Педагогические науки/ 4.Стратегические направления реформирования системы образования.

К. пед. н. Горбунова Н. В.

Республіканський вищий навчальний заклад

„Кримський гуманітарний університет”

(м. Ялта), Україна

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЛЕКСИЧНОЇ РОБОТИ В СУЧАСНОМУ ДНЗ

Реалізація змісту лексичної роботи передбачає дотримання певних принципів як вихідних положень, що покликані визначити стратегію та тактику навчання. Серед науковців різних шкіл і напрямів ведуться нескінченні дискусії стосовно сутності категорії „принцип”, що розуміється як закон явищ, виведений зі спостережень; постійно та послідовно вживаний метод, який поступово втрачає свою альтернативність і стає все більше і більше переважаючим варіантом або навіть єдиним варіантом дій, що зумовлює його перехід від стану методу до принципу.

Поняття принцип (лат. principium, греч. αρχή) – тлумачиться по-різному: те, що об’єднує думки; відома сукупність фактів; основна ідея, правило, вимога до діяльності, поведінки. Дидактичні принципи визначають як основні положення, що зумовлюють організаційні форми та методи навчального процесу відповідно до його загальних цілей і закономірностей. У принципах навчання виражаються нормативні основи навчання, взятого в його конкретно-історичному вигляді (М. Данилова) [2]. Виступаючи як категорія дидактики, принципи навчання характеризують способи використання законів і закономірностей відповідно до намічених цілей.

Започатковуючи дослідження, ми керувались такими принципами організації лексичної роботи: принцип актуалізації словника на основі встановлення логічних зв’язків; принцип урахування характеру мовленнєвого середовища; принцип єдності інтелектуальної та мовленнєвої активності як умови збагачення словникового запасу; принцип багатоваріантності; принцип розвитку словника як засобу самовираження.

Принцип актуалізації словника на основі встановлення логічних зв’язків. Актуалізація – здійснення, перехід зі стану можливості в стан дійсності; дія, спрямована на пристосування будь-чого до умов певної ситуації; абсолютизація принципу діяльності й ототожнення реальності з активністю суб’єкта; реалізація можливостей мовних одиниць відповідно до стилістичної мети спілкування: семантико-стилістичне наголошення, змістове виокремлення мовних одиниць за несподіваними мовними зв’язками. Актуалізація словника на основі встановлення логічних зв’язків передбачає відтворення індивідуального досвіду, який може бути представлений думками, уявленнями, рухами, емоційними станами.

Принцип урахування характеру середовища зумовлений тим, що взаємодія дитини в просторово-предметному культурно-мовленнєвому середовищі з його „речовими елементами” та однолітками сприяло становленню досвіду дитячого мовленнєвого спілкування, розвитку ініціативності в установленні мовленнєвого контакту, активізації словника, самостійному та вільному виборі суб’єкта та квазісуб’єкта спілкування. Урахування означеного принципу забезпечує відкритість середовища дитині та дитини навколишньому, що знайшло вираження в збільшенні кількості спонтанних мовленнєвих контактів між однолітками, що виникають за ініціативою самих дітей.

Принцип єдності інтелектуальної та мовленнєвої активності як тла, умови для розвитку словника зумовлений тим, що оволодіння мовою можливе лише за умов, якщо інтенсифікована навчальна діяльність кожної дитини, якщо кожен є активним учасником навчального процесу, якщо залучений до мовленнєвої й інших видів діяльності. При вивченні мови розвивають інтелектуальну та мовленнєву активність, які в сукупності забезпечують сприятливі умови для оволодіння мовою. Інтелектуальна активність досягається постановкою проблемних запитань, читанням змістовних текстів. Науковці (Л. Виготський, Н. Менчинська) вказують на необхідність розвитку пам’яті, мислення, сприймання, уваги, уяви дитини, адже їх рівень відбивається в запитаннях, судженнях, особливостях сприйняття та виконання завдань, змісті та формі ігор, характері спілкування з дорослими й однолітками.

Принцип розвитку словника як засобу самовираження пов’язаний із тим, що дитина не повторює репродуктивно слова за дорослим, а сама створює власні слова. Як частинка суспільства людина живе та формується як особистість у спілкуванні з іншими людьми. Оволодіваючи предметним світом, вступаючи в партнерські відносини з оточуючими людьми, дошкільник у спілкуванні та спільній діяльності пізнає світ. У процесі оволодіння мовленнєвими конструкціями відбувається становлення самосвідомості, здійснюється процес самоідентифікації, формується ставлення до світу і самого себе, що яскраво відображається в мовленнєвій компетенції дитини. Відкриття дошкільником себе світу засобом мови послідовно проходить декілька етапів, що хронологічно співпадають із віковими періодами розвитку. Термін „самовираження” „Великий тлумачний словник сучасної української мови” пояснює, як: „дія за значенням самовиражатися, розкривати своє „Я”, свою індивідуальність; виявляти … свої думки, настрої, переконання” [1, с. 1098]. Процес самовираження допомагає людині комплексно подати себе та власну діяльність іншим людям, одержати від цього задоволення, пережити ситуацію успіху. Чинники, що позитивно впливають на розвиток творчого мовленнєвого самовираження, – це врахування індивідуальних властивостей дітей, адекватність у виборі методів, форм і засобів творчої діяльності, створення умов для свободи самовираження.

Принцип багатоваріантності потребує висунення й оцінки не одного рішення, а досить великої кількості альтернатив. Багатоваріантність – це „створення умов вибору та надання дитині шансу на успіх, стимулювання дошкільників до самостійного вибору й ухвалення відповідального рішення, забезпечення розвитку альтернативного та самостійного мислення”.

Цей принцип виявляється в тому, що одне й те саме завдання розв’язується по-різному. Так робота зі словами здійснюється за допомогою зіставлення слів із метою з’ясування відмінностей для розмежування значень паронімів: суниця і землянка, срібний і сріблястий; пояснення значення через контекст; читання фрагменту висвітлює значення слів; дошкільники легше розуміють не лише їх пряме значення, але й доцільність вживання, сполучуваність, виразність; включення нового слова в контекст, складений самими дітьми. Кожне наступне завдання використовується як варіант попереднього. Це прийом активізації словника дошкільників. Отже, цей принцип реалізовано на другому етапі впровадження моделі збагачення словникового запасу старших дошкільників.

Принцип частотності враховується при формуванні активного та потенційного словників. До активного словника включаються всі слова, вислови, що діти засвоюють у процесі практичного оволодіння мовою на заняттях і поза ними. Потенційний словник складається з форм звертання, що вживаються дітьми для організації процесу спілкування, засвоєння яких дошкільниками відбувається поступово, інтуїтивно.

Таким чином, організація словникової роботи базувалась на таких принципах: багатоваріантності; єдності інтелектуальної та мовленнєвої активності як умови розвитку словника; розвитку словника як засобу самовираження; актуалізації словника на основі встановлення логічних зв’язків; урахування характеру середовища. У педагогічній науці основні принципи та закони діалектики, які відображають істотні закономірності розвитку всього живого, слугують провідним методологічним орієнтиром для концептуально-теоретичної побудови моделі розвитку словника.

Література

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. : Ірпень : ВТФ „Перун”, 2001. – 1440 с.

2. Данилова Н. Н. Психофизиология : учебн. [для вузов] / Н. Н. Данилова. – М. : Аспект Пресс, 2001. – 373 с.