Історія/1. Вітчизняна
історія
К.і.н. Ілляшенко Ю.Ю.
Черкаський державний
технологічний університет, Україна
Розвиток
волонтерства в Україні (90-ті рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.)
Зародження й поширення волонтерства є характерною
особливістю громадського руху України 90-х рр. ХХ ст. Волонтерство являє собою „добровільну роботу
на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по
службі; спрямовану на добробут і процвітання спільнот і суспільства в цілому”.
Термін „волонтер” (від англ. Volunteer) означає „доброволець”, це
людина, яка займається діяльністю на благо суспільства, не переслідуючи
корисливих цілей. Але в Україні в 90- рр. ХХ ст. не існувало офіційного визначення
понять „волонтер” та „волонтерська діяльність”, як, власне, і статусу
волонтера.
Загони волонтерів
створювалися й функціонували як при громадських об’єднаннях, так і при
державних органах, але більшість волонтерських угрупувань виникали стихійно й
брали участь в одноразових заходах чи акціях. Реальна волонтерська соціальна
робота з надання допомоги сконцентрована, як правило, в системі центрів
соціальних служб для молоді (ЦССМ) та релігійних організаціях. Тому виникла
необхідність у вирішенні проблеми створення системного підходу до набору й
підготовки нових волонтерів, організації діяльності та підтримки волонтерського
руху. Вирішення цієї проблеми взяв на себе Всеукраїнський громадський центр „Волонтер”,
заснований у 1997 р. Його осередки діють практично в усіх областях країни. У
2000 р. Державним центром соціальних служб для молоді була прийнята комплексна
програма „Всеукраїнська школа волонтерів”. Уже в 2001 р. при ЦССМ діяло 218
таких шкіл. Активне вирішення цієї проблеми проводилося й на місцевому рівні.
Зокрема, влітку 1999 р. Черкаським обласним управлінням в справах сім’ї та
молоді був організований обласний волонтерський центр „Молодь за здоровий
спосіб життя”, метою діяльності якого було оздоровлення 150 осіб і одночасно
набуття ними знань та досвіду в галузі соціальної роботи. Як наслідок, частина
учасників даного заходу стали активними представниками волонтерського руху.
Починаючи з 2000 р. на Черкащині проводиться обласний збір-похід волонтерських
загонів „Свій шлях”, в якому щороку беруть участь більше 350 підлітків. Юні
волонтери мають змогу ознайомитися із сучасними методиками та новітніми
технологіями волонтерської роботи, набути навичок консультативної
соціально-педагогічної допомоги дітям та молоді за методом „рівний-рівному”,
випробувати себе у різних життєвих ситуаціях тощо.
До складу волонтерських груп при центрах соціальних служб
для молоді входять представники наймолодшої вікової категорії – діти та
підлітки. Мотиви, що спонукають їх до участі в волонтерстві дещо відмінні від
причин приходу до організації дорослих, для яких головним чинником є надання
соціальної допомоги. Для дітей-волонтерів визначальними чинниками є можливість
самоствердження, спілкування з однолітками, набуття нових знань і вмінь,
бажання знайти нових друзів, цікаво та змістовно провести вільний час.
Незважаючи на не досить високий кваліфікаційний рівень, їхня участь у
волонтерському русі є дуже цінною з наступних причин: абсолютна мобільність
підлітків; відсутність комунікативних проблем з однолітками; органічна
включеність в організацію та проведення дозвіллєвих форм роботи; можливість
підключення їх до ще не розроблених програм, що потребують паралельного
виконання роботи, активного навчання, пошуку нових форм і методів діяльності. Вивчаючи
особливості участі дітей та підлітків у волонтерському русі, соціальні
працівники прийшли до висновку, що готовність дітей до включення в роботу
залежить від того, наскільки цікавим та соціально значущим є для дитини даний
вид діяльності; від рівня уваги з боку дорослих та однолітків.
Серед форм роботи, які проводяться юними
волонтерами, – допомога дітям-інвалідам, людям похилого віку; проведення ігротек на
вулицях; робота з „дітьми вулиці” чи підлітками групи ризику, зокрема участь у
програмі „Молодіжний барометр”, що реалізується Соціальною службою для молоді
м. Києва спільно з Українським інститутом соціальних досліджень за фінансової
підтримки ЮНІСЕФ, суть якої полягає в тому, що соціологічні опитування
підлітків проводяться не дорослими інтерв’юєрами, а однолітками респондентів.
Про значимість діяльності волонтерських організацій як у
загальнолюдських масштабах, так і в масштабах кожної окремої держави свідчить
проголошення Генеральною Асамблеєю ООН 2001 року „Роком волонтерського руху”.
Література: