Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Якубівський А.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Зміст та структура проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання

У сучасному суспільстві відбуваються значні зміни, що максимально актуалізують роль і значення людського фактора. Перед людиною, у зв’язку з розвитком науки і техніки, постає ряд нових завдань та вимог до її творчого потенціалу. Соціальне замовлення висуває особливі вимоги до неї, і одна з цих вимог – активність. Створення умов для розвитку творчого потенціалу, творчої активності учнів є одним із важливих завдань уроків трудового навчання. А, отже, вчитель має здійснювати пошук шляхів для формування такої особистості, яка зможе самостійно навчатися упродовж всього життя.

В останні десятиріччя в центрі уваги психолого-педагогічної науки знаходиться вивчення особливостей і можливостей людини, умов цілеспрямованої дії на розвиток її творчого потенціалу, створення повноцінного навчаючого й розвиваючого середовища. Саме на це спрямована освітня галузь "Технологія". Вона допомагає сформувати в учнів життєво важливі основи технологічних знань і вмінь, залучити їх до різних видів практичної діяльності з урахуванням економічної, екологічної і підприємницької доцільності, соціального досвіду, а також покликана сформувати в школярів досвід самостійної практичної діяльності, прагнення до самовизначення, самореалізації, забезпечити оволодіння політехнічними і загальнотрудовими знаннями і вміннями в галузі технології, економіки, організації й екології сучасного підприємства, формування уявлень про перспективи його розвитку; виховувати морально-трудові якості, загально-цінні мотиви вибору професії і працелюбність.

Найбільш ефективно ці завдання можуть бути вирішені шляхом використання в навчанні сучасних педагогічних і технологічних систем, які забезпечують цілісний розвиток особистості, становлення її творчого потенціалу. До таких необхідно віднести проектно-технологічну систему, що забезпечує одночасний розвиток, навчання і виховання учнів шляхом залучення їх в активну творчу діяльність, результатом якої є розвиток її творчого потенціалу.

Суть поняття "проектно-технологічна діяльність" пов’язана з такими науковими поняттями й категоріями, як "діяльність", "технологія", "проект", що мають різноплановий характер.

Поняття "проектно-технологічна діяльність школярів" знаходить свій зміст на стику двох основоположних гуманітарних дисциплін – педагогічної й психологічної наук. Навчання проектно-технологічній діяльності передбачає врахування як основних закономірностей педагогічного процесу, так і її психологічного змісту.

У свою чергу, конкретно-науковий рівень аналізу проблеми проектно-технологічної діяльності, що дозволяє розглядати її або лише як педагогічну категорію, або лише в якості психологічного явища, не дає можливості в достатній мірі розкрити її сутність і природу, основні механізми і генезис цього явища. Все це визначає міжпредметний характер нашого дослідження в цілому і аналіз його центральної проблеми зокрема.

Розглянемо основні складові поняття проектно-технологічної діяльності.

Діяльність як загальне поняття є рушійною силою і умовою суспільного прогресу. Основна мета її – забезпечити збереження і невпинний розвиток людського суспільства. У діяльності здійснюється перетворююча роль людини.

Категорія діяльності має довгу і плідну історію вивчення засобами багатьох сучасних наук, як природничих, так і гуманітарних. Однак дійсна суть цієї категорії розкривається лише у відношенні до людського буття, і в цілому під діяльністю розуміється специфічний вид активності людини, який спрямований на пізнання і творче переосмислення навколишнього світу.

З’ясування сутності групової діяльності, процесу та умов її формування потребує аналізу її філософських та психологічних трактувань, співставлення загальних уявлень вчених про природу і структуру діяльності людини.

У філософській, соціальній, психологічній, педагогічній літературі чимало робіт присвячено цій проблемі. В них увага науковців зосереджена на місці і ролі діяльності в суспільному та особистому житті людини, на структурі, видах і умовах діяльності .

Всі філософські визначення діяльності єднає уявлення про діяльність як важливу форму активного ставлення людини до навколишньої дійсності, як форму взаємодії людини з природою і суспільством у матеріальній та духовній сфері. "Діяльність – це специфічно людська форма активного ставлення до навколишнього світу, зміст якої складають його доцільна зміна і перетворення"

Серед багатьох філософських визначень діяльності заслуговує на увагу визначення цієї категорії Л.П. Буєвою. Вона розглядає діяльність не лише як форму активного ставлення людини до навколишньої дійсності, зміст якої складають наступна її зміна та перетворення, але і як створення людиною умов для свого існування і розвитку. „ Діяльність людини в своїй основі є творення нових умов існування і розвитку: відтворення існуючого включене у цей процес як його момент і умова ” .

Як свідчить аналіз літератури, філософська категорія діяльності не має однозначного визначення. Співставлення уявлень різних авторів про структуру і природу людської діяльності показало, що при всій різноманітності окремих поглядів на перший план виступає поєднання двох підходів. Перший полягає в тому, що діяльність трактується як взаємодія людини з навколишньою дійсністю. Другий розглядає її як здатність людини до певного виду активності.

З філософської точки зору технологія розглядається як наука про способи перетворення речовини, енергії та інформації за планом, в інтересах людини і збереження біоприроди. Можна виділити декілька способів аналізу технології: технологія і людина (антропологічний підхід), технологія і природа (натуралістична онтологія), технологія і буття (онтологія), технологія і культура (культурологія) та ін.

Отже, технологічна культура – рівень розвитку перетворювальної діяльності людини, що виражається у сукупності досягнутих технологій матеріального та духовного виробництва і дозволяє йому ефективно брати участь у сучасних технологічних процесах на основі гармонійної взаємодії з природою, суспільством і технологічним середовищем.