Вінницький торговельно-економічний
інститут
Київського національного
торговельно-економічного університету
Методика складання кошторису бюджетних установ
Становлення ринкових відносин в Україні зумовлює
удосконалення механізмів управління бюджетними установами. Бюджетні установи та
організації забезпечують виконання покладених на державу функції. Місією
суб’єктів господарювання бюджетної сфери є задоволення соціальних, культурних
та інших потреб суспільства. Діяльність цих установ фінансується за рахунок
коштів державного та місцевих бюджетів, які надаються їм безповоротно. Виникає
об’єктивна необхідність ефективного управління рухом бюджетних коштів і
майна, придбаного за їхній рахунок.
Управлінські рішення
є дієвими лише при чіткому плануванні, раціональній організації системи
бухгалтерського обліку, оперативному контролі та здійсненні факторного аналізу.
Для
забезпечення цільового та ефективного використання бюджетних коштів особливе
значення має налагодження системи бухгалтерського обліку в бюджетних установах.
Це питання набирає більшої значущості в процесі наближення національної системи
бухгалтерського обліку бюджетних установ до міжнародних
стандартів обліку та звітності.
Кошторис бюджетних установ є складовою місцевого
бюджету бюджетної системи країни. Тому актуальним завданням бюджетної системи є
удосконалення механізму формування та реалізації кошторису бюджетних установ.
Важливу роль в управлінні діяльністю бюджетних установ відіграють раціональна
організація та методика обліку й аналізу результатів виконання кошторису.
Значний вклад в
теорію та методології бюджетного планування внесли О.І. Барановський, Л.М.
Безгубенко, Й.М. Безкид, С.А. Буковинський, О.Д. Василик, І.І. Гейдор, Л.П.
Гордєєв, І.І. Дьяков, Н.І. Деркач, А.О. Єпіфанов, О.П. Кириленко, В.І.
Кравченко, Н.А. Кузьменко, І.О. Мітюков, В.М. Опарін, Л.Н. Павлова, К.В.
Павлюк, В.М. Радіонова, В.М. Федосов, В.В. Шокун, С.І. Юрій та інші вітчизняні
науковці.
Питанню обліку та
аналізу доходів та витрат кошторису бюджетних установ присвячені праці Атамаса
П.Й., Голікова В.І., Гуцайлюк Л.П., Джоги Р.Т., Зіміної І.А., Іванечко Ю.,
Канєвої І.Т., Матвєєвої В.О., Сідень О.І., Ткаченко І.Т., Сопка В., Фатєєва
М.В., та інших.
Віддаючи належне
науковим напрацюванням вчених, слід відзначити, що проблема пошуку нових
підходів до формування кошторисів бюджетних установ в умовах стрімких ринкових
перетворень та обмеженості фінансових ресурсів потребує подальшого
науково-практичного дослідження. В значній мірі це зумовлено трансформаційними
процесами в Україні, направленими на досягнення міжнародних стандартів
економічної діяльності.
Кошториси доходів і
видатків складають перед початком бюджетного року усі установи на наступний
бюджетний період, на які планують видатки. Отож, кошторис бюджетної установи є
основним плановим документом, який надає бюджетній установі повноваження на
отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів
для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених
на рік відповідно до бюджетних призначень.
Кошторис складається
з двох частин: перший – загальний фонд, що містить обсяг надходжень із
загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною
класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій; другий –
спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету на
конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення
відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію
пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій [2, 32].
Невід'ємна частина
кошторису – план асигнувань, який затверджується разом із кошторисом. План
асигнувань – це щомісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі за
скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою
зобов'язань упродовж календарного року.
Форму кошторису та
плану асигнувань затверджує Міністерство фінансів.
Бюджетні кошти
можуть виділятися лише за наявності затверджених кошторисів і планів
асигнувань. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання, витрачати
бюджетні кошти на цілі, визначені затвердженими кошторисами.
Бюджетне
зобов'язання – це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування
розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи
здійснення інших аналогічних операцій упродовж бюджетного періоду, згідно з
якими необхідно здійснити платежі впродовж цього самого періоду або в
майбутньому.
Міністерство
фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві
фінансові органи доводять до головних розпорядників відомості про граничні
обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік,
що є підставою для складання проектів кошторисів.
Для правильної та
своєчасної організації роботи, пов'язаної зі складанням проектів кошторисів,
головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Міністерства фінансів
України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових
органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік:
а) встановлюють для
розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків із загального фонду
бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;
б) розробляють і
повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні
додержуватися відповідно до законодавства та які необхідні для правильного
визначення видатків у проектах кошторисів;
в) забезпечують
складання проектів кошторисів на бюджетні програми (функції), які виконуються
ними безпосередньо
[4, 59].
