К.е.н., доцент Пушкарь І.В.

магістрант Усс І.П.

Запорізький національний університет, Україна

Теоретико-методичні засади організації внутрішнього аудиту собівартості продукції

Результати роботи кожного підприємства значною мірою залежать від системи управління, яка забезпечує економічну самостійність підприємства, його конкурентоспроможність та стійке фінансове становище на ринку. Вирішення проблеми ефективного розвитку та економічного зростання промислових підприємств України можливе завдяки удосконаленню системи управління витратами та собівартістю продукції. У системі управління виробництвом важливе місце має облік витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції. На основі даних про розмір та види витрат працівники управлінського апарату підприємства одержують інформацію про використання ресурсів, унаслідок чого з’являється можливість здійснювати контроль кількісних та якісних показників, регулювати процес виробництва, приймати оптимальні управлінські рішення.

Одним із напрямків удосконалення управління витратами є проведення внутрішнього аудиту собівартості продукції, з допомогою якого виявляються незаконні та нецілеспрямовані витрати. Водночас, подальший розвиток аудиторської діяльності вимагає вирішення питань, пов’язаних з підвищенням його якісного рівня [3, 5].

Проблемам внутрішнього аудиту собівартості продукції присвячено велика кількість наукових праць відомих вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема: Є.А. Аткінсон, К. Друрі, В.М. Добровський, М.С. Пушкар, І.Є. Давидович, Л.М. Чернелевський, В.Ф. Палій, Ю.А. Мішин, Л.В. Нападовська, М.В. Кужельний, В.В. Сопко, О.А. Петрик, В.С. Рудницький, О.Ю. Редько, Н.М. Проскуріна та інших. Незважаючи на значні здобутки в дослідженнях цих учених, проблема практичного впровадження та удосконалення обліку і внутрішнього аудиту в управлінні собівартістю розкрита недостатньо. У зв’язку з цим виникає необхідність подальшого їх вивчення відповідно до нових соціально-економічних відносин, що відбуваються в Україні.

В умовах економічної кризи особливо актуальним питанням є зниження поточних витрат та впровадження заходів з підвищення рівня доходів підприємства. Саме тому підприємства намагаються підвищити контроль за виробничо-господарською діяльністю. А в умовах кризи важливо не лише планувати та контролювати свої доходи та витрати, а й управляти результатами такого контролю. Ефективність діяльності підприємства багато в чому залежить від організації системи внутрішнього контролю.

Проте існуючі методи i форми економічного контролю неспроможні задовольнити інформаційні потреби керівників підприємств, адже керівники прагнуть отримувати більш якісну та системну фінансову оцінку внутрішньогосподарських процесів, мати можливість своєчасно попереджати фінансові зловживання та протистояти фактам шахрайства [4]. Сьогодні все більше уваги керівники приділяють питанню інституалізації служби внутрішнього контролю — перетворенню певних управлінських процесів та явищ до заснування організованого інституту внутрішнього управління та контролю, впорядкуванню та формалізації внутрішніх процесів, пов’язаних із

забезпеченням виконання службою внутрішнього контролю сподівань, покладених менеджментом на такий відділ [1, 6].

Усе це вказує на актуальність створення на підприємствах підрозділів внутрішнього аудиту та нормативного регулювання їх діяльності.

Підвищенню ефективності діяльності підприємства може суттєво сприяти інтеграція внутрішнього аудиту з управлінським обліком та функціонально-вартісним аналізом, які спільно мають утворити систему дієвого корпоративного контролінгу, покликану вишукувати та мобілізувати резерви економії ресурсів, раціоналізацію технологічних процесів, зменшення собівартості та підвищення конкурентоспроможності продукції, товарів, робіт (послуг).

Таким чином, наступним проблемним аспектом внутрішнього аудиту є визначення його місця серед системи управління підприємством. Тобто підприємство не повинне розглядати внутрішній аудит як систему лише контролю з фіскальною метою, а як систему, що покликана знайти приховані резерви на підприємстві з метою покращення ефективності діяльності підприємства [7].

Не слід забувати і про такий аспект, як розробка методик внутрішнього аудиту, робочої документації тощо [2]. Такі документи на підприємстві можна оформити у вигляді корпоративних стандартів, що значно полегшить роботу внутрішніх аудиторів та сприятиме усвідомленню управлінським складом підприємства тієї інформації, що надає внутрішній аудит.

Література:

1. Аудит : практ. пособие / [А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик та ін.] ; под ред. А. Н. Кузьминского. – К. : Учётинформ, 2008. – 283 с.

2. Аудит в Україні : зб. нормативних актів. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 320 с.

3. Бычкова С. М. Аудит для руководителей и бухгалтеров / С. М. Бычкова. – С.Пб. : ПИТЕР, 2008. – 384 с.

4. Войнаренко М. П. Сучасні погляди щодо розвитку внутрішнього аудиту в Україні / М. П. Войнаренко, В. Є. Козак, Д. М. Хома // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. – 2002. – № 5. – Ч. 2., Т. 1. – С. 219–222.

5. Немченко В.В. Практичний курс внутрішнього аудиту: [Підручник] / В.В.Немченко, В.П.Хомутенко, А.В.Хомутенко. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 240 с.

6. Пастушенко В.І. Порівняльна характеристика методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції // Фінанси, облік і аудит: Зб. наук. праць. – Випуск 9. – К.: КНЕУ, 2007. – с.250-260

7. Редько О.Ю. Аудит в Україні. Морфологія: [Монографія] / О.Ю.Редько. – К.: ДП «Інформ-аналіт. агентство». – 2008. – 493 с.