Економічні науки/3. Фінансові відносини.

Сіташ С.Д.

Тернопільський національний економічний університет

Вінницький інститут економіки

Продовольча безпека регіону: стан та тенденції розвитку

Важливим чинником успішного соціально-економічного розвитку регіону є його належна продовольча безпека. Як складова частина державної політики, продовольча безпека зачіпає різнобічні аспекти життєдіяльності окремої людини, регіону й держави в цілому. Однак для України в силу ряду об’єктивних чинників (кліматичні умови, технічний стан виробництва, обмеженість сировинних ресурсів тощо) повне самозабезпечення регіонів основними продуктами харчування неможливе. Проблема продовольчої безпеки в період трансформації економічної системи та соціального устрою на засадах ринкових відносин є тією сферою суспільного буття, що не втрачає актуальності.

Питанням вирішення продовольчої безпеки, а також  регіональної політики і ефективності продовольчого сектору у нашій країні присвячені праці таких науковців, як: П.П. Борщевський, В.С. Балабанов, Ю.Д. Білик, Б.М. Данилишин, Л.В. Дейнеко, С.І. Дорогунцов, Д.Ф. Крисанов, А.С. Лисецький, С.М. Онисько, П.Т. Саблук, В.М. Трегобчук, Л.Г. Чернюк, Б.Я. Пасхавер та ін.

Проте дослідження стану та тенденцій розвитку продовольчої безпеки, з позицій регіонального аспекту, у контексті виведення даної проблеми на рівень світових стандартів, зокрема у нових економічних умовах, не можна назвати вичерпаними.

Важливою умовою вирішення проблем продовольчої безпеки є створення умов для ефективного функціонування продовольчого забезпечення регіону, що потребує комплексного вирішення і неможливе без тісної взаємодії державних та місцевих органів влади, які регулюють виробництво, переробку, розподіл і реалізацію продовольчих ресурсів, займаються питаннями контролю та якості продовольства.

Визначаючи продовольчу безпеку як сукупність всіх відносин відтворювального процесу: виробництво продовольства, його розподіл, обмін і споживання, слід відмітити, що вона (безпека) також відображає організацію й регулювання комплексу відносин по формуванню продовольчих ресурсів, вироблених усередині країни й доповнюючих імпортом. Розподіл продовольства здійснюється між регіонами й усередині регіонів з урахуванням ресурсних можливостей виробників і постачальників, потреб, обумовлених фізичними обсягами й ринковою кон’юнктурою, створенням необхідних резервів. Крім того, у забезпеченні продовольством істотну роль виконує обмін, що визначає певні обсяги, асортимент і доступність продовольства для споживачів відповідно до рівня цін і доходів населення.

У такому контексті зазначимо, що від стану агропромислового комплексу безпосередньо залежить рівень продовольчої безпеки України. Нині в АПК зосереджено більше половини виробничих фондів, виробляється близько 50 % ВВП, дві третини товарів народного споживання, працює майже 40 % населення. На тлі руйнації агропромислового комплексу та його ресурсного потенціалу відбувається зниження рівня продовольчої безпеки. Низька віддача природно-ресурсного потенціалу, який використовується у сільському господарстві пояснюється насамперед відсутністю ефективного власника, безгосподарним ставленням до землі, недосконалими технологіями виробництва, недотриманням науково-обгрунтованих норм ведення землеробства, хибною практикою максимального залучення земель до обробітку, недостатнім внесенням мінеральних добрив, відсутністю достатньої кількості сільськогосподарської техніки та її низькою якістю, невиконанням природоохоронних заходів [1, с.203].

Продовольча безпека має забезпечити фізичну й економічну доступність продовольства для населення в кількості, необхідній для ведення активного і здорового способу життя, що, у свою чергу, суттєво впливає на демографічну ситуацію в державі.

  Основними факторами, що впливають на забезпечення продовольчої безпеки держави, слід вважати:

- розвиток системи товароруху та матеріально-технічної бази оптової торгівлі;

- розвиток міжрегіональних зв’язків і формування стійкої сировинної бази постачання;

- удосконалення державного регулювання оптової торгівлі;

- захист майнових інтересів міст та сіл у продовольчому комплексі;

- посилення стабільності та соціальної орієнтації в системі продовольчого забезпечення тощо.

Отже, з розглянутого переконуємось, що основні тенденції розвитку продовольчої безпеки полягають у вирішенні проблем на регіональному рівні на основі існуючих і потенційних можливостей виробництва сільсько-господарської продукції й продовольчих товарів регіону, а також головних вимог забезпечення продовольчої безпеки – досягнення самозабезпечення й зниження імпортної залежності держави в постачанні певної групи продовольчих товарів. Тобто, йдеться про формування регіонального поділу праці у виробництві сільськогосподарської продукції й продовольства, а також кардинальної зміни організації сільськогосподарського виробництва.

Література:

1. Скидан О.В. Проблема продовольчої безпеки та концептуальні шляхи її вирішення на принципах сталого розвитку / О.В. Скидан // Вісник Харківського національного аграрного університету. – Харків, 2010. – № 3. – С. 203-206.

2. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) “Шляхом європейської інтеграції”/ Авт. кол. А.С.Гальчинський, В.М.Геєць і ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон.прогнозування НАН України; М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. - 416 с.

3. Шкаберін В.М. Регіональна політика як інструмент формування продовольчої безпеки / В.М. Шкаберін // Актуальні проблеми державного управління. - 2009. - Вип. 1 (23). - С. 134-144.