Буковинський державний фінансово – економічний університет

м. Чернівці

Вікнянська О.М.

Науковий керівник: Безродна С.М.

Особливості інвестиційної діяльності на підприємствах України

Постановка проблеми. Відомо, що від ефективності розвитку та рентабельності здійснення підприємницької діяльності буде залежати обсяг валового внутрішнього продукту країни. В свою чергу валовий внутрішній продукт являється чи не найважливішим показником економічного зростання в країні. З метою підвищення продуктивності діяльності підприємств застосовується система інвестиційних вкладень в активи підприємств. Отож можна сказати, що актуальність даного питання полягає в тому, що вітчизняні підприємства відчувають нестачу інвестиційних коштів, а особливо гостро це простежується за часів світової економічної кризи, і проблема покращення інвестиційної привабливості національних підприємств стоїть на одному з перших в черзі до нагальності вирішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Активізація інвестиційної діяльності на підприємствах України є чи не найпроблематичнішим завданням вітчизняної економіки. Це питання досліджувало дуже багато науковців та дослідників, серед них Шилепницький П.І. [5], Дикан Р.В. [5], Ромашко О.М. [3], Стадник В.В. [2], Черваньов Д.М. [4], Сорока П.П. [6], Кукарських А.Л. [7] тощо. Всі ці науковці та дослідники розглядали дане питання з багатьох сторін та наводили найрізноманітніші пропозиції щодо його вирішення. Якщо провести ретельний аналіз всіх пропозицій та шляхів вирішення даної проблеми, то можна буде знайти вирішення цій непростій задачі.

Метою написання даної статті є визначення особливостей та проблем інвестиційної діяльності підприємств України, а також зазначення проблем, які не дають можливості для реалізації всього потенціалу нашої економічної системи, в тому числі і шляхів їх вирішення та подолання.

Виклад основного матеріалу. Забезпечення стійкого зростання вітчизняної економіки є одним з пріоритетних завдань сьогодення. Його вирішення можливе за умови формування конкурентоспроможних підприємницьких структур, здатних зайняти місце у глобалізованому, складному, динамічному і взаємопов’язаному економічному просторі [2].

Закон України “Про інвестиційну діяльність” зазначає, що інвестиції – це всі види матеріальних та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається певний соціальний ефект. Згідно з цим Законом, суть інвестиційної діяльності полягає в розробці ідей, обґрунтування проекту, матеріально-технічного і фінансового забезпечення, управління діяльністю створеного об’єкта, включаючи його ліквідацію або перепрофілювання відповідно до умов, що змінюються, і можливостей досягнення інвестором поставлених цілей [1].

Інвестиційна діяльність на рівні національних суб’єктів господарювання порівняно з розвинутими європейськими країнами характеризується значною відсталістю, нестабільними темпами розвитку та нерівномірністю розподілу серед галузей, в яких функціонують об’єкти інвестиційної діяльності.

У комплексі проблем, пов’язаних із визначенням ролі інвестицій підприємства, в сучасних умовах більшого значення набуває процес управління інвестиціями підприємства, що визначає збільшення уваги до інформаційного забезпечення керівництва відповідними даними про інвестиції [3]. Він повинен бути представлений як цілісна організаційно-економічна система процесу інвестування, що є складовою частиною в загальній структурі господарського механізму підприємства. До структури цього механізму входять ринковий механізм саморегулювання та ціноутворення на основі попиту і пропозиції на інвестиційних ринках; держане нормативно-правове регулювання інвестиційної діяльності; внутрішній механізм регулювання інвестиційної діяльності підприємства (за основними напрямками інвестування здійснюється за допомогою розробленої інвестиційної стратегії та цільової інвестиційної політики, внутрішніх нормативів та вимог до інвестиційної діяльності за окремими її аспектами); система конкретних засобів управління, за допомогою яких передбачається досягнення конкретних результатів інвестиційної діяльності. Ефективний механізм здійснення підприємством інвестиційної діяльності дає змогу з максимальною швидкістю досягти поставлених цілей та вирішити основні завдання розвитку економіки підприємства, сприяє результативному вирішенню конкретних функцій управління інвестиційною діяльністю, повна і послідовна реалізація яких є надійною запорукою активної інвестиційної політики підприємства [4].

