Секція: Економіка, 1. Банки і банківська система;

Кулинич І. Ю.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Розмежування функцій внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту в банках України

Згідно з українським законодавством система внутрішнього контролю визначається як система організації банку, до якої також належать усі заходи та методи, котрі банк застосовує для контролю за своїми активами, запобігання шахрайству, зведення до мінімуму помилок, перевірки точності й достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, забезпечення ефективності операцій і додержання внутрішніх положень та вказівок керівництва. А оцінкою ефективності системи внутрішнього контролю займається внутрішній аудит банку. Обидва тлумачення різних економічних кате­горій багато в чому перегукуються, що створює труднощі в практичній діяль­ності банків при організації систем внутрішнього контролю та внутрішньо­го аудиту. Тому необхідно зробити чітке розмежування зазначених функцій у банках України. Актуальність обраної теми обумовлена насамперед посиленням загальносвітових інтеграційних процесів і прагненням кожної країни захистити національні інтереси.

Проблематика внутрішнього контролю і аудиту в банках знаходить своє відображення в наукових роботах вітчизняних учених – О.І. Кирєєва, Н.П. Лівші, О.С. Полетаєвой, О.С. Любунь, М.П. Кравець, Ф.Ф. Бутінца, Б.Ф. Вусаня, Г.М. Давидова і інших. У економічній літературі окремими питаннями аудиту займалися і видні зарубіжні вчені, такі  як  Р. Адамс, А. Аренс, Дж. Лоббек, Р. Монтгомері, Дж. Робертсон та багато інших. Незважаючи на наявність досліджень, присвячених вивченню досліджуваної проблеми, на сьогоднішній день питання розмежування функцій внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту в банках України потребує подальшого розгляду.

"Внутрішньобанківський контроль — діяльність, спрямо­вана на перевірку правильності виконан­ня та відображення в бухгалтерському обліку банківських операцій, поперед­ження, фіксацію й усунення недоліків за допомогою конкретних засобів і способів" [6].

Внутрішній аудит банку - це незалежна оцінка системи внутрішнього контролю, встановленого у комерційному банку. Головна увага внутрішнього аудиту зосереджена на аналізуванні інформаційної системи, включаючи систему бухгалтерського обліку і супутніх видів контролю, вивченні фінансової та операційної інформації, дослідженні економічності та ефективності операцій.

Внутрішній контроль в банку - це сукупність процедур, які забезпечують достовірність та повноту інформації, яка передається керівництву банку, дотримання внутрішніх та зовнішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку, збереження активів банку і його клієнтів, оптимальне використання ресурсів банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів управління банку в досягненні мети, яка поставлена в стратегічних та інших планах банку [2].

Як бачимо, чіткого розмежування функцій внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту в законодавчій базі України не проведено. У цьому контексті за актуальне вважаємо положення, задеклароване документом Базельського  комітету з банківського нагляду "Внутрішній аудит в банках і взаємовідношення наглядових органів і аудиторів", згідно якому служба внутрішнього аудиту має бути незалежною від щоденної процедури внутрішнього контролю. Тобто треба чітко усвідомлювати, що внутрішній аудит не має бути рутинним процесом контролю за повсякденними операціями банку, а повинен працювати перш за все над оцінкою систем, процесів і процедур.

До  цілей внутрішнього контролю належать: 1. подальший розвиток налагодже­ної, ефективної і результативної діяль­ності та якісних продуктів і послуг згідно з місією банку; 2. захист ресурсів від втрат унаслідок браку, зловживання, неефективного управління, помилок, махінацій та інших негараздів; 3. дотримання законів, положень та настанов керівництва; 4. розвиток і підтримання досто­вірних управлінських даних і їхнє прав­диве та своєчасне відображення в звітності.

Отже, внутрішній контроль — не одно­разова акція, а низка дій та видів діяль­ності, що відбуваються на постійній основі в усіх сферах функціонування банку. Внутрішній контроль повинен визнава­тись невід'ємною складовою будь-якої системи, котру використовує менедж­мент для регулювання та визначення на­прямів розвитку діяльності, і не повинен розглядатися як окрема система в рамках окремої установи. В такому розумінні він є управлінським контролем, вбудо­ваним в організацію як частина інфра­структури і покликаним постійно допо­магати керівництву в управлінні і досяг­ненні цілей.

