Экономические науки/5.Управление трудовыми ресурсами

Стрембіцька Л.Л.

Уманський державний педагогічний університет, Україна

Трудовий менталітет як чинник конкурентоспроможності робочої сили

Цільові орієнтири щодо підвищення конкурентоспроможності національної робочої сили як невід’ємного чинника економічного зростання та підвищення рівня життя вимагають пошуку всіх її складових елементів. Сучасні погляди на дослідження соціально-економічних явищ та процесів вимагають врахування дії всієї системи чинників, що здатні пояснити їх перебіг в конкретних соціально-економічних умовах. Серед чинників, що здатні впливати на конкурентоспроможність робочої сили, досить суттєвим є трудовий менталітет нації та окремо взятого індивіда.

В загальному розумінні менталітет – це сформований спосіб світосприйняття та поведінки людей, що визначає життєві установки, цінності та способи їх досягнення. Трудовий менталітет є соціально-економічною категорією, що проявляється в процесі праці і характеризує рівень трудової свідомості робочої сили. Трудовий менталітет, як і менталітет в цілому, формується під впливом тривалих історичних обставин, культурного та духовного розвитку нації, тому менталітет є одним з суспільних інститутів, що найважче змінюються.

В цілому особливості українського трудового менталітету формуються під впливом:

- соціально-економічного рівня розвитку країни;

- соціально-психологічних особливостей населення;

- соціально-демографічного статусу населення.

Проблема формування трудового менталітету ринкового типу тісно корелює з проблемою конкурентоспроможності робочої сили, оскільки усвідомлення і готовність до високої трудової активності, реалізації трудового потенціалу, інноваційності, що є гарантією її конкурентоспроможності, потребує змін в установках та цінностях, які є характерними для переважної більшості українських громадян.

Трудовий менталітет на рівні певної організації є результатом дії мотиваційного середовища, сформованого в ній, і чим ефективнішим буде мотиваційне середовище, тим більше стимулів буде мати робоча сила щодо реалізації свого трудового потенціалу, що в свою чергу сприятиме реалізації її конкурентоспроможності.

В протилежному випадку неефективність мотиваційного середовища та руйнація трудових цінностей призводить до погіршення якості трудового потенціалу, відкидає робочу силу на вторинний ринок праці, супроводжується масштабними кризовими наслідками та негативно відбивається на якісних складових трудового менталітету.

На сучасному етапі найбільш суттєвими чинниками, що справляють негативний вплив на формування трудового менталітету та переносять дію на зниження конкурентоспроможності робочої сили, є:

- відсутність тривалих історичних обставин формування реальних господарів, на відміну від розвинених країн світу;

- відсутність правової дисципліни в широкому та вузькому розуміннях, що проявляється перш за все в незадовільних умовах ведення бізнесу, декларативності значної частини трудового законодавства, низькій трудовій дисципліні на мікрорівні;

- надмірний рівень диференціації населення за доходами;

- відсутність гарантованості високих життєвих стандартів в результаті трудової діяльності;

- нераціональне співвідношення між соціальними трансфертами та трудовими доходами;

- поглиблення відчуження працівників від засобів праці, що по суті є ознакою зростання експлуатації найманої праці;

- соціальна незахищеність працівника в разі погіршення стану здоров’я;

- відсутність високих стандартів соціально-побутової інфраструктурі на виробництві;

- відсутність фінансових стимулів у роботодавців щодо розвитку персоналу;

- неготовність на рівні держави реалізувати інноваційні ідеї;

- не сформованість в суспільстві ідей та культури соціально-відповідального бізнесу;

- неналагодженість між бізнесом та державою цивілізованих партнерських відносин, здатних сприяти соціальній згуртованості українського суспільства;

- наявність значної частки депресивних районів з дуже низькою ємністю праці, особливо це стосується сільських територій.

Перелічені вище обставини є вирішальними в плані дезорієнтації робочої сили щодо формування трудового менталітету ринкового типу, оскільки за своєю суттю є проявом неефективності ринкових перетворень в Україні і вимагають якнайскорішого вирішення з метою подолання відчуження в системі ефективної суспільно-корисної праці та робочої сили. Подолання вказаних негативних явищ сприятиме трансформації трудового менталітету ринкового типу та розвитку внутрішніх спонукальних мотивів щодо підвищення конкурентоспроможності робочої сили.

Вирішальним кроком трансформації трудового менталітету має бути посилення вагомості трудового доходу в доходах населення на основі збільшення реальної заробітної плати та встановлення обґрунтованої міжгалузевої диференціації в її рівнях.

Також першочергової уваги потребує популяризація і впровадження корпоративної культури та ідей соціально відповідального бізнесу; формування внутрішньо відповідального працівника перед суспільством та собою, здатного усвідомити визначальною свою роль в тому, яким буде його позиціонування на ринку праці в поточний момент часу та на перспективу.