Экономические науки/2. Финансовые отношения

Гончаров В.В.

Класичний приватний університет

Чисті активи як основний чинник діяльності підприємства

Вплив умов ринкового середовища та зміна внутрішніх принципів і методів управління підприємствами вимагають розробки нових механізмів, що відповідають сучасній парадигмі розвитку економічної системи країни. Загострюється конкуренція, поглиблюються процеси глобалізації, триває переділ власності, що на тлі економічного, політичного і соціального криз, ще більшою мірою погіршує становище підприємств.

Ряд учених акцентують увагу на значній ролі венчурних фондів що інвестують в чисті активи підприємства. Так, О. М. Полінкевич, В. О. Корецька-Гармаш, указують на те, що венчурне фінансування активів підприємства, яке в Україні починає стрімко розвиватись, є найбільш прийнятним джерелом фінансування інноваційного процесу на промисловому підприємстві[2]. Інститути спільного інвестування є посередниками між індивідуальними або колективними інвесторами і(або) власником(ми) машинобудівного підприємства, самостійно приймаючи рішення про інвестування з метою отримання прибутку від вкладення в акції підприємств.

Одночасно з цим не вивчено належним чином дієвість показника чисті активи в регулюванні акціонерних товариств України. Цивільний кодекс України регулює діяльність суб'єктів підприємницької діяльності на основі показника чисті активи, причому ця норма є обов'язковою для акціонерних товариств (стаття 155) і товариств з обмеженою відповідальністю (стаття 144). Згідно з цим, чисті активи повинні бути більше або дорівнювати статутного капіталу. У разі якщо ця вимога не виконується, товариство зобов'язане зменшити свій статутний капітал, а якщо це не можливо (в силу невиконання умови мінімального розміру статутного капіталу) - воно має самоліквідуватися [1].

Вказані напрями змінюють величину власного капіталу, тобто, модифікують величину заборгованості підприємства перед його засновниками, яка першопочатково виникла на момент реєстрації юридичної особи у розмірі, що відповідала величині статутного капіталу. Використовуючи загальноприйняте у міжнародному та вітчизняному обліку сприйняття власного капіталу як частини в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань та, сприймаючи власний капітал як зобов’язання (заборгованість) перед власниками підприємства, приходимо до вищенаведеного запропонованого визначення власного капіталу як облікової категорії за економічним та юридичним його змістом.

З фінансової точки зору власний капітал розглядають як вартість, що створює додаткову вартість. Це трактування висловлюють такі автори, як М.І. Волков, О.В. Вороновська, Т.П. Саблук, С.І. Ожегов, В.І. Науменко. З іншого боку, власний капітал являє собою початкову суму коштів для здійснення підприємницької діяльності, так вважають такі економісти, як Ф.Ф. Бутинець, О. Сліпушко, І.Ф. Палатніков, В.П. Пантелеєв. Власний капітал – це обов’язкові майбутні витрати або джерела фінансових коштів у минулому [3].

Можливість реалізації матеріальних та інших цінностей для перетворення їх в грошові кошти, при цьому, усі активи підприємства за ступенем ліквідності підрозділяються на чотири групи:

· першокласні ліквідні активи – усі види грошових коштів й короткострокові фінансові інвестиції (цінні папери);

· активи з швидким терміном реалізації –вкладення, трансформація яких у грошові кошти потребує певного часу, до цієї групи відносяться дебіторська заборгованість, погашення якої очікується впродовж одного року після звітної діти, інші оборотні активи;

· активи з середнім терміном реалізації - запаси сировини й матеріалів, МБП (малоцінні й швидкозношувані предмети), незавершене виробництво, дебіторська заборгованість, погашення якої очікується більш чім один рік після звітної дати, та інші запаси й затрати;

· неліквідні або активи, що важко реалізуються – майно підприємства призначене для поточної господарської діяльності (нематеріальні активи, основні засоби, капітальні й довгострокові фінансові інвестиції.

Вивчення природи власного капіталу вказує на широту підходів до його трактування у якості облікової категорії. Здійснене уточнення поняття власного капіталу як модифікованої величини заборгованості підприємства його засновникам у вартості активів, які ним забезпечуються, спонукає підприємства до посилення контролю за формуванням власного капіталу, його раціональної структури, дозволить внести елементи покращення його відображення у бухгалтерський облік.

Література:

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. // Відомості Верховної Ради

України. - 2003. - № 40-44. - С. 356

2. Полінкевич О. М. Джерела фінансування інноваційних процесів на промислових підприємствах / О. М. Полінкевич // Економічний форум. - 2011. - Вип. 3 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekfor/2011_3/47.pdf .

3. Бухгалтерський управлінський облік : підручник / Ф. Ф. Бутинець, Т. В. Давидюк, З. Ф. Канурна, Н. М. Малюга, Л. В. Чижевська / за ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир : ПП "Рута", 2005. – 480 с