Економічні науки/

Кеверо Людмила

Науковий керівник : Безродна С.М.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

Впровадження інноваційних розробок в діяльності підприємств України

Розвиток суспільства та економічна стабільність залежить від ефективного розвитку науково-технічного прогресу в країні. Процеси інноваційної діяльності потребують дослідження та аналізу стану та перспектив впровадження інновацій на підприємствах, з метою оцінки ефективності регіонів України, їх впровадження суб’єктами господарювання та їх вплив на розвиток регіонів та економіки України в цілому.

Останнім часом опубліковано ряд робіт українських дослідників які аналізували особливості інноваційних процесів в економіці України, зокрема це Корнілова І.М. [2], Матійко С.А.[3], Лондар С.Л.[4], Шлюсарчик Б.[6], Вікулов В.С., Підлипчан О.А., Палиця С.В[5] та інші.

Мета статті полягає в дослідженні стану фінансування інноваційного розвитку підприємств України та виявленні перешкод в інноваційному розвитку підприємств з метою ефективного впровадження інновацій та розвитку науково-технічного прогресу.

На сучасному етапі розвитку суспільства стає більш значущим підвищення ролі нововведень, і це викликано, в першу чергу, підвищенням та більш жорсткою конкуренцією. Для багатьох керівників які бажають ефективно керувати підприємством поняття інноваційно розвинутого підприємства є досить актуальним в повсякчасному житті організацій.

На даний час в умовах жорсткої конкуренції на ринку національні підприємства втрачають свої позиції на ринку оскільки не мають змоги завойовувати нові ринки збуту продукції. Несприятлива ринкова кон’юнктура, застаріле обладнання, відсутність фінансування все це змушує багато підприємств скорочувати своє виробництво.

Активізація інноваційної діяльності має дуже важливе значення як на рівні підприємства, так і на рівні держави. Оскільки тільки при розвитку науки, техніки, технологій можливий випуск конкурентоспроможної продукції та послуг. Коли підприємство випереджає конкурентів в освоєнні досягнень науково-технічного прогресу, тільки тоді воно має змогу отримувати прибуток.

Розвиток інноваційної діяльності має велике значення не тільки для окремого підприємства, але і для збільшення економічного потенціалу держави, за допомогою збільшення обсягів випуску наукомісткої продукції.

Інноваційний процес займає весь період розвитку інновації від зародження ідеї, розробки та реалізації інновації у вигляді нового продукту, техніки та технології. Розробка інновації або зародження ідеї до розвитку інновації виникає тоді, коли створюються умови та виникає необхідність створити щось кардинально нове, для отримання більшого прибутку для підприємства. Використання в своїй діяльності інновацій дає значно підвищити рівень конкурентоспроможності, що на даний час є необхідною умовою для ефективного функціонування будь якого підприємства[2].

Інновація – це впровадження досягнень науки та техніки у виробництво з метою отримання максимального прибутку, завоювання нових ринків збуту за допомогою підвищення конкурентоспроможності продукції.

Досить важливою проблемою є також недостатній рівень фінансування та економічного стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності збоку держави [2].

Згідно з Законом України „Про наукову і науково-технічну діяльність” обсяги бюджетного фінансування науки повинні становити не менш ніж 1,7% ВВП[1]. Однак з кожним роком питома вага бюджетних асигнувань на наукові дослідження значно знижується. Так в 2002 році витрати на фундаментальні дослідження становили 424,9 млн. грн., а питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП становив – 1,11%, у 2003 році відповідно 491,2 млн. грн. та 1,24%, у 2004 році 629,7млн. грн. та 1,19%, 2005 році 902,1млн. грн.. та 1,09%, 2006 році 1141,0 млн. грн. та 0,98%, 2007 році 1504,0 млн. грн.. та 0,93%, в 2008 році 1927,4 млн.грн. та 0,90%, 2009 році 2156,1 млн. грн. та 0,87%, у 2010 році 2378,9 мнл.грн. та 085%. Вище перераховані цифри свідчать про збільшення фінансових відрахувань, але це пов’язане з підняттям цін на витрати при розробці інновації, а відсоток виконаних наукових та науково-технічних робіт у ВВП з кожним роком падає [3].

Розглянемо основні показники впровадження інновацій на промислових підприємствах.