Внутрішній контроль також повинен давати змогу висловлювати управлінське судження та проявляти ініціативу з ме­тою підвищення ефективності і резуль­тативності, а також зниження витрат. Важливо усвідомлювати, що незалежно від того, наскільки досконала система внутрішнього контролю, вона не може забезпечити повну впевненість у тому, що всі цілі банку будуть досягнуті. Ад­же існують фактори, які банк не може контролювати або на які не поши­рюється вплив керівництва, наприклад, людські помилки, помилкові суджен­ня, неправомірні дії з метою уникнен­ня контролю тощо.

Ефективна система внутрішнього контролю налічує п'ять елементів:

1.   Середовище контролю.  Керів­ництво та персонал повинні створити і підтримувати таке середовище в ор­ганізації, яке б забезпечувало позитив­не і сприятливе ставлення до внут­рішнього контролю та сумлінного керівництва;

2.  Оцінка ризиків. Внутрішній кон­троль повинен забезпечувати оцінку ризиків, з якими стикається організація, і які походять як із зовнішніх, так і з внутрішніх джерел;

3. Контролююча діяльність - це правила, проце­дури, технічні прийоми та механізми для виконання директив керівництва;

4. Інформація та інформаційний обмін. Інформацію слід реєструвати і повідо­мляти керівництву та іншим зацікавле­ним користувачам у межах організації в такій формі і в такий час, щоб вона могла служити основою для виконан­ня ними функцій внутрішнього кон­тролю та інших;

5.  Моніторинг внут­рішнього контролю спрямований на якісну оцінку результатів діяльності в часі та забезпечення оперативного вжиття заходів за підсумками аудиту й інших перевірок. Система внутрішньо­го контролю повинна будуватися так, щоб забезпечити постійний моніто­ринг. Такий контроль здійснюється ре­гулярно і є складовою діяльності ор­ганізації в цілому [5, с. 6].

Контролюючі заходи часто плутають із контролюючою діяльністю, звужуючи таким чином сферу впливу концепції в цілому. Остання містить види діяльності широкого спектра, в тому числі узгод­ження, уповноваження, перевірки, зве­дення, огляди результатів діяльності, до­тримання безпеки, створення та підтри­мання необхідних записів, котрі засвідчу­ють факт виконання цих заходів, а також є джерелом необхідної документації.

Часто внутрішній контроль плутають із внутрішнім аудитом. Внутрішній аудит — це діяльність, пов'язана з незалежним, об'єктивним засвідченням та наданням рекомендацій, що допома­гає організації в удосконаленні своєї діяль­ності. Він допомагає банку в досяг­ненні своїх цілей шляхом застосуван­ня систематичних та регламентованих підходів до оцінки та підвищення ефек­тивності процесів управління ризика­ми, контролю та корпоративного уп­равління.

Внутрішній аудит — це функція неза­лежної оцінки, що створюється всередині банку для аналізу й оцінки її діяльності. Метою внутрішнього аудиту є надання допомоги працівникам банку для ефек­тивного виконання ними своїх обов'язків. Внутрішній аудит забезпе­чує їх даними аналізу, оцінками, ре­комендаціями, порадами та інфор­мацією стосовно діяльності, що пе­ревіряється.

Аудит банків та інших кредитних організацій суттєво відрізняється від аудиту промислових підприємств, ор­ганізацій торгівлі, транспорту й інших галузей за характером його організації і за методикою проведення аудиторсь­ких перевірок. Водночас він базується на тій же законодавчій базі, що й аудит усіх перерахованих вище організацій.

З точки зору спрямованості (харак­теру економічного суб'єкта, що пе­ревіряється) розрізняють такі види ау­диту: банківський аудит — аудит кре­дитних організацій; аудит страхувальників — аудит страхових організацій і товариств взаємного страхування; аудит бірж, позабюджетних фон­дів та інвестиційних інститутів; загальний аудит — аудит інших економічних суб'єктів.

