К.е.н. Присяжнюк С.В., Антонюк О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університет, Україна

Щодо питання обліку хеджування фінансових інструментів

На сьогоднішній день у світовій економіці мають місце економічні кризи, не стабільність державних економік, що в свою чергу впливає на зміни валютних курсів, рівень платоспроможності підприємств тощо. Враховуючи всі негативні фактори, набуває особливого значення поняття «хеджування». Хеджування - внутрішній механізм нейтралізації фінансових ризиків, що базується на використанні відповідних видів фінансових інструментів (як правило, похідних цінних паперів – деривативів). Враховуючи низький рівень розвитку національної економіки та відсутність фондового ринку,як такого, важливо відзначити, що дане питання потребує глибшого дослідження та вивчення в умовах вітчизняних реалій. Окрім цього, велика кількість українських підприємств співпрацює з закордонними контрагентами, зокрема і у галузі торгівлі, що зумовлює об’єктивну необхідність максимальної гармонізації вітчизняного та зарубіжного обліку також і у питанні обліку фінансових інструментів.

В процесі опрацювання теоретичної бази, було виявлено ряд праць та досліджень вітчизняних науковців, присвячених цій темі, а саме: Глущенко А.С., Бурденко І.М., Сороківська М.В., Андрєєва Г.І, Продко А.В., та інші.

В процесі дослідження потребують розгляду такі питання, як:

- вивчення основних понять в процесі хеджування;

- особливості застосування прийомів хеджування при здійсненні розрахункових операцій з покупцями та замовниками;

- розгляд міжнародного досвіду застосування похідних цінних паперів в господарській діяльності;

- особливості обліку фінансових інструментів.

Розглянемо групу ризиків, з якими часто стикаються підприємства, що виробляють чи реалізують ті чи інші товари. У кожного з них є різні види сировини на вході і товари на виході. У будь-якого підприємства завжди існує ризик того, що сировина подорожчає, а кінцевий продукт стане дешевшим. У результаті цього ефективність роботи компанії може серйозно постраждати. Щоб виключити несприятливі фактори, можна використовувати інструменти хеджування.

Залежно від використовуваних видів похідних цінних паперів виділяють такі механізми хеджування фінансових ризиків: хеджування з використанням форвардних та ф’ючерсних контрактів, опціонів та свопів.

Форвардний контракт – інструмент хеджування ризиків, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на певних умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладання подібного форвардного контракту[1].

Ф’ючерс – різновид форвардного контракту; інструмент хеджування ризиків, який полягає в укладанні контракту, що засвідчує зобов’язання з купівлі (продажу) відповідної кількості базового активу (цінних паперів, товарів, валютних цінностей) у встановлений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни активу під час укладання контракту [1].

Опціон - механізм нейтралізації фінансових ризиків за операціями з цінними паперами, валютою, реальними активами або іншими видами деривативів. В основі цієї форми хеджування лежить угода з премією (опціоном), що сплачується за право (але не зобов’язання) продати чи купити протягом передбачуваного опціонним контрактом терміну цінний папір, валюту, реальний актив або дериватив в обумовленій кількості і за наперед обумовленою ціною [1].

Своп – механізм нейтралізації фінансових ризиків за операціями з валютою, цінними паперами, борговими фінансовими зобов’язаннями підприємствами. В основі операції «своп» лежить обмін (купівля-продаж) відповідними фінансовими активами або фінансовими зобов’язаннями з метою покращення їх структури та зниження можливих втрат. В механізмі нейтралізації фінансових ризиків з використанням цієї форми хеджування застосовуються операції валютного свопа, фондового свопа та відсоткового свопа [1].

Загалом процес хеджування буде виглядати в такий спосіб. Спочатку потрібно одержати прогноз за цінами на сировину і продукцію, а потім хеджувати ризики. Постійне хеджування ризиків може обійтися занадто дорого, тому доцільніше використовувати цей інструмент за несприятливого прогнозу. Однак якщо компанія знаходиться в умовах, що постійно змінюються, в умовах високої волатильності, можна хеджувати товарні ризики постійно – при такому підході з'явиться можливість прогнозувати свою діяльність.

Отже, якщо є несприятливий прогноз щодо цін на сировину, то можна за допомогою різних похідних інструментів "заморозити" їх на якийсь час, причому контракти укладати не на саму сировину, а на деякі однорідні товари (головне, щоб була залежність цін).

Щоб скористатися строковими інструментами для хеджування цінового ризику, компанія повинна виконати наступні кроки:

- зрозуміти, які ризики необхідно хеджувати;

- обрати торговий майданчик та відповідні контракти (необов'язково, щоб контракт цілком відповідав джерелу ризику, достатньо простої однорідності активів);

- обрати брокерську компанію для роботи (при цьому потрібно звернути увагу на надійність брокера, зручність і комплексність наданих послуг, розміри комісійних; різні комісії на ринку похідних інструментів, як правило, мізерно малі, тому вони не розглядалися як стаття витрат при хеджуванні);

- заповнити стандартні форми і підписати договори на обслуговування;

- перерахувати на брокерський рахунок визначену суму коштів, що використовується як забезпечення виконання зобов'язань по відкритих позиціях (гарантійне забезпечення);

- захеджувати ризики.

