Економіка/3 фінансові відносини

Прудивус К. О., ст. викладач Гладкова О. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім.. М. І. Туган-Барановського

Використання інструментів хеджування як передумова захисту від фінансових ризиків

За ринкових умов господарювання підприємствам важливо достовірно та своєчасно прогнозувати майбутні доходи та витрати, які виникають в результаті операційної чи фінансової діяльності. Невизначеність грошових потоків виникає через існування різноманітних ризиків: фінансових, валютних, кредитних тощо. Зменшити дані ризики можна шляхом використання інструментів хеджування. Така практика поширена серед закордонних підприємств, але практично не використовується вітчизняними підприємствами, що пояснюється недоліками у законодавстві щодо врегулювання механізмів використання та запровадження в практику сучасних фінансових інструментів хеджування, недостатньою розробленістю даних питань у науковій літературі.

Дослідженню питань сутності та призначення фінансових інструментів присвячено низку праць вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема Г. Кірейцева, Л. Примостки, Т. Райса, В. Савчука, Е. Уорена, В. Шелудько, які також виокремлюють основні аспекти проведення хеджування.

Мета хеджування полягає в переносі ризику зміни ціни з однієї особи на іншу, при цьому найчастіше першу особу іменують хеджером, а другу – спекулянтом. Наприклад, при продажі якого-небудь товару або фінансового активу хеджування буде полягати у продажі хеджером похідного інструменту (займає коротку позицію) і навпаки, якщо хеджер є покупцем активу, то він хеджує себе від фінансових втрат, пов’язаних із можливим підвищенням цін (займає довгу позицію). Це дозволяє знизити фінансові ризики хеджера шляхом фіксації як ціни сировини або товару, так і валютного курсу, рівня відсоткової ставки.

Малодослідженими залишаються питання використання фінансових інструментів з метою хеджування ризиків, правильного вибору того чи іншого інструменту залежно від виду ризику та специфіки вітчизняного законодавства, а також стан ринку похідних цінних паперів в Україні.

Виділяють такі основні класичні інструменти хеджування, як форвардний і ф’ючерсний контракти, опціон і своп.

Форвардний контракт (forward contract) являє собою угоду між двома сторонами про майбутнє постачання певного активу на даних умовах у призначений термін у майбутньому.

Ф’ючерсний контракт (futures contract) – це зобов’язання купити або продати певну кількість фінансових інструментів або товарів за ціною, погодженою у вільному біржовому торзі, при цьому всі умови контрактів уніфіковані, а терміни виконання угод коливаються від декількох тижнів до декількох місяців.

Опціон або опціонний контракт (option contract) – угода, згідно з якою одна зі сторін (продавець) виписує і продає опціон за грошову премію (тобто приймає на себе зобов’язання), а інша (покупець) купує й одержує право протягом обговореного в умовах опціону терміну або купити, або продати предмет угоди.

Своп (swop) – це операція по обміну зобов’язаннями або активами з метою поліпшення їхньої структури, зниження ризиків і витрат, одержання прибутку.

Переваги хеджування очевидні як для підприємств (насамперед товаровиробників), так і для держави. Так, незважаючи на численні труднощі і витрати, застосовуючи хеджування, підприємства можуть:

- значно знизити ціновий ризик, пов’язаний із закупівлею сировини, матеріалів і продажем готової продукції;

- знизити невизначеність майбутніх фінансових потоків і забезпечити більш ефективний фінансовий менеджмент, у результаті чого зменшуються коливання прибутку і поліпшується управління виробництвом;

- забезпечити постійний захист ціни без необхідності змінювати політику запасів або укладати довгострокові контракти, тому що хеджування не перетинається зі звичайними господарськими операціями;

- вивільнити ресурси і допомогти керівництву зосередитися на аспектах бізнесу, в яких компанія має конкурентну перевагу, мінімізуючи ризики, які не є центральними.

Таким чином, хеджування є найбільш перспективним методом захисту підприємств від фінансових ризиків і для подальшого його використання необхідно вдосконалити законодавчу базу, яка би чітко регулювала операції з товарними деривативами і питання їхнього оподатковування, підвищити довіру підприємств як до основної складової інфраструктури фінансового ринку – бірж, так і до високоризикових похідних інструментів, надавати повну інформацію про національні особливості обігу товарних похідних інструментів. Незнання специфіки обігу деривативів та іноді помилкові уявлення ускладнюють формування позитивного сприйняття даного процесу суб’єктами господарювання.

Література:

1. Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. – 2-е вид., і доп. – К.: Знання-Прес, 2006. – 535 с.

2. Савчук В. П. Финансовый менеджмент предприятий. – К., 2007. – 600 с.

3. Уоррен Е. Ключові фінансові інструменти / Пер. з англ.. – К.: Всеувито; Наукова думка, 2005. – 255 с.