Экономические науки/7. Учёт и аудит

 

к.е.н. Даценко А.В., Тарасенко О.М., Єфремова О.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Необхідність запровадження внутрішнього аудиту в системі державного внутрішнього контролю

Важливим інструментом для попередження та запобігання фінансових порушень, який вирішує за­вдання з удосконалення системи внутрішнього контролю та управління в установі, попереджує факти незаконного та неефективного викорис­тання бюджетних ресурсів, запобігає виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності відповід­ної установи  є внутрішній аудит.

Нажаль, в Україні, значення внутрішнього аудиту  як самостійного виду контролю недооцінюється. На світовому ж рівні, внутрішній аудит стрімко розвивається і його функції давно вийшли за межі, що визначені перевіркою достовірності звітності та дотримання чинного законодавства. З'явилися нові напрямки та види діяльності внутрішніх аудиторів:

-                     оцінка ризиків та системи прийняття управлінських рішень;

-                     оцінка ефективності діяльності, як в цілому компанії, так і її підрозділів;

-                      оцінка виконання розпоряджень керівництва.

У вітчизняній літературі приділяється значна увага дослідженню внутрішнього аудиту. В працях М.В. Бариніної, А.В. Мамишева, О.А. Петрик, О.Ю. Редько, В.С. Рудницький, М.І. Сивульського, І.Я, Чугунова, В.М. Федосова та інших вчених і практиків досліджуються теоретичні і практичні проблеми внутрішнього аудиту в органах державного сектору. Проте, сьогодні особливого значення набувають питання, пов’язані з дослідженням шляхів удосконалення внутрішнього аудиту, як системи оцінювання  діяльності бюджетних установ.

Впевненості керівника бюджетної установи сприя­тиме діяльність із внутрішнього аудиту  щодо достовірності про ефективне та раціональне формування та використан­ня бюджетних ресурсів. Саме такі гарантії може надати внутрішній аудит як інструмент оперативного реагування на виникнення або загрозу виникнення фактів незаконного, неефективного та нерезультатив­ного формування та використання бюджетних ресурсів[1].

Метою статті є вивчення саме перспективної діяльності внутрішнього аудиту в системі управління бюджетних установ та вирішення проблем формування критеріїв при їх оцінюванні.

Внутрішній аудит - це незалежна експертна діяльність аудиторської служби (відділу внутрішнього аудиту, аудитора) суб'єкта господарювання для перевірки і оцінки адекватності, ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов'язків працівниками[2].

На сьогодні, у вітчизняних бюджетних установах, внутрішній аудит, в європейсько­му значенні, не здійснюється. Концепцією розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року, схваленою розпорядженням Кабінету міністрів України від 24.05.05 р. № 158, та Планом заходів щодо реалі­зації цієї Концепції, затвердженим розпоряджен­ням Кабміну від 22.10.08 р. № 1347, розробленими на виконання ст. 26 БК, передбачено запровадження у 2012 році внутрішнього аудиту в усіх розпоряд­ників бюджетних коштів[3].

 Однак, необхідність запровадження в бюджетних уста­новах внутрішнього аудиту, обумовлена не лише загальним становищем України - нестабільніс­тю законодавства, наслідками фінансової кризи, зростанням податкових зборів та дефіцитом бю­джету, а й ситуацією, що на сьогодні склалася в Україні, в сис­темі контролю за бюджетними ресурсами, який поки що переважає фіскальний (подальший) контроль (близько 70 %), і лише незначна частка припадає на попередній і поточний контроль[1].

На відміну від внутрішнього контролю, внутрішній аудит має надавати незалежні та об'єктивні гарантії і консультації, спрямовані на удосконалення діяльності органів державного і комунального сектору, підвищення ефективності процесів управління, сприяння досягненню мети такими органами. Підкреслимо, що в інших країнах існують централізований і децентралізований варіанти побудови системи внутрішнього контролю державних фінансів. Проте, Україна схиляється до централізованого типу системи внутрішнього контролю державних фінансів на чолі з Міністерством фінансів та підпорядкованими йому Головним контрольно-ревізійним управлінням і Державним казначейством[4;5].

Більшість науковців і практиків, які проводять дослідження в цій сфері, констатують, що система внутрішнього контролю державних фінансів не відповідає вимогам світових стандартів, через, переважно, використання інспектування, яке передбачає подальший контроль за використанням і збереженням фінансових ресурсів, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності органів державного і комунального сектору, а також має фіскальну спрямованість - забезпечує  виявлення  фактів  порушення  законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових та матеріально відповідальних осіб[3; 5].

Отже, для бюджетних установ, які фінансу­ються безпосередньо з державного бюдже­ту, внутрішній аудит сприятиме ефективному та раціональному формуванню і вико­ристанню бюджетних коштів, оперативному реагуванню на виникнення або загрозу ви­никнення фактів незаконного, неефектив­ного та нерезультативного їх використання, а також удосконаленню системи управління та прозорості прийняття управлінських рі­шень при виконанні покладених на устано­ви завдань.

Таким чином, внутрішній аудит має оцінювати: ефективність функціонування системи внутріш­нього контролю, ступінь виконання і досягнення цілей, визна­чених у стратегічних та річних планах, ефективність планування та виконання бюджет­них програм і результатів їх виконання, якість надання адміністративних послуг та ви­конання установою контрольно-наглядових функцій, стан збереження активів та інформації, стан управління державним майном, правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звіт­ності, ризики, які негативно впливають на виконання функцій і завдань установи.

Водночас, для організації ефективності внутріш­нього аудиту мають бути забезпечені відповід­ні умови. Внутрішній аудит установи потребує періодич­ного проведення внутрішнього та зовнішнього оцінювання його якості, що дасть можливість керівнику бути впевненим у збалансованості системи внутрішнього контролю в установі.

Критеріями зовнішньої та внутрішньої оцінки якості внутрішнього аудиту мають бути: економність та ефективність - досягнення най­кращого результату при використанні визна­ченого або мінімального обсягу матеріальних і фінансових ресурсів, результативність - ступінь досягнення мети внутрішнього аудиту і співвідношення заплано­ваних результатів діяльності з фактичними та законність - відповідність усіх аспектів діяль­ності підрозділу внутрішнього аудиту згідно вимогам законодавства.

З вище зазначеного, можна зробити висновок, що запровадження внутрішнього аудиту та формування критеріїв оцінки якості дотримання вимог чинного законодавства, економії бюджетних активів, що, в свою чергу, призведе до покращення результативних показників, як в окремій структурній одиниці, так і в системі загалом в бю­джетних установах, має сприяти покращенню ефективного та раціонального формування, використання бюджетних ресурсів та посиленню результативності системи управління в бюджет­них установах.

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1.   Тимохін М. Державний внутрішній аудит – нова форма контролю / М. Тимохін // Баланс-Бюджет. - 2011. - № 40 С. 23-26

2.   Грицевич В.О. Внутрішній аудит як самостійний вид контролю в органах державного сектора України / В.О. Грицевич // Вісник ЖДТУ - 2010. - №3 (53) С. 67-69

3.   Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року, схвалена розпорядженням КМУ від 24.05.05 р. № 158, та Планом заходів щодо реалі­зації цієї Концепції, затвердженим розпоряджен­ням КМУ від 22.10.08 р. № 1347.

4.   Рядська В.В., Петраков Я.В. Аудит: Навч.пос. -  К.: Центр учбової літератури, 2008. - 416с.

5.   Кодекс етики (Загальні моральні принципи професійної діяльності працівників державної контрольно-ревізійної служби), схвалений протоколом загальних зборів трудового колективу ГоловКРУ від 09.09.09. №4.