Роль ауди­торів надзвичайно важлива для проце­су корпоративного управління. Ефек­тивність ради і вищого керівництва можна посилити шляхом: 1) визнання важливості аудиторсько­го процесу і доведення цієї думки до відома банківських працівників; 2) вжиття заходів, які посилюють не­залежність і підвищують статус ауди­торів; 3) вчасного та ефективного викори­стання висновків аудиторів; 4) забезпечення незалежності голо­вного аудитора через підзвітність раді або аудиторському комітету ради; 5) залучення зовнішніх аудиторів до визначення ефективності системи внутрішнього контролю; 6) висування вимоги вчасного усу­нення керівництвом проблем, виявле­них аудиторами [5].

Для практичного проведення внут­рішнього аудиту в банках України де­партамент внутрішнього аудиту роз­робляє такі формальні документи: щорічний план аудиту, річний бюджет і процедури планування та проведення внутрішніх аудитів.

Створення та ефективне функціону­вання всеохоплюючої системи внутрішньо­го контролю є комплексним процесом, який включає організаційні та управлінські, ме­тодологічні і технологічні питання, спря­мовані на розроблення та якісне впровад­ження процедур і механізмів підтримання надійності банку. Найсуттєвішим еле­ментом системи внутрішнього контролю є формування сучасної концепції внут­рішнього аудиту.

Отже, в деяких українських банках успішно запроваджуються сучасні концепції внут­рішнього контролю та внутрішнього аудиту з урахуванням міжнародних стандартів. Однак контроль — це інша функція уп­равління, яка лише забезпечується за­собами аудиту, а тому доцільно формулювати результати внутрішнього аудиту як "перевірку пра­вильності та/або достовірності" ре­зультатів певного виду банківської діяльності.

На жаль, ще не в усіх банках Ук­раїни керуються положеннями про внутрішній аудит, які базу­ються на міжнародних стандартах та українській законодавчій базі. З метою оптимізації роботи банків, підвищення ефективності управління банківською діяльністю вважаємо обов'язковим чітко розмежовувати функції внутріш­нього контролю та внутрішнього аудиту в банках України при організації відповідних функціональних систем, які мають свої чітко визначені цілі та завдання.

Таким чином, сучасна світова практика передбачає для внутрішнього аудиту незрівнянно вищий статус і значно ширші функції, ніж він їх має в українських банках сьогодні. Внутрішній аудит на Заході розглядується як важливий орган ради директорів, за допомогою якої забезпечується збереження і збільшення цінності банку для акціонерів, клієнтів, співробітників і наглядових органів. Багатогранність категорій ризиків об'єктивно зумовлює необхідність системи внутрішнього аудиту. Незалежно від принципу формування служби внутрішнього аудиту вона повинна охоплювати кожну категорію часткових ризиків і відповідати основним вимогам управління ризиками.

 

Список використаної літератури

1.   Закон України "Про банки і банківську діяльність " від 7 грудня 2000 року № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 5-6 (09.02.2001). - Ст. 30.

2.   Положення НБУ «Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України» № 114 від 20 березня 1998 року // Офіційний вісник України. – 1998. -  № 21 (11.06.98). – Ст. 775.

3.   Белоглазова Г.Н., Кропивецкая Л.П., Лебедева Е.А. Аудит банков: Учеб. пособие. — М.: Финанси и статистика, 2003. — С. 6-7 (352 с.).

4.   Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності "Облік і ау­дит" вищих навчальних закладів. — Житомир: ПП "Рута", 2005. —512 с.

5.   Ковч Б., Швець Н. Розмежування функцій внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту в банках України // Вісник НБУ. – 2007. - № 2(132) – С. 5-8.

6.   Енциклопедія банківської справи України / Редкол.: В. С. Стельмах та ін. — К.: Молодь, Ін Юре, 2001. — 680 с.

7.   Швец Н. Р. Внутренний аудит в банке: современные тенденции в Украине // http://books.efaculty.kiev.ua/bank/articles/3

8.   Стефанюк Б. Концептуальні підходи щодо створення ефективної системи внутрішнього контролю в банку // ВІСНИК Національного банку України. – 2007. – № 4 (134). – С. 57.