Секція:
Економіка, 1. Банки і банківська система;
Кулинич І. Ю.
Донецький національний університет
економіки та торгівлі
імені
Михайла Туган-Барановського
Розмежування функцій внутрішнього контролю та
внутрішнього аудиту в банках України
Згідно з українським
законодавством система внутрішнього контролю визначається як система
організації банку, до якої також належать усі заходи та методи, котрі банк
застосовує для контролю за своїми активами, запобігання шахрайству, зведення до
мінімуму помилок, перевірки точності й достовірності даних бухгалтерського
обліку та звітності, забезпечення ефективності операцій і додержання внутрішніх
положень та вказівок керівництва. А оцінкою ефективності системи внутрішнього
контролю займається внутрішній аудит банку. Обидва тлумачення різних
економічних категорій багато в чому перегукуються, що створює труднощі в
практичній діяльності банків при організації систем внутрішнього контролю та
внутрішнього аудиту. Тому необхідно зробити чітке розмежування зазначених
функцій у банках України. Актуальність
обраної теми обумовлена насамперед посиленням загальносвітових інтеграційних
процесів і прагненням кожної країни захистити національні інтереси.
Проблематика
внутрішнього контролю і аудиту в банках знаходить своє відображення в наукових
роботах вітчизняних учених – О.І. Кирєєва, Н.П. Лівші, О.С. Полетаєвой, О.С.
Любунь, М.П. Кравець, Ф.Ф. Бутінца, Б.Ф. Вусаня, Г.М. Давидова і інших. У економічній літературі
окремими питаннями аудиту займалися і видні зарубіжні вчені, такі як Р. Адамс, А. Аренс, Дж. Лоббек, Р. Монтгомері, Дж.
Робертсон та багато інших. Незважаючи на наявність досліджень, присвячених вивченню
досліджуваної проблеми, на сьогоднішній день питання розмежування
функцій внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту в банках України потребує подальшого
розгляду.
"Внутрішньобанківський
контроль — діяльність, спрямована на перевірку правильності виконання та
відображення в бухгалтерському обліку банківських операцій, попередження, фіксацію
й усунення недоліків за допомогою конкретних засобів і способів" [6].
Внутрішній аудит банку - це незалежна оцінка системи внутрішнього контролю,
встановленого у комерційному банку. Головна увага внутрішнього аудиту
зосереджена на аналізуванні інформаційної системи, включаючи систему бухгалтерського
обліку і супутніх видів контролю, вивченні фінансової та операційної
інформації, дослідженні економічності та ефективності операцій.
Внутрішній контроль в банку - це сукупність процедур, які забезпечують
достовірність та повноту інформації, яка передається керівництву банку, дотримання
внутрішніх та зовнішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку,
збереження активів банку і його клієнтів, оптимальне використання ресурсів
банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів
управління банку в досягненні мети, яка поставлена в стратегічних та інших
планах банку [2].
Як бачимо, чіткого розмежування функцій внутрішнього
контролю і внутрішнього аудиту в законодавчій базі України не проведено. У
цьому контексті за актуальне вважаємо положення, задеклароване документом
Базельського комітету з банківського
нагляду "Внутрішній аудит в банках і взаємовідношення наглядових органів і
аудиторів", згідно якому служба внутрішнього аудиту має бути незалежною
від щоденної процедури внутрішнього контролю. Тобто треба чітко усвідомлювати,
що внутрішній аудит не має бути рутинним процесом контролю за повсякденними
операціями банку, а повинен працювати перш за все над оцінкою систем, процесів
і процедур.
До цілей внутрішнього контролю належать: 1. подальший
розвиток налагодженої, ефективної і результативної діяльності та якісних
продуктів і послуг згідно з місією банку; 2. захист ресурсів від втрат
унаслідок браку, зловживання, неефективного управління, помилок, махінацій та інших
негараздів; 3. дотримання законів, положень та настанов керівництва; 4. розвиток
і підтримання достовірних управлінських даних і їхнє правдиве та своєчасне
відображення в звітності.
