Экономические науки/6.Маркетинг и менеджмент.

Корчак А.С., Раца О.Б.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Проблеми правового захисту торгових марок в Україні

В умовах формування національного законодавства, що регулює питання промислової власності, виникає ціла низка практичних питань, вирішення яких потребує глибоких теоретичних розробок та вироблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо створення та формування нової системи захисту об’єктів промислової власності, зокрема і торговельних марок. І хоча сьогодні в Україні сформовано організаційну структуру органів, які забезпечують діяльність у сфері правової охорони та захисту прав власників охоронних документів, однак негативні явища у сфері правової охорони та захисту торговельних марок потребують створення нової інфраструктури, систематизації державних управлінських функцій у цій сфері, адекватного їх перерозподілу між органами виконавчої влади [1, 42-43].

Аналіз системи законодавства у галузі охорони торговельних марок є актуальним і необхідним як для вирішення сучасних проблем щодо удосконалення законодавства у цій галузі, так і для формування певних напрямів його подальшого розвитку і вдосконалення з урахуванням майбутніх вимог до форми існування і способів функціонування торговельної марки. Тому необхідним є дослідження законодавства України у сфері промислової власності, що регулює охорону та захист торговельних марок [3, 2].

Окрему групу норм законодавства у сфері правового регулювання торговельних марок становлять норми, які регулюють захист прав на торговельні марки, причому відносини, що виникають до моменту отримання правової охорони, регулюються адміністративно-правовими засобами на підставі адміністративних норм, а ті, що виникають на стадії використання торговельної марки, регулюються здебільшого нормами адміністративного, цивільного, господарського, цивільно-процесуального права.

Торговельна марка як засіб індивідуалізації товарів і послуг — це об’єкт господарських правовідносин, суб’єктом права на який можуть бути юридичні та фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність. Позначення, яке є основою торговельної марки, є об’єктом цивільних правовідносин, зокрема авторського права, а суб’єктом права на нього є фізична особа, яка його розробила, — автор. Однак торговельні марки не визнаються об’єктами авторських прав. Позначення, що реєструються як торговельні марки, можуть відповідати всім вимогам, які висуваються до об’єктів авторських прав. Однак якщо автор дав згоду на використання створеного ним твору як торговельної марки, то він не набуває у зв’язку з цим жодних додаткових прав чи переваг. Сферою авторських прав обмежується лише правова охорона його особистих немайнових і майнових інтересів [4, 112].

Серед справ щодо захисту інтелектуальної власності, що перебувають на розгляді в українських судах левова частка стосується захисту торгових марок. Основними проблемами є співіснування торгових марок та географічних позначень, захист від контрафактної продукції, недобросовісна конкуренція тощо.

Недобросовісна конкуренція карається, інтелектуальна власність, як і приватне майно, захищається від будь яких зазіхань. Прикладом може бути Франція, яка захищає на всіх рівнях власну торговельну марку «Шампанське» й «Коньяк». Аргументація: ця продукція може виготовлятися лише у відповідних провінціях цієї держави, звідки і пішла географічна назва напоїв. У нас можна зустріти кілька видів «Миргородської», «Лужанської», «Трускавецької» та іншої продукції. Поряд із оригіналом, на ринку маса підробок. Спритні ділки користуються відомими брендами і недосконалістю законодавства щодо захисту інтелектуальної власності та використання географічних позначень у назві торгової марки. Виробники контрафактної продукції завдають збитків споживачам та виробникам оригінальних товарів, а іноді завдають невиправної шкоди довкіллю [5].

Також величезною проблемою постає так зване «клонування» товарів. Зазвичай зовнішнє оформлення «клонів» нічим не поступається оригіналу. Тому розібратися, який товар справжній, а який – ні, споживачеві буває дуже складно. Західні підприємства більш досвідчені, ніж вітчизняні, а тому всі майнові й інтелектуальні права захищають комплексно і в цілому.

Деякі підприємці випускають свою продукцію, не захистивши право на торгову марку. У той самий час інший виробник, випускаючи на ринок аналогічну продукцію, захистив себе реєстрацією своєї торгової марки. У випадку судового розгляду між підприємцями, що використовують у своїй діяльності схожі позначення (торгові марки), переможцем вийде конкурент, що випускає товар зі схожим дизайном і вийшов на ринок набагато пізніше, проте має свідоцтво про державну реєстрацію цієї (схожої) торгової марки.

В Україні, за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 травня 2003 року, боротися з правопорушеннями в сфері інтелектуальної власності покликані: Державний департамент інтелектуальної власності, а також міністерства освіти і науки, іноземних справ, внутрішніх справ, юстиції, економіки та з питань європейської інтеграції, культури і мистецтв, а також Служба безпеки, Державна митна служба, Державна податкова адміністрація, Антимонопольний комітет, Державний комітет з питань технічного регулювання і споживчої політики [2, 20].

Відповідно до українського законодавства про адміністративні порушення, незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення чи імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені має наслідком накладення значних штрафних санкцій (від 30 до 44 неоподаткованих мінімумів доходів громадян) з можливою конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини. За неправомірне використання товарного знаку, фірмового найменування чи позначення товару існує також кримінальна відповідальність.

Отже, торгова марка потребує у нас досить впливового цивілізованого законодавчого захисту. Тому необхідно прописати стратегію розвитку вітчизняних брендів та зрозуміти, яким чином ми зможемо захистити свої інтелектуальні права в умовах входження до світового співтовариства, як гармонізувати вітчизняне законодавство зі світовим. Реєстрація знаків для товарів і послуг – це правильний і вкрай необхідний крок. Удосконалення цієї процедури стане ще одним кроком у бік розвитку правової держави.

Література:

1. Можаровська Н.О. Актуальні проблеми законодавства України у сфері адміністративно-правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності / Н. О. Можаровська // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 8(128). — С. 42.

2. Можаровська Н.О.Європейська інтеграція в контексті адміністративно-правової охорони та захисту промислової власності від проявів недобросовісної конкуренції / Н. О. Можаровська // Юриспруденція : теорія і практика. Центр правових досліджень Фурси. — 2006. — № 10(24). — С. 20.

3. Можаровська Н. О. Історична ретроспекція виникнення правової охорони знаків для товарів та послуг в Україні / Н. О. Можаровська // Юриспруденція : теорія і практика. Центр правових досліджень Фурси. — 2007. — № 7 (33). — С. 2.

4. Бошицький Ю. Л. Право інтелектуальної власності : навч. посіб. / Ю. Л. Бошицький. — К., 2007. – 488 с.

5. Левчун О. Захист торгових марок /О. Левчун // Юридична газета. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.yur-gazeta.com.