Экономические науки/7.Учет и
аудит
Князюк
І.О., науковий
керівник: Кудирко О.М.
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Передумовою
ефективного розвитку будь-якого підприємства, незалежно від форми власності, є
функціонування системи внутрішнього контролю. Однак на практиці виникає багато
питань та проблем. Як відомо, внутрішній контроль присутній на кожному
господарстві, але ефективність його забезпечується не завжди. Так, невеликі підприємства
найчастіше не мають достатнього персоналу, матеріальних ресурсів та рівня знань
управлінців для організації необхідної системи внутрішнього контролю. Навіть
володіючи достатньою базою, можуть бути погано керовані, і, як наслідок, великі
затрати, понесені на організацію контролю, не дадуть бажаних результатів.
Метою написання даної роботи є відображення недоліків розвитку
внутрішнього аудиту в Україні та розробка пропозицій щодо їх усунення.
Значний внесок у розвиток внутрішнього аудиту належить таким вченим як: Білоусов А., Бутинець Ф.Ф., Баришніков
Н.П., Богомолов А.М., Бурцев В.В, Васильєва М., Гніденко Н.А., Грицак Н., Жминько С.И., Каменська Т.О., Кірєєв О.І., та іншим. В
наведених працях було відзначено, що внутрішній аудит є особливою формою
контролю, основою планування обсягу незалежного зовнішнього аудиту та
обумовлений внутрішніми проблемами підприємства. Згаданими авторами по різному
розглядається суть і завдання внутрішнього аудиту, але всі вони згодні з тим,
що внутрішній аудит є одним із найважливіших інструментів вирішення проблем,
пов’язаних з визначенням майбутніх ризиків ситуацій, що склалися на
підприємстві, їх оцінкою, а також наданням відповідних управлінських
рекомендацій по усуненню цих ризиків.
Для української
практики поняття «внутрішній аудит» – нове, воно неопрацьоване теоретично і майже не
застосовується практично. Внутрішній аудит має функціонувати як незалежна
діяльність на підприємстві. Його організовує керівництво підприємства для перевірки та оцінки роботи
окремих підрозділів, служб, об'єктів обліку тощо. Мета внутрішнього аудиту – сприяти ефективному виконанню завдань і
цілей, задля яких функціонує підприємство. Внутрішній аудит можуть проводити
аудитори, які працюють безпосередньо на даному підприємстві. У невеликих
підприємствах може й не бути штатних аудиторів. Ефективність діяльності
внутрішнього аудиту в Україні визначається рівнем його організації.
В нашій країні,
найбільшу проблему становить методичне забезпечення внутрішнього аудиту, так як
стандартів щодо його регулювання не встановлено. Тому, деякі питання щодо
раціональної організації внутрішнього аудиту залишаються невисвітленими і
потребують подальшого вивчення.
Розглядаючи питання
про форму організації служби внутрішнього аудиту на конкретному підприємстві,
слід підкреслити, що це питання також має вирішуватися власником або керівником
залежно від мети і завдань, поставлених перед цією службою. У будь-якому разі
служба внутрішнього аудиту має бути укомплектована кваліфікованими кадрами, які
зможуть виконувати покладені на них функціональні обов’язки. Набагато важливіше
місце служби внутрішнього аудиту в організаційній структурі підприємства,
оскільки від цього значною мірою залежить ступінь об’єктивності результатів її
діяльності. Основна ознака, за якою внутрішній аудит відрізняють від
зовнішнього, полягає в тому, що він залежний, тобто підпорядкований керівництву
тієї фірми, де він провадиться. Проте об’єктивність внутрішнього аудиту
забезпечується ступенем його незалежності в організаційній структурі управління
підприємством [1, С. 54-57].
В умовах економічної кризи ефективність
діяльності підприємства багато в чому залежить від організації системи
внутрішнього контролю. Основним аспектом будь-якої діяльності в тому числі
внутрішнього аудиту зокрема є нормативне забезпечення. В Україні майже відсутнє
методичне забезпечення внутрішнього аудиту. Це у свою чергу призводить до
недоліків при проведені аудиту. Становлення зовнішнього аудиту в Україні вже відбулося, але
вітчизняний внутрішній аудит і в професіональному, і в законодавчому, і в
інституціональному аспектах знаходиться ще в початковому стані розвитку.