Таблиця 1. Впровадження інновацій на промислових підприємствах

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Питома вага підприємств, що впроваджували інновації. %	18,4	20,8	13,4	30,4	37,1	34,9	31,8	31,9	26,2	23,5	21,9
Впроваджено нових технологічних процесів, процесів, тис. грн..	64	72	74	326	596	581	311	273	381	289	237
у т.ч. маловідходні, ресурсозберігаючі, тис.грн.	22	25	18	144	217	232	98	142	166	88	97
Освоєно виробництво інноваційних видів продукції, найменувань, тис.грн.	2052	4286	6672	612	998	833	538	597	477	426	296
з них нові види техніки, тис.грн.	66	68	32	160	244	98	125	114	115	75	78
Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової, %	5,9	3,9	4,5	9	14	16	15,5	12,9	9,9	4,5	7,7

Як бачимо з таблиці впровадження інноваційних технологій не є стабільним процесом на підприємствах України, питома вага яких то збільшується, то зменшується, найвищого розвитку набуло в 2004 році, що становить 37,1%, а найменшого у 2002- 13,4%, на даний час іде відхилення в сторону зменшення[4].

Підводячи підсумки бачимо, інновації так і не стали засобом підвищення конкурентоспроможності. Оцінка вартості інтелектуальних благ відбувається на деформованому ринку, відірвано від потенційного економічного ефекту від впровадження інновації. Це викривляє стимули для удосконалення виробництва інтелектуального продукту - основи інновації.

Підсумки інвестиційного та інноваційного розвитку України останніх років засвідчують підвищення ролі цілеспрямованої державної політики, орієнтованої на підтримку цілісності інноваційного процесу - від наукової розробки до інвестування масового виробництва.

Тенденції інноваційної діяльності останніх років засвідчують необхідність державної підтримки фінансової політики у виробничій сфері та спрямування ії у річище стратегічних структурних пріоритетів на формування сучасних чинників конкурентоспроможності національної економіки.

Узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду у вирішенні завдань щодо досягнення конкурентоспроможності виробництва свідчить, що ця проблема за своєю важливістю і складністю належить до національних проблем, які повинні вирішуватися на всіх рівнях управління економікою і насамперед, — на державному[6].

Однак, в Україні дотепер не здійснюються на національному рівні будь-які спеціальні заходи для вирішення цієї проблеми. Немає закону, що регламентував би правові основи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції і послуг на різних рівнях управління. Більше того, Україна не має не тільки спеціального закону про конкурентоспроможність, а навіть концепції державної політики щодо забезпечення конкурентоспроможності і відповідної програми уряду, які визначали б основні цілі, напрямки, принципи, форми і методи її здійснення, а також необхідність створення відповідної законодавчої та інституційно-організаційної бази державної підтримки і стимулювання підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції (послуг).

Можна виділити основні шляхи активізації інноваційної діяльності в Україні на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки:

· по-перше, розробку і запровадження механізму надання пільг промисловим підприємствам, які впроваджують і реалізують інноваційну продукцію;

· по-друге, поширення практики надання інноваційним підприємств середньострокових кредитів зі знижкою кредитної ставки.

Реалізація запропонованих напрямків активізації інноваційної діяльності в Україні дасть змогу значно підвищити рівень інноваційної активності промислових підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні і залученні зовнішні інвестиції на інноваційну діяльність.

Список використаної літератури:

1. Закон України « Про наукову і науково-технічну діяльність» [Електронний-ресурс].щ–жРежим-доступу: http://www.osvita.org.ua/pravo/law_06/

2. Корнілова І.М. Види інноваційних стратегій та особливості їхнього виконання вітчизняними підприємствами / І.М. Корнілова // Формування ринкових відносин в Україні.- 2011, №3.- с. 79-86.

3. Матійко С.А. Завдання державної політики щодо розвитку національної інноваційної системи /С.А. Матійко// Економіка та держава. – 2010, №11, с. 97-99.

4. Лондар С.Л. інноваційна діяльність в умовах вітчизняного економічного середовища/ С.Л. Лондар// Наукові праці НДФІ. 2010, №1, с. 67-79.

5. Палиця С.В. Інноваційна діяльність в Україні/ С.В. Палиця// Економіка та держава. -2008, № 10, с.52-53.

6. Шлюсарчик Б. Умови інновацій підприємств у сучасній ринковій економіці/ Б. Шлюсарчик// Держава та регіон. 2009, №3, с. 206-210.