Попова І.В., Вітренко М.С.

Донецький національний університет

економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського

Управління ліквідністю комерційних банків України

Показники ліквідності банку є основними показниками його фінансової стійкості, а ефективне управління ліквідністю – це одна з найважливіших проблем у діяльності кожного комерційного банку. Банки зацікавлені в забезпеченні власної ліквідності, але дану проблему ускладнює те, що ліквідність банку зворотньо пропорційна його доходу. Сьогодні банківська система України характеризується певним запасом ліквідності. Це негативно позначається на банківському прибутку, тому що кошти не вкладаються в дохідні операції. З іншого боку, дефіцит ліквідності ставить під загрозу платоспроможність банку. Таким чином, проблема оптимізації рівня ліквідності банків на сьогоднішній день дуже актуальна.

Виникнення незбалансованої ліквідності може бути обумовлене як впливом внутрішніх факторів, що впливають на ліквідність всередині конкретних банків, так і зовнішніх, діючих на рівні держави, зокрема, обов'язкові нормативи ліквідності НБУ. Як відзначає автор статті "Про варіаційний підхід до оцінки ліквідності балансу банку" Вожжов С.П. розподіл фактичних значень ліквідності здійснюється не відносно нормативного значення, тому що при цьому неминуче порушується норматив у половині випадків, а щодо певної цільової функції. У результаті цього фактичне значення ліквідності значно перевищує нормативне. У зв'язку з цим, автор пропонує варіаційний принцип оцінки, тобто оцінку ефективності управління ліквідністю балансу банку доцільно здійснювати не на підставі граничного значення нормативу, що є одним з основних факторів утворення надлишку ліквідності, а з урахуванням діапазону припустимих відхилень від оптимального значення ліквідності. [2, с.58].

На рівень ліквідності можуть впливати не тільки макроекономічні, але й мікроекономічні фактори, які діють всередині конкретного комерційного банку. Вчені останнім часом у своїх роботах звертають увагу на різні аспекти управління ліквідністю комерційного банку. Наприклад автор статті "Економічний аспект ліквідності комерційного банку" С. Инюшин розглядає проблему управління з точки зору оптимальної економічної доцільності. Він стверджує: коли ставка розміщення коштів вище ставки МБК, доцільніше розміщувати вільні засоби в дохідні інструменти, тому що в такому випадку доходи від розміщення перевищують витрати від залучення кредиту на МБР і навпаки [3, с.41].

Цікавим є підхід авторів статті "Управління ліквідністю банку з погляду зміни швидкості його фінансових потоків" О.Васюренко й Г.Азаренко. Вони пропонують наступне: потреба комерційного банку в ліквідних засобах зворотньо пропорційна зміні швидкості фінансових потоків. Інакше кажучи, чим менше швидкість фінансових потоків, тим більше потреба комерційного банку в ліквідних засобах [1, с.61].

Одним з варіантів підтримки ліквідності може бути пропозиція підвищеної процентної ставки по залишкам коштів на поточному рахунку клієнта. Збільшуючи таку плату, банк буде стимулювати клієнтів затримувати надходження на розрахункові рахунки. Тому для оптимізації процесу підтримки ліквідності комерційного банку доцільно розробити диференційовану процентну ставку по залишкам коштів на поточних рахунках, по якій планується робити нарахування. Менеджмент банку може запропонувати клієнтові збільшити залишки засобів на поточному рахунку на певну суму. При цьому ставка нарахування відсотка на суму збільшення залишків на поточному рахунку буде вище основної ставки, що нараховує на залишки засобів до запитання (наприклад, на 1-2%). Крім того, доцільні розробка й впровадження системи пропорційного збільшення процентної ставки залежно від збільшення залишків на поточних рахунках: на кожну встановлену банком суму збільшення засобів до запитання збільшувати пропоновану процентну ставку на певну величину. Збільшуючи таку плату, комерційний банк буде стимулювати клієнтів затримувати залишки на поточному рахунку. Більше того, клієнти будуть прагнути перевести кошти поточних рахунків з інших банків, тому що умови нарахування відсотків по засобах на поточних рахунках більше вигідні. Але найголовніше, що даний метод дає можливість більш точно прогнозувати відтік або збільшення засобів до запитання. Це дозволяє не тільки більш точно виділяти певну умовно постійну частину засобів до запитання й вкладати її в дохідні операції, але й дає можливість більш ефективно розраховувати прогнозну потребу банку в ліквідних засобах і підтримувати його ліквідність.

Подальше дослідження цієї теми полягає у розробці інформаційних та організаційних моделей управління ліквідністю комерційних банків. Необхідно здійснювати пошук нових та вдосконалювати існуючий інструментарій управління ліквідністю, розробити і впровадити систему оперативного аналізу ризику втрати ліквідності, яка ґрунтується на визначенні рівня стабільності пасивів, ліквідності активів, відповідність структури вимог і зобов’язань банку. Потребують вдосконалення методики планування ліквідності банку, система лімітування окремих видів активів і пасивів, механізми управління грошовою позицією банку.

Список літератури:

1. Васюренко О. Керування ліквідністю комерційного банку з погляду зміни швидкості його фінансових потоків / О.Васюренко //Банківська справа. – №1. – 2006. – с. 60-63;

2 Вожжов С.П. Про варіаційний підхід до оцінки ліквідності балансу банку/С.П. Вожжов // Вісник соціально - економічних досліджень. – №24. – Одеса. – 2006 – с.57-62;

3. Инюшин С. Економічний аспект керування ліквідністю комерційного банку /С. Инюшин // Бухгалтерія й банки. – №7. – 2005. – с.41-43.