Економічні науки/7.Облік і аудит

К.е.н. Присяжнюк С.В., Вибивана А.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Первісне визнання основних засобів згідно національних стандартів та міжнародного досвіду

В умовах розвитку економіки нашої держави питання формуваня первісної вартості об’єктів основних засобів набуває все більшого значення. Тому з метою удосконалення національної системи обліку зумовлена необхідність адаптування вимог вітчизняних стандартів до міжнародних.

Первісна вартість об’єкта основних засобів — це сукупність виражених у грошовому виразі витрат, що створюють вартість, за якою об’єкт купують (будують, споруджують), доставляють і/або доводять до готовності для експлуатації.

Це визначення однаково правильне як для обліку за міжнародними стандартами, так і для обліку за національними. Однак, відмінності у деталях, яких у цьому аспекті досить багато.

Згідно МСБО 16 при оцінці об’єктів основних засобів до вартості об’єкта може включатися резерв майбутніх витрат на демонтаж, ліквідацію об’єкта і відновлення ділянки після закінчення терміну експлуатації [2]. У національному положенні бухгалтерського обліку жодних згадок про залучення таких витрат до первісної оцінки основних засобів немає.

Суттєві відмінності помічаємо при розгляді витрат на сплату відсотків у разі якщо обєкт основних засобів будується за допомогою залучення кредитів. Так, міжнародний стандарт 16 дозволяє включати такі витрати до первісної вартості об’єкту. На відміну від ПБО 7, в якому чітко зазначено, що витрати на виплату відсотків за кредит не включаються до первісної вартості об’єкта у жодному випадку [1].

Зауважимо, що міжнародний та національний стандарти бухгалтерського обліку щодо основних засобів однаково оцінюють споруди при їх будівництві: самостійно виготовлені промисловим способом, побудовані, споруджені компанією об’єкти основних засобів, оцінюються за тими самими принципами, що й об’єкти, придбані на стороні [2].

Згідно міжнародного стандарту об’єкт основних засобів, придбаний в обмін на немонетарний актив, з грошовою доплатою або без, оцінюється за справедливою вартістю у тому випадку, якщо обмінна операція визнається комерційно змістовною. Якщо обмінна операція недостатньо комерційно змістовна і справедливу вартість як отриманого, так і переданого активу неможливо визначити достовірно, то отриманий об’єкт оцінюється за балансовою вартістю переданого. Національний стандарт надає іншу оцінку активу, отриманого шляхом обміну на інший актив: в залежності від того, подібні активи обмінювалися чи не подібні. Такі вимоги ПБО 7 є аналогічними до застарілих норм МСБО 16, які втратили чинність 1 січня 2005 року. Отже, легко помітити, що національні стандарти потребують змін та корегувань в умовах сьогодення.

Доцільно також визначити відмінності первісного визнаня основних засобів при їх придбанні за рахунок грантів згідно МСБО 16 та ПБО 7. Так, у міжнародних стандартах зазначають, що балансова вартість об’єкта основних засобів може бути зменшена на суму отриманих державних грантів [2], якщо таке фінансування було пов’язане з придбанням саме цього об’єкта. У національному стандарті альтернативного порядку не передбачено, тобто при первісному визнанні придбаних за рахунок коштів цільового фінансування об’єктів основних засобів вартість цих активів на суму отриманих коштів зменшувати не дозволяється [1].

Зазначимо, що згідно МСБО 16, об’єкти основних засобів, придбані в операціях за участю пайових інструментів оцінюють за справедливою вартістю на дату їх надання. Так, якщо за отримані активи компанія розраховується пайовими інструментами, в обліку така операція відображається за дебетом рахунка відповідних активів і за кредитом рахунка акціонерного капіталу, якщо ж грошовими коштами, сума яких еквівалентна вартості запропонованих пайових інструментів - дебетується також рахунок відповідних активів, але кредитується у такому разі рахунок зобов’язань. На жаль, у національному стандарті не опрацьовано методика обліку будь-яких операцій, в яких брали б участь пайові інструменти або їх вартість. Розрахунки з використанням пайових інструментів розглядаються тільки у контексті виплат працівникам.

Важливими відмінностями між національними та міжнародними стандартами є момент припинення формування вартості основних засобів. Зокрема, формування вартості, за якою придбаний об’єкт повинен значитися на балансі як основні засоби, припиняється з моменту приведення його у місцеположення й умови, в яких він стає придатним для експлуатації [2]. У ПБО 7 подібних вимог не міститься, та з тексту національного положення інше не випливає.

Висновки. Таким чином, між вітчизняними і міжнародними стандартами бухгалтерського обліку у аспекті визначення первісної вартості основних засобів є вагомі відмінності. Тому існує необхідність удосконалення системи обліку основних засобів на основі міжнародної практики. При цьому, слід обов’язково враховувати національні традиції і особливості ведення бухгалтерського обліку.

Література

1. Положення бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» - www.minfin.gov.ua/document/92427/МСБО_16.pdf.