Задорожна О.В.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут , Україна

Структурні та семантичні характеристики казкового тексту

Казка – один із найпопулярніших видів усної народної словесності. Казкове народне мовлення передає наступним поколінням факти героїчної історії, картини соціального побуту й найрізноманітніші гами людських почуттів, оцінок.

Казка має притаманну саме їй смислову організацію текстових структур, яка пов’язана з діяльністю слухача та мовця, спрямованою на забезпечення функціонування позатекстових реалій у казковій площині, що уможливлює її розгляд як дискурсивної моделі. Казковий дискурс є поліфункціональним та прагматичним. Головне його призначення - розважити, розвеселити, заспокоїти, повчити, застерегти. Здебільшого казки виділяються за чіткою композицією та структурними ознаками [2]. Вони є складними за конструкцією та мають елементи надприродного. Кожен народ наділяє казку своєю життєвою філософією, яка є етнічно орієнтованою. Типовими для казки будь- якого народу є емоційність та репрезентація кращих рис соціуму. В цілому моделі сюжетного розвитку різних казковихтекстів є ідентичними. За дослідженням фольклористів, специфічна композиція казок регулюється певними законами, особливими традиційними формулами розповіді, що обмежує свободу тексту казки[5]. Дієвими тут є закон поступової еволюції (від спокою до дії та від дії до спокою), закон повторення, закон протилежності (розумний-дурень, добрий-поганий та ін.), закон наслідування подій, вигадки, витівки. Казковому дискурсу притаманні лінійність, циклічність, інформативність, інтегральність, стильова функціональність, завершеність і прагматична спрямованість. Характерні для казки підпорядкованість певним законам, особливі традиційні формули розповіді, семантичні універсалії, багатство мовних форм[3]. Серед універсалій казки особливе місце посідають категорії хронотопа і антропоса. Казковий дискурс вирізняється обов'язковою тривимірністю - категоріями Часу, Простору та Людини, що специфічно семантизуються та експлікуються в казковому просторі. Казка породжується в певній ситуації та віддзеркалює досвід соціуму. Моделювання людських життєвих ситуацій, комунікативна функція, інтеграція наратора, героя та читача, когніція позитивних та негативних сторін життя, навчання добру є базисними універсаліями казки. В казковому тексті відбивається життя суспільства, взаємини між людьми, мораль та етика народу, його мрії та сподівання. У цьому жанрі художнього дискурсу сконцентровані одвічні категорії Добра і Зла, Правди і Брехні, Щастя та Лиха. Боротьба Добра зі Злом, Віра у перемогу справедливості обумовлюють універсальне щасливе завершення казок та розвиток їх сюжету [1]. Адресат засвоює моральні та етичні норми поведінки казкових героїв, дізнається про події, що мали місце у житті, осмислює їх значущість. Казковий дискурс є багатошаровим.

Композиційно казки обіймають інтродуктивний, медіальний та фінальний блоки. Кожен із блоків несе в собі когнітивно-комунікативну інформацію антропоцентричного спрямування : в інтродуктивному та фінальному блоках діє інтеграція казкаря та читача, в медіальному - казкаря та персонажів. Інтродуктивний блок складається з облігаторних для казкового дискурсу заголовка та зачину, що орієнтують читача, вводять тему, ситуацію, дійових осіб. Медіальний блок розкриває і описує фабулу казки, її ірреальні події, взаємовідносини між героями, їх вчинки. Головний компонент медіального блока – дія. Тут сконцентрована основна інформація всього тексту казки і саме у цьому блоці яскраво представлена когнітивна функція казкового дискурсу : пізнання життя в його різноманітних проявах. Фінальний блок підбиває підсумки розвитку казкової дії, самої розповіді та являє собою завершення, в якому все закінчується добре і зло покаране. Процес пізнання світу завдяки казці здійснюється не лише через опис перебігу подій, а й через образи персонажів та самого наратора. Оскільки казка є об’єктивацією думок і мови наратора, останній репрезентований у своєму творі більш широко, ніж адресат. Специфіка структури казки полягає в її однотипності, наявності постійних композиційних блоків і традиційних формул розповіді - схем, в які наратор вкладає свій задум, модифікує сюжети, зберігаючи при цьому форму [3].

Семантика тексту казки становить особливий інтерес у плані вивчення інформації в образах текстів цього жанру, що сприятиме з’ясуванню механізмів об’єктивації знань про світ у мовних формах. Художні образи персонажів, представлені в текстах казок, є носіями концептуальної інформації. Текст казки є вербальним повідомленням, що передає предметно-логічну, естетичну, образну, емоційну та оцінну інформацію, яка оформилась в ідейно-художньому змісті тексту в єдине ціле [4]. Основними характеристиками казкового тексту є обмеженість та стереотипізація дійових осіб. Персонажі чарівної казки перетворилися на знаки та символи абстрактних категорій добра, зла, прекрасного, потворного, чарівного, адже в казках сконцентровано життєвий досвід, накопичений людством упродовж тривалих проміжків часу, та індивідуальні фантазії безіменних виконавців, які трактують казковий сюжет на власний розсуд.

У казковому дискурсі автор через характеристику своїх персонажів має інтенцію виразити ідею свого твору. Засоби створення казкового образу є традиційними: постійні епітети, метафоричні та порівняльні формули [1].

Отже, казковий дискурс є поліфункціональним та прагматичним. В цілому моделі сюжетного розвитку різних казкових текстів є ідентичними,а специфічна композиція казок регулюється певними законами, особливими традиційними формулами розповіді, що обмежує свободу тексту казки. Таким чином, казковий дискурс спрямований на досягнення прагматичного ефекту, відображає етнічні універсалії і залишається у свідомості народу.

Література:

1. Антонова В.Ф. Образы британских народных сказок// Сучасна англістика: стереотипність та творчість. – Харків, 2006.

2. Бока О.В., Комунікативна спрямованість ономастичної лексики англомовного казкового дискурсу на дітей різного віку: (Сумський державний університет), 2006 .

3. Бока О.В.Комунікативно-когнітивна спрямованість казкового дискурсу. «Вісник Сум ДУ»,№3(87), 2006.

4. Єсипович К.П. Образ «чарівного» у французькій народній казці (лінгвокогнітивний аспект): Автореферат дис... на здоб. наук. ступ. канд. філол. наук – Київ, 2006.

5. Леонтьєва О.Ф. Смислові конотації дієслів мовлення у казковому дискурсі (на матеріалі українських народних казок про тварин): дисертація канд. філол. наук: 10.02.01 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2003.