Конференція «Перспективні розробки науки та техніки»

Секція «Економіка»

Підсекція 15 «Державне регулювання економіки»

К.е.н. Комарова О.А.

Кіровоградська державна льотна академія України

ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ОСВІТНЬОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ

Система освіти є основним соціальним інститутом, що забезпечує процес інтеграції індивідів у суспільстві, провідним чинником формування освітнього, інтелектуального, інноваційного та економічного потенціалів країни. Система освіти виступає гарантом відтворення самого суспільства, продовження його існування на кожному етапі історичного розвитку, оскільки кожне суспільство турбується про збереження і передачу наступним поколінням духовних і моральних цінностей, менталітету, надбань у розвитку економіки і соціальної сфери, науки і культури. В зв’язку з цим освіта має займати пріоритетні позиції серед галузей економіки. В Україні після здобуття незалежності в освітній сфері досягнуто таких результатів:

· здійснено удосконалення мережі навчальних закладів всіх типів і рівнів з метою приведення її у відповідність до потреб та економічних можливостей різних верств населення, регіонів і держави в цілому;

· запроваджено дійовий контроль якості освітніх послуг для населення;

· удосконалюється зміст навчання у всіх освітніх ланках, створено умови для розвитку безперервного навчання населення в системі ступеневої освіти за інтегрованими навчальними планами;

· впроваджено механізм змішаного фінансування галузі. Інвесторами виступають: держава, регіони, галузеві міністерства і відомства, фізичні та юридичні особи;

· здійснюється перебудова структури та обсягів підготовки фахівців з метою їх адаптації до вимог ринкової економіки;

· удосконалено нормативну базу.

Проте як показує реальність освіта ще не стала пріоритетною галуззю економіки, незважаючи на її високу економічну віддачу. Про це свідчить, насамперед, продовження фінансування освіти за залишковим принципом. Так, в 2006р. видатки на освіту складали 19,3% від загальних видатків бюджету та тільки 6,3% до ВВП (табл. 1). Незважаючи на те, що ці показники значно перевищують відповідні показники попередніх років, освітня галузь відчуває брак фінансування.

Таблиця 1. Фінансування освіти в Україні

	Загальні видатки зведеного бюджету(млн. грн.)		Видатки у % до
			загальних видатків		ВВП
	2000	2006	2000	2006	2000	2006
Всього	48148,6	175284,3	100	100	100	100
з них:
на освіту - всього	7085,5	33785,0	14,7	19,3	4,2	6,3
у тому числі:
дошкільну	789,0	3825,1	1,6	2,2	0,5	0,7
загальну середню	2564,6	14229,2	5,3	8,1	1,5	2,6
професійно-технічну	429,1	2096,0	0,9	1,2	0,3	0,4
вищу	2285,5	9935,7	4,7	5,7	1,3	1,8

*Складено за даними: [1, с. 1].

Внаслідок обмеженості державного фінансування в освітній галузі залишається коло невирішених проблем:

· наявність великої кількості навчальних закладів всіх типів і рівнів, що потребують капітального ремонту та перебувають в аварійному стані;

· незадовільний рівень забезпечення гуртожитками, їдальнями та буфетами студентів вищих навчальних закладів;

· відсутність ефективного мотиваційного механізму симулювання педагогічних кадрів;

· нестача педагогічних кадрів з вищою освітою в дошкільних та середніх навчальних закладах сільської місцевості, педагогічних кадрів з науковими ступенями та званнями у вищих навчальних закладах;

· недостатній рівень комп’ютеризації навчальних закладів;

· низький рівень охоплення дошкільною освітою дітей, що мешкають в сільській місцевості.

За таких умов постає завдання запровадження ефективного механізму залучення позабюджетних коштів в освіту. Фінансування освіти на всіх її рівнях має відбуватися як за рахунок зовнішнього інвестування, так і шляхом внутрішньої економії, яка має стати наслідком загальних змін в освітній політиці. Умовою залучення додаткових коштів в освітню галузь, є підвищення її інвестиційної привабливості для підприємств, замовників наукових розробок, приватних осіб. Інвестиційна привабливість освітніх закладів визначається, насамперед, якістю освітніх послуг, які вони надають. Проте зміст навчання у вітчизняних навчальних закладах, особливо це стосується вищої школи, залишається далеким від світових та європейських стандартів. Технологія навчання у всіх освітніх закладах зорієнтована переважно на засвоєння максимального обсягу знань. Але формування фахівця лише в межах навчальної діяльності не забезпечує уміння для розвитку його власного потенціалу сьогодні і в майбутньому. Оскільки переважна більшість сучасних педагогічних технологій зорієнтована на репродуктивне мислення, знання оцінюються залежно від обсягу їх запам’ятовування, а не від рівня засвоєння та ступеня практичного застосування. Отже, запорукою підвищення інвестиційної привабливості освітньої сфери є оновлення змісту та технологій навчання.

Досить вагомим джерелом фінансування освіти є її науковий елемент. Українська освіта має достатній кадровий та інноваційний потенціали, наукові школи, щоб перетворитися із низькорентабельної на прибуткову галузь. Так, Західні університети на 70-90% фінансуються за рахунок замовлень на наукові розробки.

Література:

1. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2006/2007 навчального року: Статистичний бюлетень. – К:. Держкомстат, 2007. – 176 с.