 лип. 2008 р. (Хартію ратифіковано Законом №452/97-ВР) // Відом. Верховної Ради України – 2008. – 29 верес. (№ 38). – Ст. 249..

5. Економічна демократія та розвиток місцевого самоврядування в Україні: зб. наук. ст. за ред. Я. А. Жаліла. – К.: Альтерпрес, 2010

6. Кравченко В.І. Роль публічних фінансів у забезпеченні економічного зростання в Україні / В.І. Кравченко // Наук. пр. НДФІ. – 2009. – Вип. 10-11. –С.4-12.