Космина О. М – асистент кафедри фінансів та кредиту,

Самченко Ю - студентка

Вінницький національний аграрний університет

ВИЗНАЧЕННЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Більшість підприємств має у своєму розпорядженні інвестиції — тимчасово вільні грошові кошти, крім мінімальних коштів, необхідних для здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об´єкти різних галузей економічної діяльності.

В останні роки вчені, а саме Ю. Пахомов, А. Пересада, І. Сазонець, В. Федоренко, В. Фещенко, Д. Черваньов, активізували наукові розвідки з питань регулювання фінансування інвестиційної діяльності в економіці України. Водночас зазначимо, що мають бути розроблені системні пропозиції з удосконалення механізму такого регулювання з урахуванням глобальних викликів та обмежених можливостей української економіки.

Інвестиції — це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

За видами активів, що є об’єктами інвестування, інвестиції розподіляються на інвестиції в матеріальні активи, або в реальний капітал, і в нематеріальні активи та у фінансові інструменти.

Згідно із Законом №334/94-ВР інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції. В основі такої класифікації її критерієм обрано об’єкт інвестування: в першому випадку – капітальні об’єкти, у другому – фінансові активи, в третьому – саме джерело отримання інвестиційного доходу.

Під капітальною інвестицією розуміється господарська операція, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних засобів та нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Таким чином, інвестором, який здійснює капітальні інвестиції, як правило є господарюючий суб’єкт, що вкладає кошти у придбання об’єктів нерухомості та інших активів, які підлягають амортизації.

Під фінансовою інвестицією розуміється господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. У свою чергу, фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Отже, фінансовим інвестором є особа, яка розміщує кошти у фінансові активи.

Пряма інвестиція – господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права.

Пряма іноземна інвестииція (ПІІ)— це інвестиція, що викликає тривалий інтерес до підприємства, яке діє за межами економіки інвестора. Згідно методології МВФ ПІІ — це закордонні інвестиції, величиною у понад як 10 відсотків статутного капіталу, що дає зацікавленій стороні право на участь в управлінні підприємством. [1]

Іноземні інвестори — суб'єкти інших країн, які провадять інвестиційну діяльність на території країни, а саме:

· юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство країни;

· фізичні особи — іноземці, які не мають постійного місця проживання на території країни і не обмежені у дієздатності;

· іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

· інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства країни.

Пропонуємо розглянути обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну за 2010-2011 роки. За останні 9 місяців 2011 р. в порівнянні з аналогічним періодом 2010 р. обсяг прямих іноземних інвестицій виріс в 1,5 рази - до 5,3 млрд дол. Про це йдеться в оцінці стану платіжного балансу Національного банку України (НБУ) за вересень 2011 р. за попередніми даними. У вересні 2011 р. обсяг ПІІ склав 732 млн дол. Згідно з повідомленням НБУ, інвестиції спрямовані "насамперед у реальний сектор економіки".

Слід зазначити, що чистий приплив ПІІ за 6 місяців 2011 р. склав 3 млрд дол. (з них в реальний сектор - 75%), за 6 місяців 2010 р. - 2,1 млрд дол. (з них у банківський сектор - 42%). Про це раніше повідомляв НБУ.

Чистий приріст іноземних інвестицій в Україну в 2009 і 2010 рр. склав 4,41 і 4,6 млрд дол. відповідно. Якщо у 2010 р. спостерігався приріст на 4,9% порівняно з попереднім роком, то 2009-й показав падіння на 27,4%, що цілком відповідає тодішньої економічної ситуації.

Загальний обсяг ПІІ, внесених в Україну, на 1 січня 2011 р. склав 44 млрд 708,0 млн дол., що на 11,6% більше обсягу інвестицій на початок 2010 р.та в розрахунку на одну особу становив 978,5 дол.

В економіку України в 2010 р. іноземними інвесторами вкладено 5 млрд 986,0 млн дол. прямих інвестицій, що на 6,2% більше, ніж в 2009 р. - 5 млрд 634,6 млн дол.

Портфельна інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов’язаними з ними особами в обсягах, що перевищують 50 % загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Під реінвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу, отриманого від інвестиційних операцій. Тому особою, що здійснює реінвестування інвестиційного доходу (прибутку), є інвестор, на користь якого розділено (нараховано) такий дохід (прибуток), або сам господарський суб’єкт.

