Зоська Я. В. – Класичний приватний університет (м. Запоріжжя).

Механізми стримання неотрадиційного споживання в Україні

У зв’язку з аналізом стану культури, яка сполучає в собі традиційні і сучасні риси, актуальної для наукових розвідок постає ідеологія і практика неотрадиціоналізма [1–3]. Неотрадиційне споживання сформувалось в Україні в умовах поєднання процесів постмодернізації та системної кризи. Неотрадиційне споживання включає символічні потреби до кола необхідних потреб (тобто тих, що входять до переліку потреб, що слугують відтворенню людини). Символічне споживання перестає бути надлишковим. Воно, по-перше, обмежене, по-друге, саме стає символічним, тобто лише слугує для задоволення потреби в гідності. У такому випадку з’являються необхідні механізми стримування потреб, щоб не призвести до колапсу і економіку, і навколишнє середовище.

Отже, перший механізм – моральний. Він пов’язаний з етикою споживання, яка ґрунтується на принципі розумних потреб. Людина повинна розуміти межі своїх матеріальних потреб і свій обов’язок надати можливість наступним поколінням жити в умовах, достатніх для рівня споживання, який існує у середньому в наш час. Звісно, годі сподіватися на те, що всі люди будуть намагатися виконати це завдання сумлінно та наполегливо. Але це може бути завданням тим особам, які є моральними авторитетами. Вони можуть висловлювати цю думку як вираження відповідальності за майбутнє і цим спонукати все більше і більше людей діяти згідно з мораллю розумних потреб.

Розумні потреби можуть сформуватися і, образно кажучи, насильницьким (примусовим) шляхом. Люди вимушено вибирають модель розумних потреб через нестатки, через неможливість задовольняти потреби в більшому обсязі, ніж це необхідно для виживання. Міра споживання формується не тільки через мораль, а в основному, у цьому випадку через кризу. І тут ринковий фактор чи намагання частини людей зневажати вимогами розумної міри споживання не відіграють вирішальної ролі. Але моральна сторона залишається і люди повинні зрозуміти свій обов’язок перед майбутнім, намагатися виконати його навіть всупереч зовнішнім обставинам. На цьому тримається етика відповідальності перед наступними поколінням. Поширення її авторитету серед населення є завданням не тільки еліти, а й суспільства в цілому. Отже, моральний механізм діє ефективніше, якщо він опосередкований насильницькими мірами, коли людина вимушена вчиняти морально. Це певною мірою знецінює саме моральність мотиву. Але об’єктивно обмеження потреб є сприятливим фактором для моралі та підвищення шансів для майбутнього мати достатньо ресурсів для життєдіяльності людини. Хоча філософія моралі передбачає, що вимушений моральний вчинок є вже для самої людини неморальним. Але в історії релігії часто бували випадки, коли людей примушували діяти морально, від цього ці дії не припиняли бути об’єктивно моральними.

Другий механізм стримування потреб – формування раціонального утилітарного мотиву обмеження споживання. Виробникам іноді вигідно, щоб підприємство мало реноме вимогливого, такого, що виробляє високоякісну продукцію та яке не може виробляти дуже багато цієї продукції. Така думка про конкретне підприємство може підвищити його конкурентоспроможність серед інших підприємств і приваблювати більш вимогливих покупців. Краще менше, але більш якісної продукції. Товарів відповідної якості не може бути дуже багато. Ця обставина була причиною появи рейтингів якості. Раціональний та утилітарний досвід стимулює виробників тримати загальний високий рівень вимогливості щодо якості продукції. Тому ринковий запит отримати більше товару без належної якості не може поширено реалізуватися через побоювання з раціонально утилітарних міркувань втрати майбутніх споживачів. Раціональний фактор має значення і для обмеження потреб. Людина може зрозуміти, що надлишкове споживання є шкідливим для суспільства в цілому, для сім’ї, для особистісного вдосконалення. Все більше людей свідомо обмежують своє споживання із світоглядних причин, що зумовлені усвідомленням принципом Е. Фрома: “Мати чи бути”[4].

Третій механізм. Ситуація, що виникає при реалізації продукції, вимагає від виробника вироблення якісної продукції. Роль виробника, яка реалізується системою дій, вимагає певної поведінки, що включає виробництво якісної продукції, всупереч ринковим запитам. Виробники мають певний рівень кваліфікації, яка реально відображає відповідне вміння виробляти якісну продукцію. Для споживача ситуативний фактор може виступати як реальне обмеження можливості споживання за умов економічної кризи.

Вказані три механізми (моральний, раціональний і ситуаційний) – при сукупній їх дії значною мірою нівелюють негативний вплив ринкового запиту отримати неякісну продукцію. Але в ряді випадків все ж таки зазначений запит враховується і тому реальністю української системи виробництва є наявність деякої частки неякісної продукції. В умовах спотвореного розуміння ринкового запиту частка неякісної продукції зростає. Це теж спонукає обмежувати споживання. Для споживача ці фактори зумовлюють різні джерела та причини скорочення споживання. В умовах обмежених матеріальних можливостей, людина скоріше скоротить витрати на фізичне відтворення, ніж витрати статусного характеру.

Література:

1. Гудко Л. Русский неотрадиционализм и сопротивление переменам // Мультикультурализм и трансформация постсоветских обществ / Л. Гудко ; [под ред. В.С. Малахова, В.А. Тишкова] ; РАН ; Институт этнологии антропологии. Институт философии. – М., 2002. – 180 с.

2. Журженко Т. Старая идеология новой семьи: демографический национализм России и Украины / Татьяна Журженко // Семейные узы: модели для сборки // [под. ред. С. Ушакина]. – М. : НЛО, 2004.

3. Мадюкова С.А. Социокультурный неотрадиционализм: воспроизведение традиций и воспроизводство этничности [Электронный ресурс] / С.А. Мадюкова, Ю.В. Попков. – Режим доступа: http://www.tuva.asia/journal/issue_6/1743-madyukova-popkov.html.

4. Фромм Э. Иметь или быть. – М.: Прогресс, 1996. – 336 с.