Існують певні стратегічні відмінності в управлінні інвестиційною діяльністю на різних етапах життєвого циклу підприємницької структури. Відправною точкою в обґрунтуванні інвестиційних рішень має бути інновація, втілення якої може надати системі нової якості. Це безпосередньо пов’язує інвестиційну політику зі змістом інноваційної стратегії і зумовлює зміну пріоритетів у процесі їх формування на різних стадіях життєвого циклу підприємства [2].

Основу інвестиційної діяльності підприємств складає реальне інвестування. Для більшості підприємств такий вид інвестування в сучасних умовах – єдиний правильний напрямок інвестиційної діяльності. Це визначає високу роль управління реальними інвестиціями в системі інвестиційної діяльності підприємства [3]. Це явище ще можна пояснити тим, що рівень розвитку та ступінь ліквідності фінансових активів підприємств, особливо цінних паперів, ще не надають можливості для раціонального та прибуткового розподілу інвестиційного капіталу не тільки внутрішніх, а і зовнішніх інвесторів за умов економічної та політичної нестабільності в країні. Це можна побачити, проаналізувавши на прикладі підприємств в місті Чернівці, їх інвестиційну діяльність за 2011 рік.

У 2011 році підприємствами та організаціями усіх форм власності у розвиток економіки міста за рахунок усіх джерел фінансування вкладено 747,8 млн. грн. капітальних інвестицій. Найвагомішу частку з них – 658,1 млн. грн. – складали інвестиції в основний капітал, або 36,9% усіх інвестицій в основний капітал по області.

У розвиток промисловості обсяг інвестицій в основний капітал збільшився майже на третину. На підприємствах з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води освоєно інвестицій в основний капітал більш ніж на 19,7%, а транспорту і зв’язку - у 2,7 рази. Підприємства, які займаються будівництвом, використали 18,9% усіх капіталовкладень, обсяги яких збільшилися у 2 рази.

У соціально-культурну сферу спрямовано 35,9% від загального обсягу інвестицій, з них у житлове будівництво - 89,2%. Обсяги інвестицій в соціально-культурну сферу збільшилися на 38,2%, в тому числі у сферу культури та спорту, відпочинку та розваг - у 3,2 рази, охорони здоров’я та надання соціальної допомоги - у 1,6 рази та у житлове будівництво - на 34,3%. Водночас скоротились обсяги інвестицій у сферу освіти - на 6%.

Проте вкрай назрілою є потреба щодо залучення інвестицій у впровадження екологічно чистих технологій та виробництв, енерго- та ресурсозберігаючих технологій у житлово-комунальному господарстві, розв’язання транспортного розвантаження центральної частини міста [8].

Як ми бачимо, в існуючій структурі державного апарату притаманна велика кількість проблем, успадкованих ще від колишнього Радянського Союзу, серед яких: громіздкий процес прийняття рішень, бюрократія і нечітке розмежування компетенції між урядовими відомствами. Відсутність стабільного і передбачуваного законодавчого середовища збільшує витрати і ризики, пов’язані з веденням бізнесу в України. Недоліки законодавчої бази створюють перешкоди для іноземних компаній, які вже відкрили свій бізнес в Україні і суттєво охолоджують бажання тих інвесторів, хто готовий вити в Україну. Основні проблеми стосуються не тільки численних невідповідностей і неузгодженостей в існуючих законодавчих актах, але й непередбачуваності змін, що можуть вноситися в законодавство, слабкого практичного втілення прийнятих законів і неефективного забезпечення їх дотримання, що, в свою чергу, викликане слабкістю і корумпованістю судової влади [5].

Вихід України з кризи вимагає розробки ефективної державної інвестиційної політики. Її необхідністю зумовлена перш за все тим, що інвестиції і пов’язані пов’язані з ними зрушення в економіці відіграють ключову роль у формуванні макроекономічних пропорцій. А інвестиційна політика підприємства – загальне керівництво з формування програми капіталовкладень, відбору проектів і фінансових рішень. Інвестиційна політика полягає у виборі та реалізації найбільш раціональних шляхів розширення і оновлення виробничого потенціалу, посилення конкурентних переваг [6].