Класифікація фінансових інвестицій за найбільш істотними критеріями дозволяє не лише систематизувати окремі їх види, виявити спільні ознаки та відмінності у їх змісті, але й використати отримані результати для удосконалення залучення фінансових інвестицій з ринків капіталу в реальну економіку.

Більшість інвесторів, купуючи акції підприємства, інвестують його з метою отримання прибутку, який складається з двох елементів:

· доходу у вигляді дивідендів (відсотків), отриманих протягом інвестиційного періоду;

· зростання ринкової вартості цінних паперів, що перебувають у власності інвестора. Інвестори зацікавлені у розширенні підприємства, оскільки це приводить до зростання ринкової вартості цінних паперів.

Виявлення впливу на діяльність підприємства, що інвестується. Цей вплив може виявлятися в можливостях інвестора контролювати повністю або частково виробничу чи фінансову діяльність об’єкта інвестицій.

Способи отримання прибутків для стратегічних і портфельних інвесторів різні: стратегічний інвестор може брати участь у здійсненні портфельних інвестицій на вторинному ринку (шляхом скупівлі акцій у дрібних власників) з метою збільшення частки своєї участі у статутному капіталі задля встановлення контролю над емітентом, і навпаки, портфельний інвестор може брати участь у здійснення прямих інвестицій з метою отримання частки своєї участі в капіталі елементів у разі додаткової емісії акцій (корпоративних прав) для захисту її від розмивання, без переслідування цілей встановлення корпоративного контролю [1].

Ринкові відносини на нещодавно утворених ринках ще повністю не сформувалися. Відтак темпи розвитку фондового ринку, його якісні аспекти, а також розкриття його інвестиційного потенціалу, залежить від конкретних заходів державної політики у сфері фінансового сектору. Має бути переосмислено і значно підвищено роль фондового ринку в залученні інвестиційних ресурсів і спрямовані їх на оновлення виробничого потенціалу, створено умови для становлення потужних інституційних інвесторів.

Одним із найактуальніших завдань щодо розвитку інституційних інвесторів на ринку України є також зменшення стимулів їх участі в тіньових схемах і переслідування незаконних трансакцій з відмивання коштів. З метою якісної перебудови вітчизняного фондового ринку і спрямування його на реалізацію завдань інвестиційно-інноваційної сфери політика держави у цій сфері має бути зосереджена на такому:

· розширення спектру фінансових інструментів, доступних для інвесторів, повноцінне запровадження в обіг похідних цінних паперів;

· концентрація торгівлі цінними паперами на організованих ринках, діяльність яких відповідає міжнародним стандартам;

· чітке визначення прав і обов’язків емітентів та інвесторів, підвищення вимог до корпоративного управління, приведення законодавства у відповідність із міжнародними стандартами й сучасними вимогами розвитку капіталу в Україні;

· лібералізація валютного регулювання з метою доступу вітчизняних підприємств до міжнародних ринків капіталу і спрощення доступу до внутрішнього ринку зарубіжних інвесторів.

Ми вважаємо, що фінансові інвестиції як провідний напрям інвестування виправдає себе лише тоді, коли гармонійно поєднається з реальним сектором економіки, а саме коли розміщення й обіг цінних паперів дійсно відображатимуть динаміку руху матеріальних активів і продуктивні потреби емітента. Виявлення функціональних особливостей розвитку фондового ринку дає змогу використовувати ті чи інші важелі управління, стимулювати й відкривати нові орієнтири, прийнятні для всіх його учасників.

Список використаної літератури

1. Федоренко А. В., Визначення та класифікація фінансових інвестицій як передумова удосконалення їх оподаткування / А. В. Федоренко // Економічна теорія. - 2010. - № 2. - C. 70-86.

2. Кабанов В.Г., Активізація фінансових інвестицій як складова стратегії стабілізації та зростання економіки / В.Г. Кабанов // Фінанси України. - 2010. - № 5. - C. 39-47.

3. Граковський Ю., Фінансові інвестиції: бухгалтерський та податковий облік / Ю. Граковський // Вісник податкової служби України. - 2010. - № 20. - C. 21-25 вкл..

4. Сук Л., Облік фінансових інвестицій / Л. Сук, П. Сук, О. Криворот // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2010. - № 12. - C. 32-44.