Економічні науки/5. Управління трудовими ресурсами

Ротар Д. А.

Науковий керівник: Заєць К. Д.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Важливі аспекти ефективності управління трудовими ресурсами та їх вплив на підвищення конкурентоспроможності підприємства

З розвитком ринкових відносин при реформуванні економічної, правової, соціальної та інших сфер життя проблема регулювання трудових відносин в Україні є відкритою та актуальною. При цьому існує тенденція до загострення активізації конкуренції та боротьби за лояльність покупців. Конкурентоспроможність стає головним показником виміру здатності підприємства задовольняти потреби споживачів, отримувати прибуток та ефективно функціонувати у майбутньому. Вона розглядається як одна зі стратегічних задач. Саме за допомогою неї підприємство забезпечує власну економічну безпеку, виживає у складному і швидко мінливому середовищі та має передумови до ефективної діяльності у перспективі.

Конкурентоспроможність підприємства формується за рахунок багатьох внутрішніх факторів, серед яких трудові ресурси є головним чинником її забезпечення. Тому гасло "кадри вирішують все" завжди є популярним. Так, ефективне управління трудовими ресурсами стає однією з основних задач для підвищення конкурентоспроможності підприємства та досягнення його стратегічних цілей. Актуальністю даного питання займаються багато вітчизняних науковців, зокрема В. Кривов, В. Шевченко, В. Мазурик, Є. Качан, Л. Кравцова, Г. Осовська, М. Жуковський та ін. [3]

Метою даної роботи є дослідження ефективності управління трудовими ресурсами та їх впливу на підвищення конкурентоспроможності підприємства.

На сучасному етапі трудові ресурси є джерелом підвищення ефективності діяльності підприємства, важливим стратегічним потенціалом, вони впливають на його конкурентоспроможність та визначають напрямки подальшого розвитку. [1, 55]

Від забезпеченості підприємства достатньою кількістю робітників необхідного рівня кваліфікації та досвіду залежить рівень продуктивної діяльності підприємства. Зокрема, підвищення ефективності управління персоналом сприятливо впливає на раціональність використання устаткування, машин, механізмів, своєчасність виконання робіт, обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток та інші показники. [4]

Управління трудовими ресурсами є вагомою частиною державного регулювання економічних і соціальних процесів, яке безпосередньо забезпечують органи законодавчої, виконавчої та судової влади різних рівнів.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх факторів (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо). Вплив останніх конкретизується у таких параметрах  макроекономічного характеру як чисельність активного (працездатного) населення, його загальноосвітній рівень, пропонування робочої сили та її потенційний резерв, рівень зайнятості. У свою чергу ці характеристики обумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів. [3; 2, 112]

Для досягнення більш стійкого конкурентного становища підприємство повинно постійно розробляти програми розвитку персоналу, які б забезпечували задоволення багатьох його потреб, розвиток і підвищення професійного й загальноосвітнього рівня. На основі виявленої диспозиції мотивів поводження працівників їм пропонується досить широкий набір стимулів з метою формування їх позитивного ставлення до праці. Так, з-поміж них треба назвати: програми залучення персоналу до управління виробництвом; робота в цільових групах з розробки перспективних спеціальних проектів; горизонтальні ротації в рамках фірми і її філій, у тому числі закордонних та ін. Постійний ріст професійної майстерності, надбання знань, навичок і умінь (тобто конкурентоспроможності працівників) – об'єктивний процес розвитку персоналу, у тому числі й управлінського. Він диктується вимогами ринку. [3]

Таким чином, трудові ресурси є одним із найважливіших чинників, який впливає на ефективність діяльності підприємства. Необхідно розробляти стратегії управління персоналом з урахуванням світового досвіду та варто знаходити свіжі і ефективні підходи для поліпшення функціонування організації (вивчення постанов і проблем гуманізації праці, планування кар’єри і розвитку, системи оплати і прибутків, запровадження гнучкого робочого графіка). Вкладення в людські ресурси стають довгостроковим фактором конкурентоспроможності і виживання фірми. У зв’язку з цим затрати, пов’язані з персоналом, розглядаються вже не як прикрі втрати, а як інвестиції в людський капітал – основне джерело прибутку.

Література:

1. Жуковський М. О. Трудові ресурси як складова конкурентоспроможності підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 2. – С. 54-59.

2. Кальєніна Н. В. Сутність категорії „трудовий потенціал підприємств”. // Держава та регіони. – 2008. - № 3. – С. 111-115.

3. Мазурик В. В. Автоматизація управління трудовими ресурсами як засіб підвищення конкурентоспроможності підприємства [http://intkonf.org/mazurik-vv-avtomatizatsiya-upravlinnya-trudovimi-resursami-yak-zasib-pidvischennya konkurentospromozhnosti-pidpriemstva/]

4. Шевченко В. А., Кравцова Л. В. Вплив трудових ресурсів на діяльність підприємства [http://www.rusnauka.com/10_NPE_2008/Economics/29417.doc.htm]