Що стосується правил безпосереднього відображення хеджувальних операцій в обліку, то вони визначені в МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка». Зокрема, тут надається визначення даного поняття тільки для цілей обліку

Згідно із стандартом, інструмент хеджування – похідний фінансовий інструмент, фінансовий актив або фінансове зобов’язання, справедлива вартість яких і грошові потоки від яких, як очікується, компенсуватимуть зміни справедливої вартості або потоку грошових коштів об’єкта хеджування. Не є інструментом хеджування:

- власні цінні папери підприємства, оскільки вони не є являють собою ні його фінансових активів, ні зобов’язань;

- фінансовий актив і фінансове зобов’язання, справедливу вартість яких не можна достовірно визначити [2].

Об’єктом хеджування є актив, зобов’язання або майбутня операція, що створюють для підприємства ризик зміни справедливої вартості цих активів і зобов’язань або зміни грошових потоків, пов’язаних з майбутньою операцією [2].

Якщо об’єкт хеджування є не фінансовим активом чи зобов’язанням, його слід визнавати об’єктом хеджування:

- для валютних ризиків;

- повність для всіх ризиків унаслідок труднощів відокремлення та оцінювання відносної частини змін грошових потоків або справедливої вартості, зумовлених конкретними ризиками.

Згідно МСБО 39 хеджування може здійснюватись трьома видами:

- хеджування змін справедливої вартості визнаного активу чи зобов’язання або ідентифікованої частини такого активу чи зобов’язання до конкретного ризику і впливатиме на чистий прибуток;

- хеджування змін грошових потоків щодо ризику, пов’язаного з визнаним активом чи зобов’язанням або з прогнозованою операцією, що впливатиме на чистий прибуток;

- хеджування фінансових інвестицій [2].

Потрібно також сказати, що облік операцій хеджування потрібно проводити, лише при наявності їх до вище зазначених угод, оскільки існують угоди, які здійснюються зі спекулятивною метою. Тому хеджування має відповідати певним вимогам обліку, і бути пов’язаним з конкретним ідентифікованим і визначеним ризиком, а не просто загальними ризиками діяльності підприємства і зрештою має впливати на чистий прибуток або збиток підприємства. Хеджування ризику за старіння матеріального активу або ризику експропріації власності урядом не відповідають таким вимогам, оскільки неможливо оцінити ефективність їх хеджування.

Згідно міжнародних стандартів облік хеджування справедливої вартості здійснюється у разі наявності таких умов:

- на початку хеджування оформлена вся відповідна документація, де має бути визначено про цілі управління ризиком, про стратегію цього виду хеджування, інструмент хеджування, сутність ризику, що хеджується та спосіб оцінки ефективності інструмента хеджування;

- очікується, що значення коефіцієнта ефективності хеджування буде в межах 0,8-1,25;

- справедливу вартість або грошові потоки від об’єкта хеджування та справедлива вартість інструмента хеджування можна достовірно оцінити;

- існує висока імовірність здійснення події, що є об’єктом хеджування грошових потоків.

Таким чином, основою для визначення та відображення результатів хеджування за допомогою інструмента хеджування з метою обліку, є коефіцієнт його ефективності.

Коефіцієнт ефективності хеджування -частка від ділення відповідно зміни справедливої вартості або грошових потоків об’єкта хеджування на зміну справедливої вартості або грошового потоку від інструменту хеджування. Ефективність оцінюють під час складання підприємством річного або проміжного фінансового звіту. Документація підприємства про його стратегію хеджування включатиме методи оцінки ефективності. Згідно МСБО 39 хеджування вважають ефективним, якщо на початок строку і протягом дії хеджування підприємство може очікувати, що зміни справедливої вартості чи грошових потоків об’єкта хеджування майже повністю згортаються зі змінами справедливої вартості інструмента хеджування або грошових потоків від нього, а фактичні результати перебувають у межах 80-125 відсотків.

Зміни балансової вартості об’єкта хеджування внаслідок переоцінки або ризику, що хеджується, визнаються іншими доходами або витратами звітного періоду.

Потрібно також звернути увагу на умови припинення обліку хеджування, це здійснюється за таких умов:

- закінчується строк дії інструменту хеджування або цей інструмент було продано чи виконано;

- хеджування більше не відповідає вимогам.

Порядок обліку хеджування грошових потоків дещо інші. Так, якщо коефіцієнт ефективності хеджування перебуває в межах діапазону 0,8-1,25, зміни балансової вартості об’єкта хеджування відображаються з одночасною зміною власного капіталу. У частині переоцінки фінансового інструмента збільшення його балансової вартості відображається як дооцінка по кредиту субрахунку «Дооцінка активів». У випадку зменшення балансової вартості такого фінансового інструменту субрахунок «Дооцінка активів» дебетується на суму уцінки.

У випадку коли хеджування грошових потоків виявляється не ефективним, зміни балансової вартості об’єкта хеджування відображаються як інші доходи, або інші витрати підприємства.

Таким чином, узагальнюючи вище наданий матеріал, слід зазначити, що на сьогодні поняття «хеджування» у вітчизняній практиці майже не використовується, що можливо зумовлено низьким рівнем розвитку економіки, відсутністю фондового ринку у порівняні з закордонними, а також з певною складністю розуміння термінів та механізму хеджування для більшості вітчизняних практиків-обліковців. У ході дослідження було встановлено, що на сьогоднішній день суттєвим моментом управління фінансовим ризиками є прийняття заходів щодо їх мінімізації, одним із шляхів є здійснення хеджувальних операцій. Хеджування з точки зору обліку визначається, як використання похідних та не похідних фінансових інструментів для компенсації змін в справедливій вартості у часі або величині грошових потоків від певного активу або пасиву.

Література:

1. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 32 «Фінансові інструменти: подання» -www.minfin.gov.ua/document/92444/MSBO_32.pdf.

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» - www.minfin.gov.ua/document/92452/MSBO_39.pdf.