Для проведення заходів щодо активізації інвестиційних процесів на підприємствах України спочатку треба здійснити їх аналіз за схемою «згори-вниз», починаючи з мегарівня (рівня країни) з метою дослідження характеру і стану інвестиційного клімату країни. Далі необхідно виконати так званий індустріальний аналіз макрорівня - специфічних секторів (регіонів, галузей) і завершити аналіз треба мікрорівнем – оцінка фінансового і економічного стану підприємства.

Покращити рівень активності інвестиційних процесів на підприємствах можна тільки за умов проведення заходів на всіх рівнях господарювання. Розглянемо детальніше ці заходи. На рівні країни повинно виконуватися наступне: збільшення обсягів державного інвестування при посиленні його цільової спрямованості, заохочення інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання шляхом створення плану дій щодо формування сприятливого інвестиційного клімату та упровадження при прийнятті Податкового кодексу України дієвих податкових та амортизаційних стимулів інвестиційної та інноваційної діяльності суб’єктів господарювання.

Основними заходами, що будуть сприяти активізації інвестиційних процесів на підприємствах, на регіональному рівні є наступні: стратегічне планування соціально-економічного розвитку регіону; реалізація регіональної інформаційної політики, спрямованої на формування сприятливого інвестиційного іміджу регіону [7].

Висновки. Загалом інвестиційна діяльність на підприємствах України є складною. Залучаючи до країни іноземний капітал, не слід забувати, що з нинішньої кризи Україну виведуть лише власні зусилля. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті у тій же сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід майже не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але призводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних підприємств з формальною іноземною участю, які претендують на пільгове оподаткування.

Можна запропонувати наступні напрямки удосконалення інвестиційної діяльності на підприємствах України:

1. Необхідно створити стійку законодавчу структуру оподаткування відповідно до міжнародних норм.

2. Податкові канікули у перехідній економіці можуть відігравати суттєву допоміжну роль на даному етапі створення бази ринкової діяльності у країні.

3. Ступінь передбачених податкових пільг за інвестований капітал і кредити потрібно обмежити.

4. Інвестиції, що дають право на стимулюваня, мають бути чітко визначені, а правила - максимально прості.

5. Стимули повинні вводитися тільки на обмежений період.

6. Податкові канікули слід використовувати лише на відповідні їхньому призначенню цілі, інакше вони можуть призвести до зловживань.

7. Країни з перехідною економікою будуть імпортувати капітал, тому податкова політика повинна забезпечити країнам-джерелам справедливу частку прибутку підприємств, що функціонують на їхній території.

8. Мережа податкових угод є важливою частиною податкової політики, спрямованої на залучення іноземних інвестицій. Існує дві категорії таких угод, розрахованих на стратегічні перспективи. Перша - угоди між країнами регіону й іншими країнами, друга - угоди між країнами регіону.

9. Податкова конкуренція - важливий чинник роботи з податковими стимулами.

Література

1. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 №1560- ВР.

2. Стадник В.В. Теоретико-методологічні основи інвестування розвитку підприємства// Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №1. – с. 60-68.

3. Ромашко О.М. Роль інвестиційної діяльності у формуванні прибутку підприємства// Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №12. – с. 107-112.

4. Черваньов Д.М. Управлінські складові здійснення інвестиційної діяльності на підприємствах України// Формування ринкових відносин в Україні. – 2011. - №11. – с. 85-87

5. Інвестиційна діяльність промислових підприємств// П.І. Шилепницький, Р.В. Дикан// Науковий вісник БДФА. Ек-ні науки: зб. наук. праць/ Міністерство фінансів України, Буковинська державна фінансова академія; гол. ред. В.В. Прядко. – Чернівці: Технодрук, 2009. – Вип. 3 Ч. II. – с.8-14

6. Сорока П.П. Економічний зміст інвестицій і інвестиційної діяльності підприємств// Держава та регіони. – 2010. - №4. – с.235-240

7. Кукарських А.Л. Активізація інвестиційних процесів на підприємствах України//Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених «Сучасний стан і проблеми інвестиційного розвитку» - Донецьк, ДонНТУ - 2011, с. 46-49.

8. http://www.city.cv.ua/ - Офіційний сайт міста Чернівці.