Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

К.е.н. Чернишова Л.О., Козуб В.О., Матвієнко К.О.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, Україна

Державне стимулювання інвестиційної діяльності в Україні

У сучасних умовах короткострокові та довгострокові інвестиції є важливим засобом послаблення наслідків та формування передумов виходу з економічної кризи. Вони забезпечують структурні зрушення в національній економіці та формують принципи науково-технічного прогресу.

В процесі формування оптимальної галузевої структури національної економіки інвестиції виконують важливу структуротвірну функцію. Від того, в які сфери, галузі або види виробництва спрямовуються реальні, фінансові та інтелектуальні інвестиції залежить майбутня структура економіки країни. Інвестиції можуть бути спрямовані в малоперспективні сфери, галузі або види підприємств, що може призвести до відхилення структури економіки від оптимального стану і неефективного використання обмежених ресурсів. Тому для досягнення стабільного економічного зростання інвестиційні ресурси повинні забезпечувати максимальний економічний ефект та підвищення конкурентоспроможності економіки країни.

Результати аналізу статистичної звітності характеризують, що в Україні останнім часом інвестиційне спрямування здебільшого відповідає пріоритетним галузям економіки. Так, приріст іноземного капіталу в першому півріччі 2011 року спостерігався на підприємствах промисловості в сумі 857,3 млн. дол. США, на будівельних підприємствах – 627,3 млн. дол. США, на підприємствах, які здійснюють операції з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям, – 399,7 млн. дол. США, а також в установах фінансової діяльності – 235,6 млн. дол. США [2].

Однак, в подальшому, при визначенні галузевої структури інвестиційного спрямування в Україні, на нашу думку, необхідно застосовувати механізм державного регуляторного впливу. Оскільки основною метою будь-якої інвестиційної діяльності здебільшого є максимізація отриманих прибутків, то без активної державної політики, інвестиційна діяльність буде характеризуватися постійними «переливами» капіталу (як в грошовому, так і у реальному виразах) з галузі в галузь, від підприємства до підприємства.

Елементи державного впливу повинні бути спрямовані саме на розвиток галузей, пов'язаних з виробництвом готової продукції, та, особливо, з розвитком сфери послуг. Результатом цього впливу повинна стати інноваційно-інвестиційна модель розвитку галузевої структури економіки країни. Покращення структури національної економіки в територіальному (регіональному) розрізі також забезпечується шляхом активізації інвестиційної активності держави або приватних інвестицій у розвиток територіальних утворень.

З огляду на це, в Україні основним напрямом державної політики повинно стати більш активне застосування різних форм податкового стимулювання інвестиційної діяльності. На особливу увагу заслуговує виокремлення режиму пільгового оподаткування інвестиційної діяльності та застосування спеціально розроблених відносних показників оцінки його ефективності, яка дозволила встановити, що надання «податкових канікул» підприємствам є значно ефективнішим, ніж зменшення ставки податку на прибуток [1].

Економічний ефект від надання податкових пільг значною мірою залежить від галузевих особливостей підприємств (частки експорту продукції, трудомісткості виробництва, рентабельності продажу). Це зумовлено тим, що зміна ставок різних податків для підприємств різних галузей призводить до різних наслідків.

У нинішніх умовах за відсутності конкуренції та достатньої кількості на ринку товарів вітчизняного виробництва, при розбалансованому фінансовому господарстві непрямі податки ведуть до загального підвищення цін і є суттєвим чинником інфляції, бо переважно включаються в ціну товару як надбавка до неї (ПДВ, акцизи) або відносяться до витрат виробництва.

Ефективною формою податкового стимулювання інвестиційної діяльності також є інвестиційний податковий кредит, який широко використовують у західних країнах для оновлення основних фондів. За своєю суттю інвестиційний податковий кредит є фінансуванням приватного бізнесу, а за змістом — це податкова знижка. Інвестиційний податковий кредит розраховується в процентах від вартості обладнання і віднімається від суми податку або доходу, що оподатковується [1].

В Україні законодавством не передбачено застосування ні інвестиційного податкового кредиту, ні податкового кредиту на дослідження. Були запроваджені пільги стосовно прибутку, який оподатковується у розмірі 50% від діючої ставки податку протягом перших трьох років, від реалізації інноваційної продукції, якщо вона такою визнана відповідними установами.

Таким чином, можна констатувати, що реформування державної політики в Україні треба спрямувати на створення конкурентоспроможного податкового режиму, який забезпечить збереження власного капіталу в межах держави, активізацію використання вільних коштів юридичних і фізичних осіб, а також взаємовигідні умови для залучення іноземного капіталу. Реалізація податкової реформи дасть змогу створити сприятливі умови для здійснення інвестиційної діяльності і виробничих процесів загалом.

Література:

1. Іващенко, Л. А. Інвестиційний податковий кредит як перспективне джерело фінансування інвестицій підприємств [Текст] / Л. А. Іващенко // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – № 6. – С. 14–18.

2. Статистична інформація щодо основних показників соціально-економічного розвитку України [Електроні дані]. – Режим доступу : <http://www.ukrstat.gov.ua>.