Головні розпорядники
розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня щодо
законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків, правильності
їх розподілу за економічною класифікацією, повноти врахування доходів,
додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів та інших
показників відповідно до законодавства та складають проекти зведених
кошторисів.
На підставі проектів
зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, що подають
Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки
Крим, місцевим фінансовим органам для внесення до проектів відповідних бюджетів
у встановленому ними порядку.
Проекти кошторисів
складають усі установи на наступний бюджетний рік, якщо ці установи
функціонували до початку року, на який плануються видатки. Якщо установи
утворені не на початку року, кошториси складають і затверджують для кожної
установи від часу її утворення до кінця бюджетного року в загальному порядку.
У проектах
кошторисів зазначають планові обсяги, які передбачається спрямувати на покриття
видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних
бюджетів.
Формування доходної
частини спеціального фонду проекту кошторису здійснюють на підставі розрахунків
доходів, які складають за кожним джерелом надходжень, що плануються на
наступний рік.
У кошторисі
плануються видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена
характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний
ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можна передбачати лише за умови
забезпечення коштами невідкладних витрат і відсутності заборгованості.
Міністерству фінансів надано право визначати на кожний рік порядок урахування в
кошторисах обсягів заборгованості, яка виникла внаслідок непогашення бюджетних
зобов'язань установ.
Усі показники
видатків, які вносяться до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані
відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації. Видатки бюджетних
установ за рахунок власних надходжень (спеціальний фонд бюджету) планують у
такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення
заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним і загальним
фондами кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних
функцій, не забезпечених (або частково забезпечених) видатками загального
фонду.
Кошторис складається
бюджетною установою на наступний рік за кожною бюджетною програмою окремо – за
загальним і спеціальним фондами. План асигнувань складається одночасно з
кошторисом за кожною бюджетною програмою. Показники видатків, які вносять до
кошторису, повинні бути обґрунтовані розрахунками за кожним кодом економічної
класифікації.
Таким чином, щоб удосконалити методику складання та виконання
кошторису видатків бюджетної установи, варто підвищити її оперативність і
аналітичність. Для цього треба впорядкувати та уніфікувати й стандартизувати
процес документування з урахуванням вимог новітнього програмного забезпечення.
Тобто замінити процес обробки та систематизації первинних документів самими
працівниками бухгалтерії на спеціалізовані новітні програми, які б дали
можливість оперативно та ефективно обробляти інформацію на електронних носіях.
Такі програми набагато полегшили б роботу економістів та бухгалтерів. Окрім
того необхідно: ліквідувати невідповідність системи документації засобом
автоматизації обліку, максимально спростити первинні документи та сполучити з
електронними носіями, вибрати оптимальну періодичність їхнього заповнення, скоротити
витрати часу й праці на складання та розробку кошторисів витрат установи, що
можливе при обробці та передачі інформації в умовах автоматизації та застосування
новітніх технічних засобів безпосередньо в процесі вдосконалювання бюджетних
операцій, створити спеціальні програми по складанню та виконанню, обчисленні
кошторису видатків дозволило б здійснювати збір вихідних даних минаючи стадію
розробки на паперових документах [3, 35-36].
Використання для
автоматизації розрахункових робіт програмного забезпечення обумовлює
необхідність впровадження автоматизованої форми складання, виконання та
розрахунку кошторису витрат, який відповідає експлуатаційним можливостям сучасної
обчислювальної техніки та новітнім технологіям. Це буде сприяти розробці
технологічного процесу ведення й обробки економічних даних, скороченню
документообігу та створенню масивів постійної інформації. Однак, складання,
затвердження та виконання кошторису видатків бюджетної установи будуть успішно
виконуватися тільки при наявності висококваліфікованих кадрів.
Список
використаних джерел
1.
Бюджетний кодекс України від 21.06.10 р. №2542–111 //
Відомості ВРУ. – 2010. – №37–38, ст. 189.
2.
Бутинець Т.А. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. –
Житомир: ПП «Рута», 2009. – 637 с.
3.
Вишневецька В.А. Придбали комп’ютерну програму для
складання кошторису: особливості обліку // Журнал
«Все про бухгалтерський. – 2011. – №94.
– С.34-39.
4.
Дудчик В.В. Перевірка правильності складання кошторису
бюджетних установ: методика і завдання // Фінансовий контроль. – 2010. – №2. –
С.58-63.