Отже, внутрішній контроль
— не одноразова акція, а низка дій та видів діяльності, що відбуваються на
постійній основі в усіх сферах функціонування банку. Внутрішній контроль
повинен визнаватись невід'ємною складовою будь-якої системи, котру
використовує менеджмент для регулювання та визначення напрямів розвитку діяльності,
і не повинен розглядатися як окрема система в рамках окремої установи. В такому
розумінні він є управлінським контролем, вбудованим в організацію як частина
інфраструктури і покликаним постійно допомагати керівництву в управлінні і
досягненні цілей.
Внутрішній контроль також
повинен давати змогу висловлювати управлінське судження та проявляти ініціативу
з метою підвищення ефективності і результативності, а також зниження витрат.
Важливо усвідомлювати, що незалежно від того, наскільки досконала система
внутрішнього контролю, вона не може забезпечити повну впевненість у тому, що
всі цілі банку будуть досягнуті. Адже існують фактори, які банк не може
контролювати або на які не поширюється вплив керівництва, наприклад, людські
помилки, помилкові судження, неправомірні дії з метою уникнення контролю
тощо.
Ефективна система
внутрішнього контролю налічує п'ять елементів:
1. Середовище
контролю. Керівництво та персонал
повинні створити і підтримувати таке середовище в організації, яке б забезпечувало
позитивне і сприятливе ставлення до внутрішнього контролю та сумлінного
керівництва;
2. Оцінка
ризиків. Внутрішній контроль повинен забезпечувати оцінку ризиків, з якими
стикається організація, і які походять як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел;
3. Контролююча діяльність - це правила, процедури, технічні прийоми
та механізми для виконання директив керівництва;
4. Інформація та інформаційний обмін. Інформацію слід реєструвати і повідомляти
керівництву та іншим зацікавленим користувачам у межах організації в такій
формі і в такий час, щоб вона могла служити основою для виконання ними функцій
внутрішнього контролю та інших;
5. Моніторинг
внутрішнього контролю спрямований на якісну оцінку результатів діяльності в
часі та забезпечення оперативного вжиття заходів за підсумками аудиту й інших
перевірок. Система внутрішнього контролю повинна будуватися так, щоб
забезпечити постійний моніторинг. Такий контроль здійснюється регулярно і є
складовою діяльності організації в цілому [5, с. 6].
Контролюючі заходи часто
плутають із контролюючою діяльністю, звужуючи таким чином сферу впливу
концепції в цілому. Остання містить види діяльності широкого спектра, в тому
числі узгодження, уповноваження, перевірки, зведення, огляди результатів
діяльності, дотримання безпеки, створення та підтримання необхідних записів,
котрі засвідчують факт виконання цих заходів, а також є джерелом необхідної
документації.
Часто внутрішній контроль
плутають із внутрішнім аудитом. Внутрішній аудит — це діяльність, пов'язана з незалежним,
об'єктивним засвідченням та наданням рекомендацій, що допомагає організації в
удосконаленні своєї діяльності. Він допомагає банку в досягненні своїх цілей
шляхом застосування систематичних та регламентованих підходів до оцінки та
підвищення ефективності процесів управління ризиками, контролю та
корпоративного управління.
Внутрішній аудит — це функція
незалежної оцінки, що створюється всередині банку для аналізу й оцінки її
діяльності. Метою внутрішнього аудиту є надання допомоги працівникам банку для
ефективного виконання ними своїх обов'язків. Внутрішній аудит забезпечує їх
даними аналізу, оцінками, рекомендаціями, порадами та інформацією стосовно
діяльності, що перевіряється.
Аудит банків та інших
кредитних організацій суттєво відрізняється від аудиту промислових підприємств,
організацій торгівлі, транспорту й інших галузей за характером його
організації і за методикою проведення аудиторських перевірок. Водночас він
базується на тій же законодавчій базі, що й аудит усіх перерахованих вище
організацій.
З точки зору
спрямованості (характеру економічного суб'єкта, що перевіряється) розрізняють
такі види аудиту: банківський аудит — аудит кредитних організацій; аудит
страхувальників — аудит страхових організацій і товариств взаємного
страхування; аудит бірж, позабюджетних фондів та інвестиційних інститутів; загальний
аудит — аудит інших економічних суб'єктів.
