ст. викладач Черкасова Т.М.

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Методика вивчення іноземних мов у світлі Болонського процесу

Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог. Перед українською системою освіти стоять стратегічні завдання, які неможливо вирішити без переосмислення теорії та практики лінгвістичної освіти. Міжкультурна комунікація, детермінована розвитком глобального інформаційного поля, розглядається на сучасному етапі як пріоритетний напрямок лінгвістичної освіти.

Гуманітарна природа освіти у світлі Болонського процесу ставить перед викладачами іноземних мов конкретне завдання широкомасштабної підготовки студентів, готових до навчання в рамках освіти європейських університетів. Така підготовка передбачає не тільки традиційне, фактичне володіння всіма аспектами мови, а й формування понятійного апарату, який надає можливість культурно-освітньої орієнтації та діяльності в Європейських вищих навчальних закладах. Якщо раніше вся увага зосереджувалась на етнокультурній лінгвістиці лише країни, мову якої вивчають, то відтепер, у світлі нової освітньої політики Європи слід розширювати цю географію та надавати додаткові знання, пов’язані з різноманітністю культур, мов та національними системами освіти з метою безперешкодного входження студентів у зону європейської освіти.

У світлі Болонського процесу вивчення іноземної мови полегшується виникненням нових мотиваційних умов, за яких студент бачить реальну можливість досягнення своєї навчальної мети, де мова є компонентом розширення освітнього поля. Адже універсалізація європейської освітньої системи спонукає до переосмислення ролі іноземної мови в процесі переходу до нових стратегій вищої освіти на рівнях «бакалавр-магістр» та входження в Болонський процес. Нова освітня модель повинна містити мотивований підхід до вивчення англійської мови як основного засобу міжнародної комунікації. Це дасть можливість студентам підключитися до Європейського інформаційно-освітнього середовища ще на початковому етапі. Але володіння й іншими мовами, спрямованого на конкретну країну та культуру стає поряд з основним інструментом або займає центральну позицію у випадку конкретного (вузькоспеціалізованого) напрямку.

В існуючій сьогодні організації навчального процесу в якості способу передачі інформації застосовується одностороння форма комунікації. Суть її полягає в трансляції інформації викладачем та в подальшому відтворенні цієї інформації студентом. Основним джерелом навчання є досвід викладача, який, як правило, використовує неоригінальний матеріал. Оригінальними можуть бути лише способи конструювання матеріалу, логіка та манера викладання. Викладач шукає, опрацьовує, трансформує знання, відкрите іншими. Це свідчить про рівень майстерності викладача, але мало чим сприяє конструюванню знання студентом – чужа конструкція знання ніколи не стає своєю. Надзвичайно важливо, щоб студент із «споживача знань» став співтворцем навчального процесу і разом з викладачем ніс свою частку відповідальності за кінцевий результат. Участь студентів у навчальному процесі та його підготовці може також виражатися в підборі навчальних матеріалів (з подальшим опрацюванням цих матеріалів викладачем для уникнення можливих труднощів), в розробці навчальних завдань для однокурсників тощо. Адже це спонукає студента до конструювання знань та орієнтування в інформаційному просторі.

Дотримання норм та правил Болонської декларації передбачає значну самостійність студента в оволодінні знаннями. Це вимагає особливої інформаційної підтримки. Необхідність постійного зворотного зв’язку між учасниками процесу навчання визначає нову структуру для презентації навчального та допоміжного матеріалів, які складають мультимедійний навчально-методичний комплекс.

В процесі вивчення іноземної мови проблеми комунікації та діалогу є «родовими» поняттями. Якщо мовна компетентність передбачає знання граматики та лексики для правильного висловлювання, то комунікативна компетенція, яка розглядається як здібність ефективного використання мови в процесі спілкування, містить в собі уміння вести діалог. Діалог як система правил взаємодії та вибору стратегій навчання в умовах високотехнологічного інформаційного середовища набуває нового значення. Високотехнологічне інформаційно-освітнє середовище з комунікативної точки зору повинне представляти собою комунікативну систему, яка встановлює прямий та зворотній зв’язок між викладачем та студентом.

Для організації взаємодії студента з навчальними матеріалами та іншими суб’єктами освітнього процесу в ході вивчення іноземної мови застосовуються технології асинхронного та синхронного режиму зв’язку. Технологія «off-line» містить в собі оперативну електронну переписку, телеконференції та роботу з електронними банками інформації. Технологія синхронного режиму зв’язку «on-line» містить в собі несинхронізовану в часі дискусію (форум), що передбачає звернення до нової інформації виключно за ініціативою самого учасника форуму, синхронізовану в часі дискусію (чат), пошук, аналіз та діяльність електронних інформаційних ресурсів, розміщених у локальних мережах та глобальній мережі Інтернет. Принципово новим в цій методиці є те, що студенти стають активними учасниками комунікації. Вони самі можуть входити в комунікаційні процеси, створюючи свої дискурси.

Таким чином, основним завданням начального процесу є формування потреби у вивченні іноземних мов, яка диктується сучасними соціальними умовами, такими як: глобалізація економіки, зближення європейських систем вищої освіти в рамках Болонського процесу, сумісні проекти з іноземними партнерами, зацікавленість вітчизняних фірм та підприємств у фахівцях зі знанням іноземної мови.