Экономические
науки/3. Финансовые отношения
Венгілевська Ю. С., науковий керівник Урусова З. П.
Класичний приватний університет, Україна
Лізингове
кредитування підприємства
Лізинг – це підприємницька діяльність, спрямована на
інвестування власних чи залучених фінансових коштів, що полягає в наданні
лізингодавцем (лізинговими фірмами або індивідуальним підприємцем, які
здійснюють лізингову діяльність) у виключне користування на визначений термін
лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця, за умови сплати йому
періодичних лізингових платежів [1].
B економічному розумінні лізинг – це кредит, який надається в товарній формі
лізингодавцем лізингоодержувачу [2].
Об’єктом лізингу може бути будь-яке рухоме й нерухоме майно,
що належить до основних фондів. Це можуть бути машини, устаткування,
транспортні засоби, різноманітна техніка, системи телекомунікацій, виробничі будівлі та споруди тощо, стосовно яких
немає обмежень щодо передавання їх у лізинг. Об’єктами лізингу не можуть бути: земля, мисливські угіддя,
ліси, водоймища тощо.
Cyтність лізингу проявляється у його фyнкціяx: фінансовій,
виробничій, постачальницькій.
Фінансова функція виражається у
звільненні товаровиробника від одноразової оплати повної вартості необхідних
засобів виробництва і в наданні йому довгострокового кредиту; у використанні
податкових та амортизаційних пільг.
Виробнича функція
лізингу полягає в оперативному вирішенні виробничих задач шляхом тимчасового
використання, а не купівлі дорогих та морально старіючих машин. Це ефективний спосіб
матеріально-технічного постачання виробництва та доступу до новітньої техніки,
до результатів науково-технічного прогресу. При повному лізингу передача майна
може супроводжуватись різноманітним сервісом: технічне обслуговування,
страхування, забезпечення сировиною, робочою силою тощо.
Постачальницька функція
– це розширення кола споживачів та освоєння нових ринків збуту, залучення в
сферу лізингу тих, хто не може відразу купити те чи інше майно [3].
Лізинг має ряд переваг для
лізингоодержувача у порівнянні з іншими формами інвестування. Основними з них
є:
- інвестування у формі
майна на відміну від грошового кредиту знижує ризик неповернення коштів, так як
за лізингодавцем зберігаються права власності на передане майно;
- лізинг передбачає
100-відсоткове кредитування і не вимагає негайного початку платежів, що
дозволяє без різкого фінансового напруження оновлювати виробничі фонди,
придбавати коштовне майно;
- часто підприємству
легше отримати майно по лізингу, ніж позику на його купівлю, оскільки лізингове
майно виступає в якості застави;
- лізинг дозволяє спочатку випробувати машини,
а потім закупити їх, а обладнання в сезонних галузях орендувати лише на час
його фактичної експлуатації;
- лізингова угода більш
гнучка, ніж позика, оскільки надає можливість обом сторонам виробити зручну
схему виплат. За взаємною домовленістю сторін лізингові платежі можуть
здійснюватися після отримання виручки від реалізації товарів, вироблених на
взятому в кредит устаткуванні. Ставки платежів можуть бути фіксованими і
плаваючими;
- для лізингоодержувача
зменшується ризик морального і фізичного старіння майна, так як майно не
купується у власність, а береться в тимчасове користування. При лізингових
відносинах лізингоодержувач має справу з прискореною амортизацією майна;
- лізингове майно не
враховується у лізингоодержувача на балансі, що не збільшує його активи і
звільняє від сплати податку на це майно;
- лізингові платежі
відносяться на витрати виробництва (собівартість) лізингоодержувача і
відповідно знижують оподаткований прибуток;
- виробник отримує
додаткові можливості збуту продукції, оскільки обмежене фінансування інвестицій
часто не дозволяє підприємствам своєчасно оновлювати технологічну систему;
- перевагою лізингу є також можливість
придбання лізингоодержувачем устаткування за залишковою вартістю після
завершення лізингової угоди;
- при укладанні лізингової угоди орендар може
розраховувати на отримання від лізингодавця додаткових інформаційних,
консультативних і юридичних послуг [4].
Разом з тим лізингу
властивий ряд негативних сторін. Зокрема, на лізингодавця покладається ризик
морального старіння устаткування (особливо, якщо договір лізингу укладається не
на повний строк його амортизації), а для лізингоодержувача вартість лізингу
виявляється більш високою, ніж ціна купівлі устаткування. Ще одним недоліком
фінансового лізингу є те, що у випадку виходу з ладу устаткування, платежі
відбуваються у встановлені строки незалежно від стану устаткування.
Основні витрати
лізингоодержувача складаються із лізингових платежів за користування об’єктом лізингу.
Витрати лізингових платежів
включають:
- амортизаційні відрахування;
- плату за користування
кредитними ресурсами (відсоток за залучений кредит для придбання майна за
договором лізингу);
- комісійну винагороду
лізингодавцю за отримане в лізинг майно у відсотках до його вартості;
- платежі за договором
страхування об’єкта лізингу, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем;
- інші платежі, передбачені
договором лізингу [5].
При розробці проекту й
обґрунтуванні лізингових платежів необхідно дати оцінку ефективності лізингових
операцій, передусім за допомогою економічного аналізу необхідно встановити межі
збільшення собівартості та можливої ціни продукції, що передбачається для
виготовлення. У процесі економічного аналізу необхідно порівняти обсяг витрат
на виробництво товарів (послуг) з усіма витратами, пов’язаними з придбанням майна на підставі звичайної операції
купівлі-продажу.
Література:
1. Економіка підприємства: Підручник/
За заг. Ред.. С.Ф.Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000.
– 528 с., іл.
2. Економіка підприємства: Навч.
Посіб./ За ред. А.В.Шегди. – К.: Знання, 2005. – 431 с.
3. Манів З.О., Луцький І.Н. Економіка
підприємства: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2004. – 580 с. – (Вища освіта XXI ст.)
4. Мішенко В.І., Луб’яницький О.Г.,
Слав’янська Н.Г. Основи лізингу. – К.: Знання, 1997. – 136 с.
5. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи
інвестиційної діяльності. – К.: Генеза, 1997. – 384 с.