Науковий керівник: Британська Н.Н.

Виконав: Тарасенко О.М.

ВТЕІ КНТЕУ, Україна

Впровадження в Україні інноваційної моделі сучасного економічного розвитку

В останні роки основним стратегічним завданням України є опанування інноваційного шляху розвитку, підвалини якого мають бути закладені в процесі структурної перебудови економіки. Сьогодні в умовах виходу України із глобальної фінансово-економічиої кризи виникла необхідність у перегляді існуючих та формуванні нових стратегічних напрямів розвитку національної економіки, що мали б передбачати збереження курсу на становлення інноваційної моделі розвитку, посилення взасмозв'язку "освіта — наука — виробництво". Водночас нагальним є здійснення активної економічної політики, спрямованої на використання загальноприйнятих інструментів стимулювання НТП і створення механізмів генерування довгострокових інвестицій у освоєння нових технологій. Тому на сучасному етапі розвитку економіки актуальним завданням є вивчення й обгрунтування нових форм і методів державного регулювання інвестиційних процесів у країні, які б відповідали переходу до інноваційного типу економічного зростання.

Над питанням впровадження в Україні інноваційної моделі сучасного економічного розвитку плідно працюють, зокрема, В.Г. Дем'янишин, Т.І. Єфименко, Т.Г. Затонацька, І.В. Запатріпа, В.П. Кудряшов, І.О. Луніна, І.О. Лютий, Ю.В. Пасічник та ін.

В умовах кризового стану національної економіки виникає необхідність у формуванні бюджетної політики стимулювання інвестиційних процесів за рахунок її впливу на інвестиційну активність у виробничій та інноваційній сферах. Ефективне використання основних інструментів бюджетної політики (видатків державного та місцевих бюджетів, бюджетних кредитів, субвенцій інвестиційного призначення, регулювання податкових ставок, застосування податкових пільг) надасть можливість забезпечити досягнення пріоритетних завдань економічного розвитку, зокрема: створити сприятливі умови для інвестування і стимулювання інвестиційних процесів, забезпечити технологічне оновлення на інноваційній основі, зменшити наслідки глобальної фінансової кризи. До проблем бюджетного фінансування науки й інновацій, крім недостатності бюджетного фінансування, належать також питання ефективнішого витрачання обмежених бюджетних ресурсів через розширення принципів конкурсного відбору проектів і удосконалення системи державних пріоритетів. У цьому плані важливого значення набуває встановлення найбільш пріоритетних напрямів науково-технічної діяльності й розроблення переліку критичних технологій як інструментів оптимізації витрачання бюджетних ресурсів.

Нагальність проблеми активізації інноваційно-інвестиційної діяльності з допомогою бюджетних важелів визначає потребу використання різноманітних форм стимулювання залучення інвестиційних ресурсів суб'єктами господарювання. Світовий досвід показує, що підтримка інноваційної діяльності, особливо на початкових етапах, потребує сприяння з боку держави передусім за рахунок використання інструментарію бюджетно-податкового регулювання. [3, с.64 ]

Таким чином, перед Україною на сьогодні постає завдання якомога швидше активізувати інноваційну діяльність у всіх галузях економіки, шо значно підвищити роль освіти й науки у суспільстві. Визначивши пріоритетною інноваційну модель розвитку національної економіки, необхідно виділити роль бюджетних видатків у здійсненні такої стратегії. Нині в Україні переважає практика формування бюджетних видатків залежно від поточних завдань, які намагається виконати уряд у короткостроковому періоді. Такий підхід до бюджетної політики не може забезпечити економічне зростання навіть за наявності пріоритетів економічного розвитку та за умов оптимальної для економічного зростання частки бюджетних видатків у ВВП. Успішний розвиток економіки будь-якої країни завжди грунтується на інвестиційній основі. Тому важливим параметром бюджетної політики є розподіл видатків держави на поточні і капітальні. Оновлення основного капіталу із запорукою сталого економічного розвитку. За умов ринкової економіки держава бере участь у інвестиційному процесі, з одного боку, як безпосередній суб'єкт інвестиційної діяльності (держава-інвестор, гарант, посередник), з другого боку, як системоутворюючий інститут, що забезпечує нормативно-правове, інституційне й економічне середовище для всіх учасників інвестиційного процесу. [2, с. 349]

Фінансування науки та освіти з державного бюджету здійснюється на базі державних цільових програм і кошторисів. Так, відповідно до наказу Міністерства економіки України № 58 у науковій та науково-технічній сфері діють такі державні цільові програми: "Розробка і впровадження енергозберігаючих світлодіодних джерел світла та освітлювальних систем на їх основі", "Створення хіміко-металургійної галузі виробництва чистого кремнію протягом 2009—2012 років", "Нанотехнології та наноматеріали", "Розроблення і освоєння мікроелектронних технологій, організація серійного випуску приладів і систем на їх основі", Державна цільова науково-технічна програма розвитку виробництва медичної техніки на 2009—2013 роки, Державна цільова науково-технічна програма впровадження і застосування грід-технологій на 2009—2013 роки тощо. [1]

В Україні досить гостро постає проблема вкладання коштів в основний капітал. З огляду на надзвичайно високий рівень фізичної та моральної зношеності основних виробничих фондів практично в усіх галузях економіки, збереження такої тенденції є реальною загрозою подальшому суспільному розвитку. Крім того, досить низький рівень бюджетного інвестування економіки свідчить про орієнтованість держави на здійснення в основному поточних витрат, що ще більше ускладнює перспективи реабілітації та модернізації основних виробничих Фондів.

З метою розв'язання вищеназваних суперечностей, перед державою постає завдання сформувати такий господарський механізм, який би забезпечував перерозподіл ресурсів із застарілих і безперспективних виробництв у виробничо-технологічні комплекси сучасного технологічного укладу, концентрацію ресурсів у точках його зростання, модернізацію економіки, підвищенням ефективності та конкурентосп роможності на основі поширення нових технологій. Розв'язанню цього заздання мають бути підпорядковані приватизаційна, податкова, фінансова та грошово-кредитна політики, регулювання зовнішньої торгівлі, політика цін і доходів.

Список літератури

1) Наказ Міністерства економіки України від 29.01.2010 № 58

2) Державні і муніципальні фінанси/ Під ред. проф. С.І. Лушина, проф. В.А. Слепова – М.: Экономисть, 2007 – с. 349

3) Інноваційно-інвестиційна спрямованість бюджетної політики в Україні/ О.Д. Рожко/ Фінанси України – 2011 - № 1 – с. 64