Економічні науки / 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

к.е.н., доцент Поліщук О.А., Бачара П.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА СТАН ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Функціонування господарського комплексу країни неможливе без інвестицій, які забезпечують безперервність відтворення, розробку та реалізацію виробничих і соціальних програм, дозволяють збільшити обсяги та підвищити ефективність виробництва. Обсяг та структура, залучених інвестиційних ресурсів визначають стан економіки в цілому. Тому одним із пріоритетних завдань економічної політики нашої держави залишається стимулювання інвестиційної діяльності, яка тісно пов’язана з оцінкою стану та прогнозування розвитку інвестиційного ринку [4].

Відповідно до ст. 92 Конституції України «виключно законами України встановлюються: … засади створення і функціонування фінансового, грошового та інвестиційного ринків…», але правового оформлення основних засад функціонування ринку інвестицій, як і законодавчого визначення поняття «інвестиційний ринок», не існує. Безумовно, інвестиційний ринок як складна економічна категорія та об’єкт державного регулювання потребує ретельного дослідження.

Метою статті є визначення сутності інвестиційного ринку України як об’єкта державного регулювання та його стану, механізмів його функціонування.

Інвестиції – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо). Інвестиції – це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій – це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина – це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини то будівлі) [5; 7].

З прискоренням інвестиційних процесів в Україні та її регіонах актуалізується розуміння сутності та законів функціонування інвестиційного ринку. На тлі різноманітних підходів до тлумачення даного терміну, найбільш прийнятним видається наступне: інвестиційний ринок — це сукупність економічних відносин, які складаються між продавцями та споживачами інвестиційних товарів та послуг, а також об’єктами інвестування в усіх його формах.

Розглядаючи інвестиційний ринок через об’єкти інвестування, як це пропонує І.О. Бланк, акцентуємо увагу на:

- ринок прямих капіталовкладень, — формою інвестування тут виступають нове будівництво, розширення, реконструкція, технічне переоснащення;

- ринок об’єктів, що приватизуються, йдеться про ті об’єкти приватизації, які повністю продаються з аукціонів;

- ринок нерухомості — за останні роки значно активізований та має суттєвий потенціал до подальшого прискореного розвитку;

- фондовий ринок (ринок цінних паперів) перебуває в Україні в стадії становлення, однак з удосконаленням ринкової економічної системи, стане одним із найвагоміших її секторів;

- грошовий ринок — включає депозитні рахунки населення на строкових та вкладах до запитання [4; 130].

Спеціалізованими учасниками фінансового ринку (за умови, що вони зареєстровані й допущені до відповідної форми діяльності державними органами, мають потрібний власний капітал) виступають:

• фінансові брокери (посередники);

• інвестиційні консультанти;

• інвестиційні компанії [6; 78].

Сегментація інвестиційного ринку — це сукупність ринку споживчих товарів, ринку споживчого кредиту, ринку інвестиційних товарів і ринку фінансових ресурсів. Найважливішою складовою ринку інвестицій є ринок інвестиційних товарів. Виробництво і рух цих товарів на ринку забезпечується елементами інвестиційної інфраструктури. До елементів інфраструктури інвестиційного ринку, яка сприяє купівлі-продажу об’єктів інвестування, слід зарахувати:

• кредитні та страхові інститути та мережу аудиторських фірм;

• організації інформаційно-аналітичного обслуговування, у тому числі спеціалізовану пресу, рейтингові агентства;

• установи професійної підготовки фахівців для інвестиційної роботи і т.д

Стан інвестиційного ринку в цілому та окремих його складових сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна і конкуренція. Їх співвідношення постійно змінюється. Для кон’юнктури інвестиційного ринку характерні наступні чотири стадії:

1. Підйом кон’юнктури

2. Кон’юнктурний бум

3. Послаблення

4. Кон’юнктурний спад

Процес вивчення інвестиційного ринку в цілому складається з ряду послідовних етапів. Така послідовність вивчення інвестиційного ринку дозволяє одержати надійну інформацію для розробки стратегії інвестиційної діяльності та формування інвестиційного портфелю.

Висновки. Інвестиційний ринок досі не розглядався як цілісна система:

– об’єкт державного регулювання

– сфера інвестиційної діяльності.

При всій специфіці окремих сегментів інвестиційного ринку їх об’єднує класична ринкова схема: є продавець інвестиційного продукту, є його покупець, посередник (торговець, брокер, дилер тощо); залежно від попиту та пропозиції складається ринкова ціна продукту; виникають торгова інфраструктура (біржі) та система реєстрації прав власності. При цьому інвестиційний ринок ми виділяємо як об’єкт державного регулювання саме з позицій інвестора, а не інших учасників ринку.

Однак регулювання інвестиційного ринку (а не тільки і не стільки ринку інвестиційних послуг) вимагає пошуку нових форм і методів регуляторної діяльності державних органів.

Література:

1. Закон України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) ” N 2299-III від 15.03.2001.

2. Закон України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”// Голос України, 26.03.2002.Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. - № 1560-XII.

3. Бєлєнький П. Механізм розвитку ринкової інфраструктури в Україні // Вісник НАН України №4, 2002р., с.11-172.

4. Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент - Київ: МП "УТЕМ" ЛТД «Юнайтед Лондон Трейд Лімітед», - 1995, – с. 65-71,425.

5. Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченько О.Г. Інвестування: Навчальний посібник,- К.: Видавничий дім „Комп’ютерпрес", 2001,- 364 с.

6. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні "Видавництво Лібра", ТОВ - 1998 – 392 с.

7. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвествознавство. Навч. посібник. – К.: Знання – Прес, 2000.