Роль аудиторів
надзвичайно важлива для процесу корпоративного управління. Ефективність ради
і вищого керівництва можна посилити шляхом: 1) визнання важливості аудиторського
процесу і доведення цієї думки до відома банківських працівників; 2) вжиття
заходів, які посилюють незалежність і підвищують статус аудиторів; 3) вчасного
та ефективного використання висновків аудиторів; 4) забезпечення незалежності
головного аудитора через підзвітність раді або аудиторському комітету ради; 5)
залучення зовнішніх аудиторів до визначення ефективності системи внутрішнього
контролю; 6) висування вимоги вчасного усунення керівництвом проблем, виявлених
аудиторами [5].
Для практичного
проведення внутрішнього аудиту в банках України департамент внутрішнього
аудиту розробляє такі формальні документи: щорічний план аудиту, річний бюджет
і процедури планування та проведення внутрішніх аудитів.
Створення та ефективне
функціонування всеохоплюючої системи внутрішнього контролю є комплексним
процесом, який включає організаційні та управлінські, методологічні і
технологічні питання, спрямовані на розроблення та якісне впровадження
процедур і механізмів підтримання надійності банку. Найсуттєвішим елементом
системи внутрішнього контролю є формування сучасної концепції внутрішнього
аудиту.
Отже, в деяких українських
банках успішно запроваджуються сучасні концепції внутрішнього контролю та
внутрішнього аудиту з урахуванням міжнародних стандартів. Однак контроль — це
інша функція управління, яка лише забезпечується засобами аудиту, а тому
доцільно формулювати результати внутрішнього аудиту як "перевірку правильності
та/або достовірності" результатів певного виду банківської діяльності.
На жаль, ще не в усіх
банках України керуються положеннями про внутрішній аудит, які базуються на
міжнародних стандартах та українській законодавчій базі. З метою оптимізації
роботи банків, підвищення ефективності управління банківською діяльністю
вважаємо обов'язковим чітко розмежовувати функції внутрішнього контролю та
внутрішнього аудиту в банках України при організації відповідних функціональних
систем, які мають свої чітко визначені цілі та завдання.
Таким чином, сучасна
світова практика передбачає для внутрішнього аудиту незрівнянно вищий статус і
значно ширші функції, ніж він їх має в українських банках сьогодні. Внутрішній
аудит на Заході розглядується як важливий орган ради директорів, за допомогою
якої забезпечується збереження і збільшення цінності банку для акціонерів,
клієнтів, співробітників і наглядових органів. Багатогранність категорій ризиків
об'єктивно зумовлює необхідність системи внутрішнього аудиту. Незалежно від
принципу формування служби внутрішнього аудиту вона повинна охоплювати кожну
категорію часткових ризиків і відповідати основним вимогам управління ризиками.
Список використаної
літератури
1.
Закон України "Про банки і банківську діяльність " від 7 грудня
2000 року № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 5-6 (09.02.2001).
- Ст. 30.
2.
Положення НБУ «Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках
України» № 114 від 20 березня 1998 року // Офіційний вісник України. – 1998.
- № 21 (11.06.98). – Ст. 775.
3.
Белоглазова Г.Н., Кропивецкая Л.П., Лебедева Е.А. Аудит банков: Учеб. пособие.
— М.: Финанси и статистика, 2003. — С. 6-7 (352 с.).
4.
Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит"
вищих навчальних закладів. — Житомир: ПП "Рута", 2005. —512 с.
5.
Ковч Б., Швець Н. Розмежування функцій внутрішнього контролю та внутрішнього
аудиту в банках України // Вісник НБУ. – 2007. - № 2(132) – С. 5-8.
6.
Енциклопедія банківської справи України / Редкол.: В. С. Стельмах та ін. — К.:
Молодь, Ін Юре, 2001. — 680 с.
7.
Швец Н. Р. Внутренний аудит в банке: современные тенденции в Украине // http://books.efaculty.kiev.ua/bank/articles/3
8.
Стефанюк Б. Концептуальні підходи щодо створення ефективної системи внутрішнього
контролю в банку // ВІСНИК Національного банку України. – 2007. – № 4 (134). –
С. 57.