Абдул-Огли Л.В., Кошарний В.В., Шаторна В.Ф.

Дніпропетровська державна медична анатомія

Кафедра анатомії людини

Проблеми впровадження Болонського процесу в навчальну роботу кафедр медичних ВУЗів

Болонський процес – це етапність європейських реформ для створення у найближчому майбутньому єдиної зони європейської вищої освіти (до 2010 року). Одною з основних ідей Болонського процесу є така реорганізація освіти європейських країн, в результаті виконання якої, студенти будуть мати можливість переїздити для навчання в інші країни, а молоді фахівці не будуть мати проблем при працевлаштуванні за кордоном.

Експеримент, що проводиться міністерством освіти України, у вузах-учасниках викликав з самого початку та викликає до тепер цілу низку питань та проблем. Європейська кредитно-трансферна система, яка лежить в основі Болонського процесу і створена для забезпечення єдиної міждержавної системи оцінювання знань та навичок студентів, базується на отриманні кредитів. Поняття кредиту досить розмите та трактується у різних вузах по-різному. В основному при визначенні кредиту, спираються на конкретну кількість годин роботи, при цьому мало враховується відвідування лекцій, семінарів, самостійних та індивідуальних занять, участь у наукових студентських товариствах, підготовки власних розробок, на що посилаються вимоги до впровадження Болонського процесу. Оцінювання за шкалою ЕСТS по суті не відрізняється від загальноприйнятої п’ятибальної системи нашої держави, або максимально до неї адаптоване. Не виконується і важлива вимога щодо формування індивідуального плану студента.

Студент повинен мати змогу користуватися даним йому правом достроково вивчати вибрану дисципліну без ущербу з інших дисциплін. Також покращувати свій рейтинг якщо його не задовольняє оцінка, навіть і на 6 курсі, з дисциплін першого курсу.

На перших курсах медичних ВУЗів кількість студентів у групах не відповідає вимогам. Згідно положень Болонського процесу (в кожному ВУЗі – ці положення розробляються та затверджуються окремо), кількість студентів на практичних заняттях повинна складати 6-8 чоловік. Тільки при такій кількості студентів у групах можливий повноцінний індивідуальний підхід згідно індивідуального навчального плану студента. По положенню про впровадження Болонського процесу на перевірку знань групи студентів відводиться 25-30 хвилин заняття, або 4- 5 хвилин на одного студента. Якщо кількість студентів у групі перевищує 10 чоловік, то опитування, інструктаж, контроль самостійної роботи та індивідуальна робота не будуть відповідати вимогам, виставлені оцінки не будуть доказовими, а саме заняття цікавим та продуктивним. В наших умовах в групах першого курсу на практичних заняттях кількість студентів ще не відповідає положенню, що робить неможливим виконання основної вимоги – індивідуального підходу у вивченні матеріалу предмету. Тому вибір тем та термінів вивчення предмету відсутній, бо всі студенти групи повинні дотримуватися одного навчального плану занять, оцінювання хоча і відбувається за модульно-рейтинговою системою, але це перерахування звичайних оцінок у бали, тобто «переіменування» оцінок. Індивідуальна робота ведеться, враховується перед складанням кожного модулю, але із-за перенавантаження груп студентами, це, як правило, не творча та не наукова робота. Відношення студентів до такої ситуації у навчанні досить різне. Студенти, що навчаються добре та дуже добре не отримують тієї кількості уваги, або додаткового навчального навантаження з боку викладача, а студенти, що навчаються слабо взагалі не помічають ніякої різниці.

Вважаємо, що така картина не випадковість, вона зустрічається і в інших ВУЗах України. Недостатність комп’ютерного забезпечення, доступності інтернету, наявність побутових та ін. проблем є серйозною перешкодою у впровадженні Болонського процесу. Мабуть, ми вправі впливати на розвиток та адаптацію Болонського процесу в нашій державі, але вже на сьогодні беззаперечним є проблема додаткового фінансування, збільшення професійної мобільності як викладачів, так і студентів для підвищення якості підготовки фахівців. Таким чином, приєднання до процесу не вирішує деякі проблеми, а навіть поглиблює.