Стандартів, що регулюють функціонування внутрішнього аудиту в Україні немає (за
винятком нормативних документів НБУ з регламентації внутрішнього аудиту в
комерційних банках України), і це зменшує поширення передового досвіду в цій
сфері діяльності на інших підприємствах. З іншого боку, відсутність будь-яких
обмежень на зміст і форми проведення внутрішнього аудиту стимулює розробку
суб’єктами господарювання власних форм реалізації його функцій.
Належний внутрішній аудит має фіксувати та
відслідковувати дотримання суб’єктами контролю вимог чинних законодавчих і
нормативних актів щодо ефективності та цільового використання бюджетних або
власних коштів, збереження майна, правомірність та ефективність використання
фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, достовірності бухгалтерського
обліку і звітності тощо [2, С. 88-96].
Не слід забувати про такий аспект, як
розробка методик внутрішнього аудиту, робочої документації. Такі документи на
підприємстві можна оформити у вигляді корпоративних стандартів, що значно
полегшить роботу внутрішніх аудиторів та сприятиме усвідомленню управлінським
складом підприємства тієї інформації,
що надає аудит [3, С.3-7].
До проблемних аспектів внутрішнього аудиту
слід віднести:
- недостатню
кількість методичних розробок з аудиторського контролю;
- неефективність
діючої нормативно-правової бази в питанні внутрішнього аудиту;
- брак достатнього
досвіду аудиторської діяльності;
- недостатню
кількість кваліфікованих аудиторських кадрів;
- відсутність
типових форм документів з аудиту в цілому та внутрішнього аудиту.
Перераховані проблемні аспекти розвитку
внутрішнього аудиту в Україні призводять до меншої ефективності здійснення
внутрішнього аудиту на підприємстві та недовіри до такої системи. Хоча із
впровадженням внутрішнього аудиту фірма має істотні переваги, зокрема:
виявлення резервів засобів та джерел підприємства, розробка рекомендацій щодо
удосконалення системи обліку на підприємстві, що в кінцевому випадку призведе
до економії витрат. Ефективна система внутрішнього аудиту на підприємстві
значно підвищить зацікавленість інвесторів до таких підприємств [4, С.25-30].
Отже, до основних проблем розвитку
внутрішнього аудиту в Україні слід віднести насамперед недостатнє нормативне та
методологічне забезпечення, що спричиняє полеміку в самих принципах, методах,
методології та процедурах внутрішнього аудиту. Також не слід забувати про
відсутність внутрішніх розробок щодо організації та методики внутрішнього
аудиту на підприємстві.
Таким чином, першочерговим завданнями є:
- удосконалення
законодавчого регулювання внутрішнього аудиту;
- визначення на
методичному рівні принципів внутрішнього аудиту;
- подальша розробка
і впровадження нормативів внутрішнього аудиту;
- поліпшення
методики та організації внутрішнього аудиту, його якості;
- ідентифікація і
усунення «слабких» місць в системі управління;
- оцінка
ефективності інформаційних систем підприємства;
- контроль за
виконанням управлінських рішень та поточної діяльності окремих структурних
підрозділів підприємства;
- попередження
шахрайств, помилок недоліків.
Література:
1.Макеєва О. Перспективи розвитку внутрішнього аудиту в Україні / О. Макеєва // Економіст. – 2010. – №6. –
С. 54-57.
2.Бурцев В.В. Організація
внутрішнього аудиту / В.В Бурцев // Бухгалтерський облік і аудит - 2010. - №6. - С. 88-96.
3.Кодацький В.П. Проблеми внутрішнього
аудиту / В.П. Кодацький // Економіка. Фінанси. Право - 2011. - №6 - С.3-7.
4.Бурцев В. Організація внутрішнього аудиту в компанії
/ В. Бурцев // Фінансовий ринок України. - 2011. - №2. - С.25-30.